Коли Україна розпочинала свій великий контрнаступ цієї весни, воєначальники на Заході знали, що українські війська не володіють ні необхідною підготовкою, ні достатнім арсеналом озброєнь – від снарядів до бойових літаків, – необхідних для того, щоб вибити російські сили з укріплених позицій. Однак вони сподівалися, що відвага і рішучість українців все ж дозволять їм узяти гору, пише газета Wall Street Journal .
Оскільки зараз наступ, вочевидь, дедалі більше буксує, і ймовірність великомасштабного прориву українських військ цього року неухильно знижується, перед Вашингтоном і його союзниками постає тривожна перспектива більш тривалої війни – і, як наслідок, нових витрат.
Видання зазначає, що перед Байденом, який йде на вибори 2024 року, стоїть складне завдання: збалансувати допомогу Києву з вимогами своєї передвиборчої кампанії.
Нерішучість США дедалі більше суперечить настроям європейських лідерів, серед яких останніми місяцями зростає впевненість у тому, що для забезпечення безпеки континенту перемога України (і поразка Росії) має бути повною.
Однак у Європи немає достатніх ресурсів для того, щоб забезпечити українцям перемогу. На думку західних дипломатів, європейські лідери також навряд чи значно посилять підтримку Києва, якщо відчуватимуть подальше послаблення такої підтримки з боку Вашингтона, зазначає видання.
Порівняно з минулим роком ситуація на фронті різко змінилася, пише WSJ. Тоді Україна використовувала високомобільну, децентралізовану оборону проти великих, але громіздких сухопутних російських військ, зумівши зупинити їхнє просування під Києвом, а потім змусити їх залишити Харків і Херсон. Москва мало використовувала свої потужні військово-повітряні сили
“Тепер Україна перейшла в наступ на позиції російських військ, які за кілька місяців встигли побудувати потужну оборону, – пише WSJ. – Відповідно до західної військової доктрини, щоб атакувати противника, який окопався, необхідно щонайменше втричі перевершувати його чисельністю і використовувати добре скоординоване поєднання повітряних і наземних сил”.
Крім цього, занепокоєння викликає і відсутність у ЗСУ переваги в небі – на думку західних військових, без неї складні наступальні операції просто неможливі. Жодна західна армія ніколи не почне наступальної операції на укріплені рубежі противника, не володіючи повною перевагою в небі, кажуть вони.
Про брак авіації та засобів ППО, необхідних для успіху українського контрнаступу, американські аналітики знали вже на початку цього року, нагадує видання, посилаючись на витоки секретних матеріалів Пентагону, оприлюднених Джеком Тейшейрою.
Київ не має у своєму розпорядженні достатньої кількості засобів ППО – таких, як американські батареї Patriot або більш мобільні німецькі системи Gepard, – щоб розмістити їх поблизу лінії фронту. Patriot та інші великі, менш мобільні системи також уразливі для атак російських безпілотників.
Брак в України засобів ППО і зенітного озброєння на полі бою забезпечив Росії перевагу в повітрі на більшій частині фронту, зазначає WSJ.
Незважаючи на те, що українські льотчики нарешті отримали зелене світло від Вашингтона на початок навчання пілотування винищувачів F-16, необхідного дозволу на постачання цих літаків до ЗСУ адміністрація США поки що так і не дала. Створення необхідної бази для їх експлуатації займе місяці, і, на думку аналітиків, українські F-16 за найсприятливішого збігу обставин з’являться в небі не раніше наступного року.
Але і в цьому разі постає питання про їхню ефективність, оскільки залишається незрозумілим, скільки саме винищувачів отримає Україна, в якій модифікації, з яким бортовим обладнанням та озброєнням, як саме здійснюватиметься процес їхнього технічного обслуговування і ремонту та яким ступенем інтеграції з рештою родів військ вони володітимуть.
Використання сучасних винищувачів вимагатиме від української армії нового рівня координації військових операцій. Водночас затягування вирішення питання про передачу Україні літаків дає можливість для Росії продовжувати і далі посилювати своє повітряне угруповання.
