Обидві події розділили 7 днів, але об’єднали позитивні для нашої держави результати
Тиждень минув з часу саміту НАТО у столиці Литви. Гарячі голови, які скептично оцінювали його результати для України як “зраду зраденну”, дещо охололи. Зрештою, охололи й голови тих, хто на все горло кричали про “переможну перемогу”. І це добре. Адже насправді, якщо подивитися на Вільнюс тверезо, нам не сказали категорично “ні”, проте обережно підтвердили у підсумковому комюніке, погодженому усіма союзниками, реальність нашої євроатлантичної перспективи: “Ми зможемо надіслати запрошення для України приєднатися до Альянсу, коли з цим погодяться союзники і коли всі умови будуть виконані”. Щодо першого, то, по суті, з цим проблем не повинно бути. Фактично усі країни-члени Альянсу (можливо, за виключенням лише Угорщини) погоджуються з тим, що місце України — в НАТО. Щодо другого… Так, є нюанси. Україні не лише доведеться довести до завершення справу на полі бою й змусити Росію відступити (в ідеалі капітулювати), а й змінити саму себе, тобто провести ряд ключових реформ. А поки триватиме процес демократичних перетворень, в яких ми, до речі, як ніхто інший зацікавлені, партнери обіцяють нас підтримувати й надалі — грошима, зброєю… Тож хіба це погано? Очевидно, що ні.
Щодо підтримки…
У світлі обговорень Вільнюса якось на периферію вийшли повідомлення про черговий — чотирнадцятий за рахунком “Рамштайн”. Напередодні зустрічі міністр оборони України Олексій Резніков провів традиційну телефонну розмову з очільником Пентагону Ллойдом Остіном.
“Мав розмову з моїм другом і колегою Ллойдом Остіном: обмінялися враженнями про саміт НАТО у Вільнюсі; обговорили шляхи прискорення руху України до оперативного возз’єднання з НАТО; обговорили плани на завтрашнє засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі “Рамштайн”; обговорили ситуацію на полі бою та потреби ЗСУ в озброєнні та техніці”, – написав пан Резніков на своїй сторінці у Twitter.
Отже, що можна сказати про підсумки зустрічі у форматі “Рамштайн”, яка стала логічним продовженням саміту НАТО, а також, власне, ще раз про оцінки результатів самого саміту “на холодну голову”?
Почнемо з останнього.
Тиждень після: чому Україна на саміті НАТО здобула максимум з можливого
Політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна” Валентин Гладких каже, що саміт НАТО не перевершив його очікувань, втім однозначно їх повністю виправдав.
По-перше, зазначає він, чітко артикульовано позицію НАТО про майбутнє України в цьому Альянсі.
“Якщо раніше майбутнє України в НАТО розглядалося лише як одна з можливих альтернатив, то відтепер решта варіантів остаточно відпала. Як відпали і безглузді, і небезпечні, на мою думку, “гібридні варіанти” входження України до НАТО мало не частинами, як пропонували Фукуяма та Кісенджер. Добре й те, що наш вступ до Альянсу не прив’язали (принаймні формально) до завершення війни. Це спонукало б РФ до її затягування за будь-яку ціну”, – пояснює пан Гладких.
Щодо останнього — погоджуємося з експертом, адже напередодні Вільнюсу на усіх рівнях і в Україні, і на Заході говорили, що дати нашій державі зараз “квиток до Альянсу з відкритою датою”, тобто щойно закінчиться війна — це про стимулювання Росії до продовження війни будь-що.
По-друге, продовжує політолог, у Вільнюсі було чітко зазначено, що Україна набуде членства в НАТО, минаючи щонайменше ПДЧ, що потенційно може серйозно прискорити вступ до Альянсу.
“Традиційні розмови про необхідність проведення реформ – мають скоріше церемоніально-напучувальний характер, а не висуваються як вимога. Втім, це не означає, що реформи можна не проводити. Це означає лише те, що без закликів до проведення реформ за будь-яких обставин не обійшлося б”, – зазначає експерт.
По-третє, і це, на думку Валентина Гладких, зараз навіть важливіше за два попередні пункти, – Україна отримала гарантії безпеки від держав “Великої сімки”, до яких, як тепер відомо, приєдналися уже ще шість держав.
“Це не лише важливий крок у формуванні майбутньої системи забезпечення безпеки нашої країни до набуття нами повноцінного членства в НАТО, а й чіткий сигнал РФ, що Україна матиме все необхідне, щоб ефективно протидіяти російській агресії. Слід зазначити, Декларація держав “Великої сімки” про підтримку України концептуально суголосна з ідеями, зафіксованими ще рік тому у “Київському безпековому договорі” (Kyiv Security Compact), який анонсували як своєрідний пролог до членства України в НАТО” , — наголошує політолог.
Український кримськотатарський політик і громадський діяч, народний депутат ВРУ III—V та VIII скликань Рефат Чубаров процитував 10 пункт Підсумкового комюніке саміту НАТО “Ми підтверджуємо нашу непохитну солідарність з урядом та народом України у героїчному захисті свого народу, своєї землі та наших спільних цінностей. Ми повністю підтримуємо невід’ємне право України на самооборону, закріплене у статті 51 Статуту ООН. Ми, як і раніше, твердо віддані подальшому посиленню політичної та практичної підтримки України, оскільки вона продовжує захищати свою незалежність, суверенітет та територіальну цілісність у межах своїх міжнародно визнаних кордонів, і будемо продовжувати нашу підтримку стільки, скільки потрібно. Ми вітаємо зусилля всіх союзників та партнерів, які надають підтримку Україні”
Далі — коментар пана Чубарова: “Я просив би, аби скептики перестали шипіти, мовляв, це лише слова… По-перше, це позиція, в якій найголовніші, принаймні для мене, слова містяться тут: “Ми, як і раніше, твердо віддані подальшому посиленню політичної та практичної підтримки України (…) і будемо продовжувати нашу підтримку стільки, скільки потрібно”. Погодьтеся, з 24 лютого 2022 року ці запевнення забезпечуються конкретною допомогою у військовій, економічній та інших сферах, обсяги якої лише збільшується.”
По-друге, вся військова та фінансова допомога Україні, що надається, як і солідарність у всіх інших сферах, продовжуватимуться”.
“І ось тут ми підходимо до головного: щоб це “стільки, скільки буде потрібно” ніколи не ставилося кимось із нинішніх членів НАТО під сумнів, нам слід усвідомити, що процитований пункт зцементований з іншими частинами документа, у яких прописані інші, але принципові для вільного світу постулати, – каже експерт. – Отже, це не той випадок, коли, мовляв, тут виконуємо, а тут, подумаємо… ”
Йдеться не лише про допомогу на фронті…
“Так, мова знову про те, що у той час, коли ЗСУ та інші формування Сил оборони України протистоять російському агресору, всім іншим секторам українського суспільства слід забезпечити розвиток країни до рівня тих стандартів, які остаточно затвердять Україну в НАТО та ЄС”, – підкреслив Рефат Чубаров. І додав: “Не зайвим буде сказати добрі слова на адресу української влади, яка намагається використати всі можливі механізми та важелі, щоб ще більше зміцнити позиції України у її євроатлантичному русі. Впевнений, що попереду на нас чекає успіх. І Перемога над російськими варварами”.
Нарешті політолог, експерт–міжнародник Володимир Воля також зазначив, що загалом саміт у Вільнюсі був для України успішним. А те, що наша держава не отримала там конкретне запрошення… З огляду на обставини, можливо, це на краще.
“Адже запрошення України до НАТО могло б спровокувати Росію до заморожування бойових дій на існуючій лінії вогню. І ще на багато років захоплені РФ українські території могли б опинитися в її повному розпорядженні. Тому Захід мислить цілком реалістично”, – резюмував пан Воля.
До слова, нещодавно “Укрінформ” уже писав про те, що єдино можливий нині варіант вступу України до НАТО вже зараз — це коли нашу державу приймають до Альянсу, втім без територій, на яких точаться воєнні дії. Чому ця модель нам не підходить? Детальніше — за посиланням.
Підсумки “Рамшайну”: контрнаступ у пріоритеті, партнери забезпечать Україну критично важливими потребами
18 липня Контактна група з питань оборони України, в яку входять понад пів сотні світових держав, провела чергове засідання у віртуальному режимі. Ця зустріч, по суті, стала продовженням Вільнюса, де партнери, зокрема Німеччина, Австралія, Норвегія, Британія, Франція, Нідерланди та Канада, оголосили про надання нашій державі щонайменше семи пакетів військової допомоги. А саме: понад 1,5 млрд євро військової допомоги, до якої увійдуть ракети далекого радіусу дії SCALP, танки Leopard, додаткові установки Patriot, навчання пілотів на винищувачах F-16 і так далі.
Фокус “Рамштайну-14” – переконатися, що Україна має все потрібне для успішного продовження контрнаступу.
“Боротьба України за свободу – це марафон, а не спринт. Ми вже надали Україні критично важливі засоби, такі, як протиповітряна оборона і боєприпаси, і ми не маємо наміру зупинятися. Не робіть помилки (очевидно, це звернення до РФ, – Ред) – ми продовжимо перевертати небо і землю, щоб дати Україні те, чого вона потребує. Сполучені Штати виступатимуть на стороні України стільки, скільки буде необхідно, і так само ця Контактна група, яка є постійним свідченням нашої спільної рішучості”, – заявив міністр оборони США Ллойд Остін.
Що за підсумками?
- Бронетранспортери для України
Україна отримає партію бронемашин M113 від трьох європейських країн. Міністр оборони Нідерландів Кайса Оллонґрен заявила, що ЗСУ отримають їх від Нідерландів, Люксембургу та Бельгії.
“Так ми підтримуємо піхоту на землі”, — додала Оллонґрен.
Україна також отримає необхідні запчастини. Техніка надійде у розпорядження ЗСУ найближчим часом.
- Допомога від США
Сполучені Штати найближчими днями оголосять про черговий — 42-ий пакет військової підтримки України на 1,3 мільярда доларів.
До цього пакету можуть увійти засоби протиповітряної оборони VAMPIRE (для боротьби з БПЛА). Також планується надати два різних типи дронів-камікадзе: Phoenix Ghost і Switchblade.
Також Україна отримає значну кількість систем протидії БПЛА австралійської компанії DroneShield, радари, сенсори і аналітичні системи. Крім того, Штати планують передати боєприпаси.
Додамо, що напередодні командування ЗСУ підтвердило, що Україна уже отримала касетні боєприпаси від США. Незабаром вони будуть застосовані під час операцій зі звільнення територій нашої країни.
Про що ще домовилися союзники?
Глава Пентагон також заявив, що учасники “Рамштайну” обговорили нарощування виробництва боєприпасів для України в межах ініціативи Євросоюзу, а також на рівні двосторонніх домовленостей.
“Такі ініціативи чітко демонструють, що члени цієї Контактної групи продовжують задовольняти нагальні потреби України та водночас працюють над тим, щоб Україна отримала те, що їй потрібно в довгостроковій перспективі”, – додав Ллойд Остін.
Також йшлося про забезпечення України додатковими засобами ППО.
“Я попросив наших друзів надалі ретельно перевірити, що вони мають у своїх запасах озброєнь”, – сказав міністр оборони США.
Разом з тим партнери України розглядали питання підготовки практичних тренувань українських пілотів на винищувачах F-16.
“Ми заслухали співголів коаліції з тренування на літаках F-16, Данії та Нідерландів. Вони продовжують розвивати комплексний план навчання, щоби допомогти окремим дуже охочим українським пілотам навчитися керувати літаками четвертого покоління”, – підкреслив пан Остін.
Комусь може здатися, що результати “Рамштайну-14” дещо скромні, адже усі вже звикли, що після кожного засідання партнери оголошують про значні пакети військової допомоги. Але це не так.
По-перше, як уже згадувалося, про передачу озброєння було сказано тиждень тому — у Вільнюсі.
По-друге, до публічного простору потрапляє далеко не вся інформація. Приміром, часто ми дізнаємося про постачання нам тих чи інших видів озброєнь через певний час. Це диктує логіка війни. І це абсолютно правильна позиція.
По-третє, на те, що на “Рамштайні” для нашої держави усе пройшло успішно, вказує допис міністра оборони Олексія Резнікова, який у своєму Twitter написав: “Партнери вкотре показали непохитну підтримку України”.
Крім того, пан Резніков коротко пройшовся по підсумкам зустрічі, поставивши навпроти кожного пункту “галочку”, що означає — виконано:
- пріоритет – постачання зброї та обладнання, терміново необхідних для звільнення території;
- фокус – ППО, боєприпаси і броня;
- розвиток ІТ-коаліції, створення коаліції з розмінування.
Отже, в цілому “Рамштайн-14” можна оцінити позитивно. Цей майданчик не призначений для проривних рішень. Там, швидше, звіряють годинник, озвучуються нагальні потреби ЗСУ. Нині це — ППО, боєприпаси, броня. Тож результати — робочі.
Інша справа — літаки F-16. Процес іде важко, що є мінусом, але він іде, а це — вже обнадіює. В будь-якому разі, Україна точно отримає ці виищувачі. Сподіватимемося, навчання українських пілотів розпочнеться найближчим часом.
Мирослав Ліскович
