Південна Корея — один з провідних виробників зброї у світі. Укрінформ з’ясовував, чим ця країна може реально нам допомогти. Спойлер: багато чим
У квітні президент Південної Кореї Юн Сок Йоль заявив, що розгляне варіант надання Україні зброї, а вже у липні — здійснив неоголошений візит до Києва. Подія, направду, історична, адже ще ніколи раніше лідер цієї розвиненої країни не відвідував нашу державу. Втім, у даному разі цікавить не стільки політико-дипломатична сторона візиту пана Юна, скільки перспективи оборонної співпраці між Києвом та Сеулом.
Але спершу…
Тектонічні зміни: як президент Юн впевнено рухає Південну Корею на Захід
Республіка Корея доволі специфічна країна. Втім, за словами президента громадської організації “Ліберально-демократична ліга України”, експерта з питань Східної Азії Артура Харитонова, глибоко “копати” в даному разі не варто, бо одним матеріалом тут не обійдешся. Набагато важливіше зараз — це зрозуміти тенденцію останніх майже двох років, яка для нас є вкрай позитивною.
“Коли РФ розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну Південну Корею очолював Мун Чже Ін. Він та його політична сила “Демократична партія Тобуро” виступали й, зрештою, дотепер виступають за так званий “третій шлях” для Кореї, себто за невтручання, нейтралітет, дружбу з РФ, за те, щоби не дай Боже дратувати Путіна і Сі Цзіньпіна. Проте у березні 2022 року в Південній Кореї відбулися президентські вибори, на яких переміг кандидат від опозиційної партії “Сила народу” Юн Сок Йоль”, – розповідає експерт.
Пан Харитонов наголошує, що президент Юн категорично відрізняється від свого попередника: “На вибори Юн ішов як проамериканський і прояпонський кандидат. Він твердо заявив, що не поділяє позиції Мун Чже Іна, попереднє лідерство якого сильно підкосило дружбу між Сеулом і Вашингтоном та Сеулом і Токіо”.
Попередню адміністрацію Мун Чже Іна критикували за загравання з Китаєм і м’яке ставлення щодо Північної Кореї.
“Більш того, через свою політику в стилі балансування між головними гравцями регіону — США та КНР — Мун вирішив відмовитися від розміщення додаткових американських систем ПРО в Південній Кореї, а також обмежив участь країни в оборонних ініціативах США”, – додав пан Харитонов.
Натомість для Юн Сок Йоля тісне співробітництво зі Сполученими Штатами стало пріоритетом. Зокрема, він ініціював перемовини з американцями щодо додаткового розміщення протиракетних систем THAAD. Були відновлені також програми військово-технічної кооперації та узгоджено проведення спільних військових навчань.
“США повернули Південній Кореї “ядерну парасольку”. А у відповідь – Південна Корея пообіцяла повністю вкладатися в американську безпекову мережу”, – акцентує співрозмовник.
Значне місце в зовнішньополітичному порядку денному чинного президента посідає стабілізація відносин із Японією. Між обома країнами існують історичні сперечання ще з часів японської окупації Корейського півострова на початку минулого століття. У 2015 році, уряди двох країн підписали угоду про врегулювання проблеми, проте наступного року адміністрація Мун Чже Іна знову підняла питання недостатнього відшкодування з боку Токіо. Ситуація настільки загострилася, що призвела до початку торгової війни й обмеження офіційних контактів між Японією та Південною Кореєю.
“Юн Сок Йоль, прийшовши до влади, взявся за нормалізацію відносин із Японією. За посередництва США процес примирення хоч і повільно, але триває”, – звертає увагу експерт.
Не варто оминути розширення елементу ВПК у зовнішній політиці Південної Кореї: “Темпи зростання експорту озброєння з Кореї є найвищими у світі. За 2022 рій Сеул підписав багатомільярдні контракти на постачання озброєння з Польщею, Румунією, Чехією та Австралією”.
А ще — у 2022-му президента Південної Кореї уперше в історії запросили на саміт НАТО, який проходив у Мадриді.
“Починаючи з 2023-го прозахідна лінія Юн Сок Йоля ще більше прогресувала і формалізувалася. Білий дім, наскільки я розумію, поставив питання таким чином: США готові й надалі посилювати безпеку Південної Кореї, а та натомість повинна змінити свою політику щодо поставок озброєння Україні — або напряму, або через інші країни”, – каже Артур Харитонов.
У квітні цього року президент Південної Кореї здійснив перший за останні 12 років візит до Вашингтону, де пообіцяв Байдену розглянути надання Україні зброї.
“А у травні був візит першої леді Олени Зеленської в Сеул. Згодом — зустріч президента Володимира Зеленського з Юн Сок Йолем на полях саміту G7 у Хіросімі. Потім — саміт НАТО у Вільнюсі, на якому Альянс і Південна Корея розширили програму партнерства, – нагадує експерт. – Ну і, нарешті, історичний візит президента Юна в Київ, про який ніхто попередньо не оголошував. Окрім виділення фінансової допомоги, лідер Південної Кореї також пообіцяв передати Україні обладнання для розмінування та машини швидкої допомоги. І це все? Принаймні з того, що було анонсовано офіційно — так. Але…”
Пан Харитонов упевнений, що країни Європи, які передаватимуть нам озброєння, Південна Корея точно підтримає. А от чи будуть прямі поставки? Є нюанс: у цій країні все ще діють певні законодавчі обмеження.
“Аби Південна Корея змогла напряму передавати Україні зброї — їм треба змінити своє законодавство. І хоча це президентська республіка, де глава держави очолює виконавчу владу та має доволі широкі повноваження, але парламент там є також. І в парламенті для президента Юна, скажемо так, склалася не надто комфортна ситуація через засилля раніше згадуваної “Демократичної партії”. Відтак Юну, можливо, не вдасться вирішити це питання наскільки швидко, як би нам хотілося. Але не все так погано. Через пів року в країні відбудуться парламентські вибори, а до того — гадаю, пан Юн щось та й вигадає. В будь-якому разі, для нас Південна Корея дуже важлива у плані озброєнь і технологій. На жаль, для розвитку співпраці ми всі ці роки робили недостатньо. Але війна внесла свої корективи, тому ніколи не пізно почати”, – підкреслив Артур Харитонов.
За винятком ядерної зброї та далекобійних ракет стратегічного значення, у Південній Кореї розробляють і виробляють практично весь спектр конвенційного озброєння. А оскільки Юн Сок Йоль допустив передання Україні зброї, то наша країна може на це розраховувати.
Дуже багато зброї: що собою являє південнокорейський ВПК
У період з 2017 по 2021 корейський воєнпром став найшвидше зростаючим серед 25 найбільших світових експортерів зброї й посів, за даними Stockholm International Peace Research Institute, восьме місце з часткою світового ринку у 2.8%.
У 2022 році експорт зброї зріс на 140% — до рекордних $17.3 мільярдів. Більшу частину цієї суми ($12.4 млрд), отримано від продажу Польщі танків, гаубиць, винищувачів і РСЗВ. Також у 2022 році було укладено менші контракти з Єгиптом та ОАЕ.
Одна з переваг зброї від Південної Кореї — можливість передачі технологій. Приміром, у Польщі будуть виробляти корейські танки K2 та FA-50, але з поміткою PL. Тобто куплено право на виготовлення за технологією, але з власною модернізацією.
Ще один приклад — турецький танк Altay, який має надійти на озброєння до кінця 2023 року. Корея брала участь у розробці броні, передала технологію виготовлення гармат, а також поставила силову установку та низку інших систем.
За оцінками військових аналітиків, якщо темпи розвитку південнокорейського ВПК не спадуть, то до 2027 року Сеул може вийти на четверте місце як експортер озброєння, потіснивши Німеччину.
«На відміну від держав, які наприкінці Холодної війни скоротили свої армії та потужності з виробництва техніки й боєприпасів, Південна Корея зберегла надійний ланцюжок оборонних поставок, щоб задовольнити попит власних збройних сил і захиститися від КНДР. Країни східної Європи поспішали переоснащувати та модернізувати свої війська після того, як відправили в Україну зброю радянських часів — Південна Корея стала привабливим варіантом», — пише The New York Times.
До речі, більшість озброєння Південної Кореї спеціально розроблене для сумісності з системами США і НАТО, що додає йому привабливості. Зараз Південна Корея посідає третє місце серед найбільших постачальників озброєнь до країн-членів НАТО, на неї припадає 4,9% їхніх закупівель зброї (на США, які посідають перше місце, припадає 65%, за Францією — друге місце — 8,6%, – Ред.).
“Військово-промисловий комплекс Південної Кореї — це, в першу чергу, акцент на високотехнологічній зброї хай-тек рівня. Ця країна має можливість виробляти велику номенклатуру артилерійських боєприпасів, наприклад, 155-го калібру для гаубиць західного зразка, – коментує “Укрінформу” військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко. – У Південній Кореї майже всі технічні рішення, приміром, якщо говорити про танки або про САУ, як от К-9 Thunder, – це рішення найсучасніші. Йдеться про системи управління вогнем, електроніку, засоби фіксації, супроводження цілі й так далі. Південна Корея — це оптика, електроніка, це, зрештою, БПЛА, які, до слова, кращі за китайські”.
Простіше кажучи, Південна Корея — це про високі технології, доступ до яких нам було б надважливо отримати.
“Південна Корея у цьому питанні здатна допомогти Україні зробити, що називається, величезний стрибок. Йдеться про електронні компоненти для будь-якої нашої військової техніки, починаючи з танків та ББМ і закінчуючи ракетною зброєю, – перелічує пан Коваленко. – Технічна і технологічна проектна думка в нас завжди була на дуже високому рівні, ще за радянських часів. Єдине, чого нашим розробникам не вистачало всі ці роки — фінансування, а також технологій, щоб відійти від радянських зразків й інтегрувати західні”.
Це якщо у двох словах. А тепер – конкретніше.
Снаряди, артилерія, танки, засоби ППО: чому Києву важливо співпрацювати з Сеулом
Олександр Коваленко каже, що у Південної Кореї є бронетехніка і снаряди, які можуть бути передані Україні для боротьби з російським ворогом.
“На озброєнні ПК досі перебуває танковий полк Т-80У і відповідні снаряди 125-мм. Так само є деяка кількість БМП-3 і БТР-80”.
Порівняно з іншими зразками техніки, яку використовує армія ПК, це незначний потенціал, який, за словами експерта, не шкода буде й передати.
“У Південній Кореї на складах стоять 40 танків Т-80У, які не роблять абсолютно ніякої погоди, за наявності понад 2 тис. сучасних південнокорейських танків К1 / K1E1 / K1A1 / K1A2 / К2. Подібна ситуація з двома десятками БТР-80, за наявності майже 2,5 тис. інших найменувань бронетранспортерів”.
Оглядач групи “Інформаційний спротив” зазначає, що Південна Корея має також “досить значний артилерійський потенціал”. Зокрема, йдеться про 1,3 тис. 155-мм САУ К9 Thunder і понад 1 тис. K55/К55А1, які є корейською модернізацією М109.
Також аналітик каже, що йому відомо про понад 2,3 тис. САУ калібру 155-мм з “налагодженим виробництвом пострілів цього калібру”.
“Перераховувати можна ще довго різні цікаві позиції, які перебувають на озброєнні Південної Кореї та виробляються її ВПК. Сподіваюся, що незабаром коаліція друзів України поповниться ще одним постачальником високотехнологічного озброєння, яке так необхідне для домінування над незліченною ордою окупантів”, – наголошує Олександр Коваленко.
Про певний запас танків Т-80 та снарядів до цієї техніки розповів також військовий експерт Іван Ступак. Водночас, стверджує він, було б корисно домовитися з Сеулом про довгострокові поставки Україні різноманітних безпілотників.
“Те, що не на виду – це найрізноманітніші безпілотні літальні апарати різних масштабів, розмірів, зокрема дрони-камікадзе. Україні потрібне забезпечення цими безпілотниками на довгострокову перспективу. Не просто якусь разову партію, а, наприклад, 100-200 штук на місяць”, – мріє пан Ступак.
Також Південна Корея може постачати Україні ППО. З таким проханням, між іншим, Володимир Зеленський уже звертався до Юн Сок Йоля.
“Зенітні комплекси – це суто оборонне обладнання, а не озброєння. Для відновлення України має бути “небесний щит”. Ми щиро сподіваємося, що Корея підтримає нас у цій галузі. Крім того, є система раннього попередження про російські авіаудари, яка також потребує допомоги від Південної Кореї”, – заявив наш президент.
Що ж, у Сеула, як пише мілітарне видання Defense Express, доволі широкий вибір засобів для посилення української ППО:
- KP-SAM, або Chiron — переносні зенітні ракетні комплекси. Це класичний ПЗРК з інфрачервоною головкою самонаведення. Максимальна дальність ураження цілей – 7 кілометрів;
- M163 VADS — самохідні та причіпні зенітні установки. Оснащені американськими скорострільними шестиствольними гарматами Vulcan 20 міліметрів. Це легендарні авіаційні гармати, темп стрільби яких складає 3 000 пострілів/хвилина.
«Дуже непоганий кандидат на роль «шахедобійки». Таких систем у корейських збройних сил не так й багато — близько 210 одиниць (150 самохідних, 60 причіпних), але ця зброя знаходиться у режимі поступового виведення з експлуатації», — кажуть експерти з озброєння.
- K30 Biho, або «Летючий тигр» — самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс. Це передова корейська система зброї, яка виробляється як для власної армії, так і на експорт. Має спарені 30-мм гармати. Циклічна скорострільність однієї становить 600 пострілів/хв. — кожна забезпечена 300 готовими до використання боєприпасами. Ефективна вогнева дальність становить близько 3 кілометрів. Також має власну РЛС та оптико-прицільну станцію з тепловізором. Станом на 2022 рік країна мала 167 таких систем на озброєнні;
- L70 — шведські 40 мм зенітні установки. Вони мають автоматизовану систему з централізованим радіолокаційним постом, який відповідає за наведення. Такі системи вже є на озброєнні ЗСУ і вони вкрай ефективні проти іранських дронів. У Південної Кореї є близько 80 зразків цієї техніки;
«Людина там потрібна лише для заряджання цих систем. А зараз ще мова йде про встановлення сучасних тепловізійних приладів та оптико-прицільні станції, які дозволяють працювати в будь-який час доби. Для знищення цілей на кшталт шахеда потрібно не більше однієї черги, бо установка має потужний 40 мм калібр», — пояснив головний редактор Defence Express Олег Катков.
- K-808 KW2 (AAGW) — це зенітний гарматний комплекс зі спареною 30-мм артилерійською установкою. За характеристиками — це, по суті, спрощена версія K30 Biho. Головна фішка цієї зброї — її незначна вага. Вона дозволяє інтегрувати установку на майже будь-яке колісне шасі 8×8, тож його може обрати замовник.
- KM-SAM, або Chunggung — комплекс середньої дальності, який почав надходити у південнокорейське військо тільки у 2017 році. Дальність ураження складає 40 км, а висота — до 20 кілометрів. Кількість таких ЗРК у війську Сеула — приблизно 72 одиниці.
А ще Сеул має на озброєнні до 1000 одиниць уже добре відомих нам ПЗРК, як от Stinger, Javelin, Mistral, «Ігла».
Щодо артилерійських систем, то найвідомішою зброєю Південної Кореї серед усіх видів є самохідна установка К9 Thunder. Калібр – 155 мм, максимальна дальність стрільби стандартним фугасним снарядом – 30 км і 40 км реактивним снарядом, а скорострільність — шість пострілів/хвилину. На підготовку до стрільби потрібно 30 секунд, а на згортпння — 60 секунд. Гаубиця стоїть на озброєнні Фінляндії, Індії, Естонії, Норвегії, Австралії. Договір на поставку систем у 2022 році також уклали Єгипет та Польща. Станом на 2023 рік це одна з найбільш комерційно успішних артустановок у світі.
Калібр 155 мм має і причепна гаубиця KH-179 виробництва Hyundai WIA. Конструкція цієї гаубиці схожа на американську M114A2. Установка може вести вогонь реактивними снарядами на відстань до 30 км, а дальність прямою наводкою становить до 1.5 кілометра. Практично усі артсистеми цього типу заміняють на сучасніші, тож незабаром потреба корейської армії в них повністю відпаде.
Серед реактивних систем залпового вогню особливо виділяється K239 Chunmoo. По суті це корейський аналог американських М270 — перших версій HIMARS. Це реактивна система — від типу ракет залежить дальність удару: від 23 до 80 кілометрів. Максимальна дальність забезпечується тими ж ракетами, що використовуються у РСЗВ M270 і M142 HIMARS. Для системи також була розроблена нова балістична ракета малої дальності, прототипом для якої стали американські ATACMS.
Chunmoo може руйнувати укріплення, мости, злітно-посадкові смуги та скупчення військ і техніки. Одна пускова установка повним залпом покриває площу розміром з три футбольні поля.
Підсумовуючи… Будемо сподіватися, що багато чого з вище переліченого зовсім скоро перейде з розряду “потенційно” у розряд “практично”. Шанси на це високі. Хоча б тому, що в публікації The Wall Street Journal від 24 травня повідомляється, що “Південна Корея почала таємно передавати Україні сотні тисяч артилерійських снарядів”. Відправка здійснюється через США. Втім, нас і такий варіант влаштує.
Мирослав Ліскович. Київ
