Референдум – українці – інші мігранти
У червні ц.р. міністри внутрішніх справ Європейського Союзу дійшли згоди щодо мігрантської політики і 19 червня 2023 року Єврокомісія оголосила новий пакет відповідних документів. Новий пакет містить вимогу обов’язкового прийняття мігрантів всіма членами Європейського Союзу за принципом так званої «обов’язкової солідарності». Сутність такого трактування полягає в тому, що країн-членів не примушують виконувати настанову, покладену в основу подібних паперів, однак у разі відмови і невиконання такі держави мають сплачувати певні грошові суми, оскільки на інших учасників впадуть їхні квоти і зобов’язання виконувати рішення Комісії ЄС. Польща також отримала свою квоту і має видати у наступному 2024 році не менше 400 тисячам мігрантів з Азії і Африки дозвільних документів – віз, оскільки підраховано, що у 2022 році країна видала 135 тисяч дозволів на роботу мігрантам з мусульманських країн. Серед них – особам з Індонезії, Філіппін, Азербайджану і Бангладеш.
У даному випадку рішення щодо міграційних зобов’язань лягли на всіх учасників ЄС. При тому, якщо хтось відмовляється або сумнівається в доцільності виконання такого розпорядження, має сплачувати грошову суму за кожного мігранта, еквівалентну 22 тисячам євро на кожну особу.
Такі розрахунки своєї нерівнозначністю здивували не тільки поляків, а й українців, оскільки на кожного українця в Польщі Комісія призначала близько 45 євро, а на кожного вихідця з Азії та Африки – понад 22 тис євро. У такому варіанті Польща зобов’язана приймати не менше 2 тисяч мігрантів щорічно, що у грошовому еквіваленті дорівнює 40 млн євро. Польський уряд після розгляду документів ЄС дійшов висновку, що не зобов’язаний виконувати подібні настанови, оскільки країна є під пресинговим тиском – у даному разі міграційним тиском. У такій ситуації, як пояснив віце-маршал польського Сейму Тадеуш Терлецькі, країна не зобов’язана виконувати подібні розпорядження. Ми не бажаємо бачити у себе людей, які не хочуть працювати, які не хочуть асимілюватися в західних країнах Європи і від яких Європа відмовляється, – зазначив він.
Маршалкові вторить і голова партії-лідера Ярослав Качиньські: Ми прагнемо допомогти ЄС, але не хочемо щоби хтось змушував нас до зміни нашої моделі життя, послаблення нашої безпеки і нашої економічної моделі, яку ми самостійно сконструювали без допомоги ззовні…
Поки польський уряд активно опрацьовує документи з питань міграції для винесення власного маніфесту – вета на формулу ЄС. Не стримується глава польського уряду і Маровецький: Погляньте, як трактує мігрантів Західна Європа: оцінює мусульман на 20 тисяч євро, а біженців з України, де триває страшна війна, яка вигнала з країни сотні людей, у кілька десятків євро. Ми за власні кошти побудувати стіну, яка надає додаткової надійності всій Європі. Яка також захищає і вас (європейців) від нелегальної міграції. І не отримали за це ані гроша.
Поки питання щодо прийняття-неприйняття мігрантів обговорюється, депутати з польського Сейму, зокрема і кандидат на посаду президента Польщі Качиньські підтримали ідею проведення загального польського референдуму з питання мігрантів. Чи пускати їх в країну, чи не пускати. Це питання має бути питанням референдуму, – заявив він польському телебаченню. Але й тут грає «велика політика». Влітку референдум не будуть проводити, а поєднають цей захід разом із виборами до польського парламенту у жовтні.
Оглядачі стверджують, що такий варіант говорить про те, що лідер ПІС намагатиметься отримати додатковий 1 млн голосів в результаті проведення подібного референдуму. Однак сьогодні референдум не на часі, оскільки опитування підтверджують, що показники «за» і «проти» його проведення розколюють польське суспільство на дві майже рівні частини (50,3 і 47 відсотків, а 2,8 утримались). Політична та інформаційна вакханалія, яка посилюється з наближенням дати виборів, вже увійшла до публікацій, як «міграційна шизофренія уряду».
Стосовно працевлаштованих українців польські ЗМІ стверджують, що більше задоволених працею, ніж незадоволених. Причини незадоволення скоріше криються у низькому рівні заробітків (чоловіки їдуть до Німеччини, де більше платять, а жінки з дітьми лишаються в Польщі, де все ж таки життя дешевше, ніж в Німеччині), в інфляції, ставленні польських роботодавців до приїжджих. Поляки очікували бідних, незграбних, готових йти на саму низько оплачувану (чорну) роботу українців, а приїхали освічені, розумні, грошовиті бізнесмени вищої і середньої ланки, які дають і собі раду, і своїм колегам, і роботодавцям.
За офіційними даними зі всіх працевлаштованих в Польщі на лютий 2022 р. – 641 тисяча є громадянами України, а зареєстрованих – понад мільйон. Польща і надалі є основним напрямом для українських біженців. За час «гарячої» війни українсько-польський кордон перетнули 13,1 млн осіб.
З Польщі до України повернулися понад 11,3 млн. осіб (але не вказано: чи то сезонні міграції в Україну на місяць з Польщі і назад, чи трудові). За польськими джерелами в Польщі «осіло» до завершення бойових дій – 1,5 млн. осіб, які прагнуть повернутися до своїх навіть зруйнованих осель.
Проф. Людмила Д. Чекаленко
