ІНТЕРВ’Ю
Десять років тому звіт Штрессера викрив скандал у Раді Європи. *Франк Швабе про небезпеку корупції та як з нею боротися
Після корупційного відхилення доповіді Штрессера про політичних в’язнів в Азербайджані ви зробили собі ім’я, серед іншого, своїми зусиллями пролити світло на тему Азербайджану та корупції. На жаль, корупція продовжує залишатися проблемою в Європі. Свідченням цього є скандал « Qatargate » в Європарламенті, який вибухнув у грудні. Чи здивував вас скандал?
На жаль, ні. З одного боку, я вважаю скандал надзвичайно сумним. З іншого боку, я не сумніваюся, що політична корупція, на жаль, є реальністю. Тому також добре, що через цей скандал ми більше говоримо про корупцію, про її розкриття та боротьбу з нею. У результаті ми можемо посилити правила в Раді Європи, Європейському парламенті, а також у Бундестазі — це тривожний дзвінок для всіх нас. У ході корупційної справи, виявленої після відхилення звіту Штрессера, Рада Європи змогла виключити корумпованих чиновників і вдосконалити багато правил і норм. У Німеччині також були наслідки на національному рівні. Ми ввели санкції проти депутатів і посилили правила прозорості Бундестагу. Проте сьогодні ми також знаємо, що після вибуху корупційного скандалу в більшості країн взагалі нічого не сталося. Більшість членів Ради Європи, яких було звільнено з посад або добровільно пішли у відставку, продовжували брати участь у національній політиці, як і раніше.
Зробимо крок назад: про що була доповідь Штрессера і чому вона така важлива, незважаючи на те, що вона вийшла десять років тому?
Доповідь Штресера була про поводження з політичними в’язнями в Азербайджані. Крістофу Штрессеру, який тоді був депутатом німецького Бундестагу від соціал-демократів і заступником голови німецької делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), було доручено розслідувати звинувачення. Але тепер ми знаємо, що Азербайджан зробив усе, що було в його силах, щоб зірвати цю доповідь про політв’язнів у Парламентській асамблеї. І це вдалося — причому з досить явною більшістю.
Те, що такий важливий і точний звіт було відхилено, це одне. Це було досить незвичайне явище. Але після голосування ми побачили незрозумілі сцени святкування в Парламентській асамблеї. Звичайно, всередині Ради Європи завжди будуть різні думки з тих чи інших питань. Але святкування того факту, що доповідь про політичних в’язнів у державі-члені було відхилено — а це інституція, яка займається правами людини — це те, що мене непокоїть досі.
Спочатку мені навіть на думку не спало, що за всім цим може стояти корупційний скандал. Сьогодні я дивуюся, чому не було негайного розслідування після відхилення звіту. Знадобилося ще багато років і ще більше скандальних інцидентів, щоб правда вийшла назовні.
Що, на вашу думку, найгірше в цій корупційній справі?
Той факт, що інституція захисту прав людини, яка зазвичай має високу легітимність, може бути зламана корупцією. Це зруйнує довіру до демократичних процесів і, зрештою, до самої демократії. Більше того, ця справа мала руйнівний вплив на ситуацію з правами людини в самому Азербайджані, оскільки більше людей було затримано з політичних мотивів.
Що змінилося на краще після викриття корупції у зв’язку з відхиленим звітом Штрессера?
Наслідки відчули навіть у німецькому Бундестазі. Відтоді було запроваджено нові, значно вдосконалені правила прозорості. Після скандалу Рада Європи також запровадила цілий ряд змін. Нових правил недостатньо ні в одному з цих випадків, але принаймні вони існують.
Ви неодноразово зазначали, що навіть сьогодні є колишні члени Бундестагу в Раді Європи, яких звинувачують у корупції та які поки що не мають наслідків. Чого Європейський парламент, який зараз має справу зі скандалом Qatargate, може навчитися у Ради Європи в надії вчинити інакше?
Безумовно, були наслідки в німецькому Бундестазі, особливо у двох резонансних справах. Один проти члена парламенту від ХДС Карін Стренц, яка згодом трагічно померла. І інший випадок – Аксель Фішер, якого ХДС вирішив не висувати повторно кандидатом у Бундестаг. Інші вийшли з німецької делегації в Раді Європи. Однак чого не було, так це правових наслідків. Розслідування, яке проводить прокуратура Мюнхена, ще триває.
Те, що Європейський парламент зараз робить набагато краще, так це великі судові процеси проти обвинувачених у скандалі Qatargate. Це те, що спостерігається протягом кількох місяців і, зрештою, здається, що це призведе до обвинувального акту. Члени Європейського парламенту можуть бути притягнуті до відповідальності, оскільки вони підпадають під юрисдикцію бельгійської системи правосуддя. Однак це не стосується членів Парламентської асамблеї, тому що, коли ми подорожуємо до резиденції Ради Європи в Страсбурзі, нам надається імунітет. І саме в цій грі в пінг-понг юридичної відповідальності чи її відсутності процвітає корупція.
Ми все ще на стадії навчання. Якщо ми створюємо міжнародні інституції таким чином, що ані країна походження члена не несе відповідальності, ані країна, в якій розташована міжнародна інституція, тоді буде повна відсутність підзвітності, а отже, і безкарність. І саме з цією проблемою стикається Рада Європи. В Європарламенті все влаштовано інакше. Нам потрібно розглянути питання про те, чи повинні, зрештою, бути інші закони про імунітет національних членів парламенту.
Коли в Європарламенті розгорівся скандал Qatargate, у світлі того факту, що сам ЄС затримав кошти Угорщини через дефіцит демократії, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан закликав скасувати Європейський парламент…
Це чітко показує, як думають автократи. ЄС повинен рішуче вжити заходів проти Орбана і водночас зробити все, щоб власні інституції залишалися чистими. Було б абсурдом, якби ми послабили Європейський парламент, який, попри всі свої проблеми, є важливою опорою прав людини. Навпаки, фактично ми повинні посилити нашу антикорупційну політику, щоб зробити демократичні інститути ефективнішими.
Чи можливо взагалі співпрацювати з такими країнами, як Азербайджан, Катар і Марокко, які активно займаються корупцією, або так званою « ікорною дипломатією », і які дії необхідно вжити в контексті цієї співпраці?
Якби ми вирішили, що не можемо працювати з країнами з корупцією, їх би не так багато залишилося. Тим не менш, ми повинні бути суворими у своєму підході та сказати їм, що якщо вони хочуть залишатися членами цих організацій, вони повинні бути відкритими для постійного контролю, коли йдеться про відповідність критеріям членства. І ми звернемо пильну увагу. Особливо пильно стежитимуть за корумпованими країнами.
ЗМІ тут відіграють ключову роль, оскільки політика та правосуддя, очевидно, недостатньо здатні зробити для запобігання корупції. Тільки коли ЗМІ підхоплюють тему, вона раптом отримує необхідну увагу. Звісно, завжди є ризик скандалізації та перебільшення теми. Але ми повинні прийняти це.
Бйорн Берге, заступник секретаря Ради Європи, назвав корупційний скандал у Європарламенті «дзвінком для пробудження». Як ви вважаєте, чи справді скандал має такий потенціал для європейських країн та інституцій?
Доповідь Штрессера дійсно стала моментом пробудження для Ради Європи як інституції. Скандал також нагадав Берліну про те, що Рада Європи існує, наскільки вона важлива і що є країни, які йдуть на все, щоб її корумпувати — саме через її важливість.
Корупція буває, і так буде завжди. Ось чому нам потрібна антикорупційна культура, чіткі механізми кримінального права та кришталево чіткі правила прозорості. Це включає навчання депутатів, які повинні регулярно відвідувати антикорупційні тренінги та розбиратися в ситуації.
*Франк Швабе – політик СДПН, депутат німецького Бундестагу, а з 2014 року речник з прав людини та гуманітарної допомоги парламентської групи СДПН. Швабе також є головою групи SOC у ПАРЄ.
Інтерв’ю провела Валентина Берндт.
Джерело: IPS-Journal, ЄС
