ВІЛЬНЮС – Є простий спосіб оцінити успіх саміту НАТО, який проходить тут у вівторок і середу: Чи приєднається президент Володимир Зеленський до традиційного “сімейного фото” тридцяти одного лідера Альянсу?
“Саміт має лише один важливий результат, – сказав мені Даг Лют, колишній посол США в НАТО і член ради директорів Атлантичної ради. “Якими б не були домовленості про підтримку України, цього року важливо, щоб Зеленський був на фото, яскраво демонструючи, що НАТО прикриває його спину, і нагадуючи світові, що Росія такої підтримки не має”.
Крім того, якщо український лідер сфотографується серед тридцяти одного глави держави НАТО, Зеленський, швидше за все, отримав достатньо того, що йому було потрібно для поїздки до Литви. Коли я нещодавно зустрічався з ним у Києві у складі делегації Атлантичної ради, він сказав, що будь-що, окрім гарантій безпеки та чіткої дорожньої карти до членства України в НАТО, буде розглядатися як зрада жертовності українців.
Якщо Зеленський не приїде до Вільнюса, лідери країн-членів Альянсу втратять вирішальну можливість продемонструвати українцям і світу свою непохитну відданість перемозі над злочинною війною і реваншистськими планами російського лідера Владіміра Путіна в Європі – у вирішальний момент п’ятисотенної війни.
У суботу Зеленський перебував у Туреччині в рамках європейського турне перед самітом, заручившись підтримкою президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, який досі утримується від підтримки членства Швеції в НАТО. Щодо Києва, однак, Ердоган сказав: “Немає сумнівів, що Україна заслуговує на членство в НАТО”.
Хоча до відкриття саміту у вівторок ще багато чого може змінитися, члени Центральноєвропейського альянсу кажуть, що адміністрація Байдена змусила непоступливість України надати їй сильнішу, прив’язану до конкретних термінів “дорожню карту” щодо членства в НАТО.
Один центральноєвропейський високопосадовець, який попросив не називати його ім’я і назву його країни, порівняв тон, що лунав з Білого дому, з тоном Жака Ширака в 2003 році, коли французький президент читав лекцію центральноєвропейцям, які підтримували Сполучені Штати в Іраку, про те, що вони “втратили гарну нагоду заткнутися”.
Наразі на порядку денному для України у Вільнюсі, серед інших заходів, перейменування консультативної групи НАТО, щоб надати їй більшої ваги, гарантії безпеки, подібні до тих, які Сполучені Штати мають з Ізраїлем, і усунення бюрократичних процедур Плану дій щодо членства (ПДЧ) – хоча радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван заявив у п’ятницю, що Україні “необхідно провести додаткові реформи”, натякаючи на те, що вона все одно зіткнеться з процесом, схожим на ПДЧ. Зеленський сказав нам у Києві, що таких кроків буде недостатньо з огляду на те, що його країна служить демократії в усьому світі.
Безумовно, адміністрація Байдена заслуговує на високу оцінку за те, як вона справляється з російською війною, починаючи з раннього витоку розвідувальних даних, які передбачали вторгнення, щоб Україна і Європа були попереджені (не кажучи вже про Китай). Без узгодженої військової та фінансової підтримки США Україна, ймовірно, зазнала б поразки.
Водночас якби українці отримали зброю та техніку, яку вони хотіли, швидше і в більшій кількості, тисячі українців були б живі, а перемоги на полі бою були б більшими.
Пом’якшуючи потенційний удар від невтішних для України результатів саміту, адміністрація Байдена цього тижня розчистила шлях для надання українцям касетних боєприпасів, яких вони давно прагнули, що спонукало Зеленського похвалити “рішучі кроки” Байдена.
Касетні боєприпаси, що скидаються з повітря або запускаються з землі і вивільняють менші за розміром суббоєприпаси, які широко використовуються Росією, але заборонені багатьма союзниками, але не Сполученими Штатами. В умовах, коли в Україні закінчуються артилерійські снаряди калібру 155 мм, яких у світі не вистачає, касетні боєприпаси є найшвидшим і найпоширенішим способом знищення окопаних російських позицій, які блокують український контрнаступ.
Адміністрація Байдена дала зелене світло касетним боєприпасам за певною схемою: Білий дім спочатку блокує надання певних видів озброєнь, від високомобільних артилерійських ракетних систем (HIMARS) і танків “Абрамс” до зенітно-ракетних комплексів “Патріот”, і лише через кілька місяців погоджується на їхнє надання. Повільний підхід адміністрації до прагнення України до членства в НАТО відображає цю обережність, породжену бажанням захистити Україну, не провокуючи більшу ескалацію з боку Росії, включно із застосуванням тактичної ядерної зброї.
На всіх самітах НАТО доводиться балансувати між довгостроковими потребами Альянсу і нагальними вимогами. Однак посадовці з країн-членів НАТО, які не є членами США, з якими я розмовляв минулого тижня, сказали, що є кілька причин, чому нагальні потреби України повинні мати більший пріоритет:
- Короткочасне повстання лідера найманців Євгена Пригожина в червні підкреслило як розколи в російському керівництві, так і низький моральний дух і дисципліну російських військових. Таким чином, зараз ідеальний час для того, щоб подвоїти підтримку України, визнаючи, що лише значні успіхи на передовій можуть стати поштовхом до корисних переговорів.
- Попри економічну та військову вартість підтримки України, витрати зростуть в геометричній прогресії, якщо Путін переможе, а загрози вийдуть за межі України. Один чиновник адміністрації Байдена сказав мені, що геополітична важливість України для Вашингтона набагато більша, ніж Афганістану чи Іраку, але Україна може зупинити Росію за набагато меншу ціну і без ризику для американських солдатів та солдатів інших країн-союзників.
- Стверджувати, що членство в НАТО для України може настати лише після закінчення війни і того, як Росія залишить українську територію, лише надає Москві стимул продовжувати війну. Стримування через занепокоєння щодо російської ядерної зброї винагороджує ядерний шантаж Путіна – і заохочуватиме інших небажаних лідерів також придбати ядерну зброєю.
- Багато говориться про те, чому Україні потрібне НАТО, але мало говориться про те, чому Альянсу потрібна Україна, яка зараз має одну з найсильніших і найбільш загартованих у боях армій у світі. Урок НАТО в Центральній і Східній Європі полягає в тому, що він приносить стабільність своїм сусідам і більш мирні та безпечні відносини з Росією. Країни, в які вторглася Росія – Грузія і Україна – були сірими зонами поза межами будь-якого військового альянсу. “Сірі зони – це зелене світло” для Путіна, стверджує колишній посол США в НАТО Курт Волкер.
- Досі Путін помилявся, розраховуючи на провал України і втому Заходу, але небезпека зросте у 2024 році, коли Сполучені Штати і більша частина Європи зіткнуться з виборами. Сміливі рішення, які можуть бути прийняті у 2023 році, буде набагато складніше реалізувати наступного року. Найбільшою загрозою для України може стати виборчий 2024 рік, і не лише у Сполучених Штатах.
“Ми більше не можемо дозволити собі розкіш часу”, – сказав мені один високопоставлений європейський чиновник. “Ми точно не можемо дозволити собі розкіш помилитися. Ставки занадто великі – вони стосуються цілих поколінь і виходять далеко за межі кордонів НАТО”.
Фредерік Кемп
