Американська газета Wall Street Journal намагається відповісти на запитання, яке останнім часом практично щодня ставлять українським політикам та їхнім союзникам на Заході, – чому контрнаступ йде так повільно.
Автори зазначають, що торік Україна завдяки вмілим маневрам зуміла домогтися переваги над російською армією, попри нестачу людей, озброєння та слабшу, ніж в росіян, підтримку з повітря. Вміле командування, гарне знання місцевості та ефективне використання дронів і цифрових технологій дозволили українським військовим дати відсіч значно численнішій і спочатку краще оснащеній армії, яка на їхньому тлі виглядала незграбною й загрузлою в бюрократичній тяганині.
Зараз ситуація інша, констатує видання.
Україна намагається вибити з позицій ворога, який окопався на її території, що вважається однією з найскладніших військових операцій. Російські військові витратили місяці на будівництво оборонних споруд, зокрема, бункерів, протитанкових пасток та мінних полів.
Крім того, російські війська здатні до певних замін, навіть якщо українські сили знищують цілі підрозділи, розповів WSJ підполковник 108-ї бригади територіальної оборони України Олексій Телегін.
“Якщо ми знищуємо загін — 100 солдатів — наступного дня вони приведуть інший. А за день ще один”, – каже Телегін.
Для російських сил, які раніше цього року намагалися захопити більше українських територій, їхній власний наступ не увінчався успіхом, проте утримувати оборонні позиції легше.
Наприклад, українські солдати розповіли, що російські військові в Запорізькій області збудували кілометри зигзагоподібних, з’єднаних між собою траншей, деякі з яких укріплені бетоном або вкриті гілками й землею, щоб їх було важко виявити за допомогою дронів.
Також поля сильно заміновані, а щонайменше у двох випадках, за словами українських військових, тіла їхніх убитих товаришів також були заміновані.
“Неможливо повністю знищити такі добре підготовлені позиції перед наступом”, – пояснив журналістам один з українських військових. За його словами, щоб узяти ці позиції, район потрібно спочатку накрити артилерійським вогнем, а потім просуватися вперед за допомогою бронетехніки, щоб залучити піхоту.
Проте брак танків та іншої бронетехніки ускладнює реалізацію цієї стратегії.
Наступ на сили, що окопалися, був важким випробуванням навіть для найпотужніших армій світу, нагадує WSJ. Союзникам, які висадилися на узбережжі Нормандії під час Другої світової війни, знадобилося понад два місяці, щоб прорвати німецькі укріплення та просунутися вглиб країни.
У 1991 році, перш ніж сухопутні сили коаліції просунулися під час операції “Буря в пустелі”, США протягом п’яти тижнів вели повітряну кампанію, щоб послабити позиції іракських військових, нагадує WSJ.
Раніше цього тижня президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю CNN висловив жаль, що Україна не змогла розпочати контрнаступ раніше — до того, як Росія встигла встановити оборонні споруди та замінувати території.
Крім того, Україні бракує вогневої потужності й переваги в повітрі, які були в США та їхніх партнерів у тих боях. Військово-повітряні сили Києва складаються з невеликої кількості винищувачів і гелікоптерів радянської епохи. Тоді як росіяни розгортають передові винищувачі та вертольоти Ка-52 на південному фронті.
Польща, вірний союзник України, нещодавно таємно надіслала Києву близько десятка бойових вертольотів Мі-24 радянської розробки, пише видання, але українська авіація залишається слабшою порівняно з російською, з менш складними системами цілевказівки та оборони. Видання також зазначає, що Україна обмежено використовує літаки, щоб не втрачати їх.
“Українці досягли успіхів, але вони ведуть жорсткі бої, перед ними – важкопрохідна місцевість та добре підготовлені російські оборонні рубежі”, — заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. За його словами, ця ситуація є “аргументом для продовження нашої підтримки”.
Нещодавно США заявили, що нададуть Україні касетні боєприпаси, які розкидають безліч дрібніших бомб й можуть завдавати масового ураження на великій території.
Київ намагається зім’яти російську оборону перед тим, як кидати в бій своїх бійців, але не має достатньо боєприпасів, щоб просто зрівняти контрольовані Росією села, як це робили росіяни в Бахмуті та інших частинах східної України. Натомість українці зазвичай завдають артилерійських ударів.
За словами солдатів, брак бронетехніки також уповільнює наступ. Командир стрілецького підрозділу з позивним “Вадос” розповів виданню, як напередодні його підрозділ намагався штурмувати село, яке контролює Росія.
“Якби у нас було більше транспортних засобів, ми могли б перекинути більше піхоти на фланги”, — каже лейтенант “Вадос”. Натомість підрозділ відступив, не взявши села.
Крім того, Україна досі не кинула в бій значні ресурси нової західної техніки. Кив має десятки німецьких танків Leopard 2, але після того, як кілька з них застрягли на мінних полях на початку червня, їх не бачили на полі бою.
Військові аналітики вважають, що Україна все ще шукає слабкі місця супротивника, перш ніж використати основну частину своєї західної зброї. Розвідка – складна справа, адже росіяни часто бачать, як українці наближаються відкритою місцевістю.
Значною загрозою також залишаються російські літаки, розповіли WSJ бійці піхоти.
“У нас немає належних систем ППО, – пояснює Дмитро, 40-річний командир взводу 108-ї бригади. – Коли нас попереджають, що злетів ворожий літак, єдиний спосіб впоратися з цим – сховатися”.
Не сприяє наступу й ландшафт: переважно відкриті поля, розділені тонкими смугами дерев, не забезпечують достатнього захисту.
Однак, за словами підполковника Телегіна, складність завдання не стала для них несподіванкою.
“Ми знали: для того, щоб рухатися вперед проти такої добре підготовленої оборони, нам потрібні досвід, ресурси та раптовість”.
