Тайванці роблять два протилежні висновки з російської війни проти України.
Жителі Тайваню стежать за кожним поворотом російської війни проти України. Але попри майже одностайність у співчутті до українців і їхньої боротьби, їхні висновки щодо майбутнього власної країни дуже різняться.
Для одних висновок полягає в тому, що навіть, здавалося б, непереможного ворога можна перемогти, якщо суспільство стоїть непохитно. І це надихає Тайвань на зусилля, спрямовані на те, щоб протистояти потенційному вторгненню Китаю, якого він так боїться. Інші винесли протилежний урок із фото тліючих українських міст. Що завгодно краще, ніж війна, – кажуть вони. І Тайбей повинен зробити все можливе, щоб не викликати гнів Пекіна, навіть якщо це означає болючі компроміси.
Як пише Wall Street Journal, ці два конкуруючі бачення зіграють свою роль на президентських виборах у Тайвані, запланованих на січень, і визначать, як острівна демократія оновлюватиме свою оборону в умовах посилення військової потужності Китаю.
«Переосмислення всередині Тайваню і рішучість, з якою він зміцнюватиме свої Збройні сили, також неодмінно вплине на ступінь військового втручання США, якщо Пекін спробує захопити острів, де проживає 24 мільйони людей і зосереджена більша частина світових потужностей з виробництва передових напівпровідникових технологій», – йдеться в статті.
Хоча Тайвань живе під загрозою вторгнення відтоді, як Комуністична партія Китаю встановила контроль над материком у 1949 році, російське вторгнення в Україну нагадало багатьом тайванцям, що війна може спалахнути без особливого попередження. Китайські лідери посилили свою риторику щодо Тайваню, повторюючи, що вони не виключають застосування сили для досягнення того, що вони називають «національним возз’єднанням». Пекін також збільшив кількість морських і повітряних зондів навколо острова, які перевантажують тайванську оборону. За оцінками Центрального розвідувального управління США, китайський лідер Сі Цзіньпін наказав своїм військовим до 2027 року підготуватися до захоплення Тайваню.
«Україна дала зрозуміти, що агресивний сусід може в односторонньому порядку вирішити застосувати силу проти вас. І це не якась віддалена вірогідність. Це тривожний сигнал. Загроза, з якою ми стикаємося, має екзистенційний характер, і тому наша оборонна місія має залучати все суспільство», – сказав Енох Ву, засновник неурядової організації Forward Alliance, яка почала навчати тайванське цивільне населення реагувати на надзвичайні ситуації і надавати першу медичну допомогу.
Президент Тайваню Цай Інвень вже прийняла рішення про збільшення тривалості обов’язкової військової служби з наступного року. Тепер чоловіки повинні служити рік замість чотирьох місяців, як раніше. Також уряд збільшує військові витрати, оскільки Тайбей закуповує нове озброєння у США, наприклад, сотні протикорабельних ракет Harpoon. Хоча Цай Інвень не має права балотуватися знову, кандидат у президенти від її правлячої партії – нинішній віце-президент Лай Чінте – також пообіцяв захистити самостійність країни і протистояти зростаючому залякуванню з боку Пекіна.
«Я не думаю, що хтось розумний може дивитися на все це і стверджувати, що діалог змінить Сі Цзіньпіна або КПК. Вони розглядають підкорення Тайваню як частину свого національного відродження, як щось невід’ємно пов’язане з їхньою політичною легітимністю. Будь-який кандидат зобов’язаний реалістично оцінювати ситуацію», – сказав Вінсент Чао, колишній чиновник з національної безпеки і речник Лая Чінте.
Він додав, що Україна дала Тайваню «блискучий урок» того, як захищати себе і як будувати коаліції з демократіями-однодумцями. Головна опозиційна партія Гоміндан дотримується іншої думки.
«Ми хочемо говорити з китайцями. Ми віримо, що можемо вести діалог з китайцями. Це, безумовно, призведе до деескалації напруженості, щоб переконатися, що ніякої випадкової війни, і напевно ніякої навмисної війни, не станеться», – сказав віце-голова Гоміндану Ендрю Ся в інтерв’ю перед від’їздом до Китаю в червні. Це вже другий його візит за цей рік.
На думку Ендрю Ся, війна в Україні зробила діалог з Пекіном ще важливішим.
«У минулому ми тільки говорили про війну, але зараз ми вперше побачили в наших вітальнях, по телебаченню, всі ці руйнування. Чи готові ми до цього? Я не думаю, що готові, не думаю, що ми настільки стійкі», – сказав політик.
Кандидат у президенти від Гоміндану Хо Ю-Ї цього тижня пообіцяв, що знову скоротить обов’язкову військову службу до чотирьох місяців після поліпшення відносин з Пекіном.
Хоча Гоміндан добре показав себе на місцевих виборах минулої осені, опитування громадської думки поки що свідчать, що Лай Інвень лідирує. Хоча президентські перегони занадто непердбачувані, щоб ці результати можна було назвати остаточними. Третій кандидат, центрист і колишній мер Тайбея Ке Веньчже, також має високий рейтинг, що ще більше заплутує прогнози.
Китайські лідери з тривогою спостерігали за невдачами армії Росії на війні проти України, зазнавши великих втрат, що призвело нетривалого заколоту найманців «Вагнера». Але немає жодних ознак того, що Сі Цзіньпін, який вже обмежив автономію і громадянські свободи Гонконгу, став менш рішучим у захопленні Тайваню через проблеми Росії, – кажуть американські чиновники.
Величезний природний бар’єр – понад 80 миль води – відокремлює Тайвань від материкової частини Китаю, що робить будь-яке вторгнення набагато складнішим, ніж перекидання Росією колон танків через український кордон у лютому 2022 року. Китайські військові кораблі і літаки стануть мішенню для тайванських ракет, а початкові втрати будь-яких сил вторгнення будуть високими.
Однак, той факт, що Тайвань на острові, також ускладнює доставку боєприпасів і життєво важливих матеріалів, таких як паливо для електростанцій. Невеликий розмір острова (він дорівнює лише 6% площі України) забезпечує невелику стратегічну глибину, якщо китайським військовим вдасться створити плацдарми.
«Для Тайваню ця ситуація нагадує сутичку Давида з Голіафом. Але це наша рідна країна, і спосіб життя, заснований на демократії і свободі, залишається частиною наших цінностей. Ми будемо захищати його всіма можливими способами», – сказав генерал-майор Сунь Лі-Фан, речник тайванських Збройних сил.
Хоча США не мають зобов’язань захищати Тайвань і вже давно дотримуються політики стратегічної невизначеності щодо цього питання, президент Байден неодноразово попереджав, що, на відміну від України, американські військові безпосередньо втрутяться, якщо Китай спробує захопити країну силою. Однак до розгортання американських військ Тайбей повинен буде самостійно протистояти першим ударам. Поки що, незважаючи на нещодавні поліпшення, він далекий від необхідної боєготовності, – кажуть американські чиновники і аналітики.
«Тайванці повинні бути готові на 100%, тому що якщо вони не будуть готові, то у США або будь-якої іншої країни не буде причин прийти їм на допомогу. Необхідно відчувати нагальність. Америка не збирається проливати кров своїх синів і дочок за Тайвань, якщо тайванці не готові щиро захищати свою країну і свій народ», – сказав генерал-лейтенант ВПС США Девід Дептула.
Незважаючи на те, що військовий бюджет Тайваню збільшився за останній рік, він все ще становить лише 2,4% від ВВП. Для порівняння, США витрачають понад 3%, Польща – 4%, а Ізраїль – 5%. За словами західних чиновників, професіоналізм і мотивація тайванських військових викликають особливе занепокоєння. Головна школа підготовки офіцерів на острові спочатку була створена як Військова академія Вампоа на півдні Китаю в 1920-х роках, і значною мірою покладалася на радянських інструкторів. Застаріла військова культура і доктрина радянського зразка все ще зберігається в її лавах, – кажуть оборонні аналітики.
Наразі більшість призовників витрачають свій час на миття підлоги і прополювання бур’янів, а не на те, щоб вчитися давати відсіч Народно-визвольній армії Пекіна, – сказав контр-адмірал Лі Сі-мін.
«Якщо ви робите одне і те ж протягом року замість 4 місяців, то у вас з’являється проблема, а ще погана репутація. Проблема в змісті підготовки, а не в тривалості навчання. Те, як ви це робите, набагато важливіше, ніж те, як довго ви це робите», – пояснив він.
Тайвань також має проблеми з утриманням своїх професійних військових, в тому числі висококваліфікованих пілотів ВПС. Міністерство оборони Тайваню повідомило в нещодавньому звіті, що приблизно 20% кадрових солдатів за останні п’ять років вирішили звільнитися з армії до закінчення терміну дії їхніх контрактів. Лише минулого року понад 3700 солдатів подали заяви на звільнення.
«Багато молодих людей, які записалися на чотирирічну добровільну службу, вирішили заплатити штраф і звільнилися достроково, тому що, за їхніми словами, вони прийшли за грошима, а не для того, щоб воювати і не для того, щоб померти», – сказав Александр Хуанг, який в Гоміндані відповідає за міжнародну політику.
Частково це пояснюється непростою історією Тайваню з власними Збройними силами. Гомінданівська армія і уряд на чолі з Чана Кайши втекли на Тайвань, коли комуністичні сили Мао Цзедуна витіснили їх з материкової частини Китаю в 1949 році. Військова диктатура Чана Кайши намагалася придушити почуття ідентичності тайванців, яке вважалося заплямованим десятиліттями японського панування на острові. Десятиліттями тривало те, що пізніше отримало назву «білий терор», в ході якого було вбито тисячі дисидентів.
Демократична прогресивна партія президента Цай Інвень, яка перебуває при владі з 2016 року, виникла на хвилі продемократичної кампанії проти правління Гоміндану у 1980-х роках, частково апелюючи до почуття відмінності тайванців від китайців на материку.
«У минулому цивільне населення Тайваню не було дуже близьким з нашими військовими, тому що наші старі військові прийшли ззовні. Між цивільними і військовими існувала величезна прірва», – сказав депутат від Демократичної прогресивної партії Ван Тінг-Ю, який обіймає посаду в комітеті парламенту з питань оборони.
«Але я повинен сказати, що так було колись», – додав він, зазначивши, що за часів президентства Цай Інвень цивільно-військові відносини на Тайвані змінилися.
«Вона змусила військових зрозуміти, що потрібно захищати демократію», – додав він.
Уряд, за його словами, збільшив платню військовим і модернізує навчальні програми, частково залучаючи іноземних інструкторів і відправляючи деякі тайванські підрозділи на навчання до США. Ці зміни, однак, ще не призвели до зміни ставлення до армії серед широкої громадськості, де служба в збройних силах залишається непрестижною і непривабливою.
Ван Чун-Вей, призовник, який вирушає до армії найближчими тижнями, каже, що він, як і більшість молодих тайванців, не дуже хоче проходити через такий досвід.
«Це буде марною тратою часу. Для мене не має значення, якщо Китай переможе. Наші сім’ї все одно приїхали сюди з Китаю», – сказав він, додавши, що краще залишиться вдома і працюватиме в сімейному бізнесі замість служби в армії.
21-річний Філ Пі, який служив в армії Тайваню минулого року, сказав, що майже нічого не дізнався під час своєї служби. За його словами, через правила Covid призовники навіть не ходили на пробіжки, оскільки вправи в масках вважалися занадто виснажливими. Однак чоловіки кілька разів попрактикувалися у стрільбі в тирі.
«Це був не дуже корисний досвід. Мене не навчили воювати», – сказав Пі, додавши, що він і його друзі не підуть добровольцями на фронт у разі вторгнення Китаю: «Надії не буде жодної».
Кілька інших молодих людей, опитаних у тайбейському торговому районі Сімендінг, поділяють ці настрої, кажучи, що не бачать сенсу жертвувати своїм життям, зважаючи на величезну силу Китаю.
«Молодь не хоче об’єднання з Китаєм. Але якщо ви хочете незалежності, вам потрібно боротися, але вони не хочуть боротися. У цьому і полягає конфлікт», – сказав підполковник у відставці Чан Ян.
Студент Національного університету оборони Тайваню І-Хао став винятком.
«До війни в Україні нас вчили, що російська військова сила сильніша за китайську, а тайванська – за українську. Якщо українці змогли так довго чинити опір, то Тайвань точно зможе протриматися», – переконаний хлопець, який назвав лише своє ім’я.
Лай І-Чі, яка стала лейтенантом після закінчення Військово-морської академії в червні, сказала, що її надихнула хоробрість і стійкість українських солдатів, про що часто говорили на її заняттях.
«Ми також повинні втілювати такий дух і рішучість», – сказала вона.
Оминаючи офіційні Збройні сили, деякі добровольчі групи вирішили діяти самостійно, готуючи співгромадян до можливої війни. Однією з таких груп стала «Академія Кума», яка отримала пожертву у розмірі 100 мільйонів доларів від Роберта Цао, засновника United Microelectronics, однієї з найбільших у світі компаній з виробництва напівпровідників.
«Ми не маємо наміру створювати приватну армію. Але я думаю, що ці зусилля, ймовірно, підвищать стійкість тайванського суспільства. Якщо ми знатимемо, як ховатися, як допомагати один одному, як підтримувати зв’язок, ми зможемо значно зменшити шкоду у воєнний час», – сказав Цао.
За його словами, деякі студенти також хотіли б опанувати більше навичок, необхідних в бою. Але суворі закони Тайваню про зброю ускладнюють це завдання. Близько 25 тисяч тайванців пройшли підготовку в «Академії Кума».
Ніко Лі, 60-річна музикантка-пенсіонерка, яка відвідує заняття в академії, каже, що її непокоїть зростаюча небезпека з боку Китаю, і вона хоче озброїтися, щоб не бути тягарем для своїх дітей.
«Тайвань – це острів скарбів. Я не хочу віддавати його іншим без бою», – сказала Лі.
На іншому тренінгу, організованому Альянсом «Форвард», десятки тайванців вчилися зупиняти артеріальну кровотечу за допомогою джгутів і стабілізувати тяжко поранених.
«Існує відчуття неминучої загибелі, відчуття безнадійності. Тому, замість того, щоб сидіти вдома і переглядати негативні новини, я хотів приїхати сюди, щоб мати можливість щось зробити», – сказав один із студентів на ім’я Ерік Лін.
