Друга частина, перша частина (див. тут)
Німецький дефетишизм
Той, хто зараз у Німеччині, вимагає припинити постачання зброї в Україну, вимагає від України припинення вогню, отже практично пропонує Україні капітулювати, закликає Україну піти на «компроміс», що означає відмову від 20% своєї території і віддання на поталу кривавій російській окупаційній владі українського населення на цій території, він не тільки політично наївний, він не тільки робить себе «корисним ідіотом» Путіна – в дусі Леніна – він становить загрозу безпеці для Німеччини та Європи.
Серія пораженських закликів у Німеччині розпочалася з публічного листа самозваної «путінознавиці» Аліси Шварцер, видавниці жіночого журналу «Емма», до канцлера Шольца (29.04.22).
На заклик заядлої феміністки Аліси Шварцер та колишньої комуністки Сари Вагенкнехт 25 лютого (2023 року) велика кількість людей у Берліні вийшла на демонстрацію «Повстання за мир». Українських прапорів, на знак солідарності з жертвою російського вторгнення, не було; зате було багато російських прапорів, як знак співучасті зі злочинцем.
Після відкритого листа до канцлера появився заклик німецьких інтелектуалів «Негайно припинити вогонь!». У тексті говориться: «Захід повинен докласти всіх зусиль, щоб вплинути на уряди Росії та України і змусити їх припинити бойові дії». Що означає, насправді, вплив на Україну, адже вплинути на Росію, на Путіна, Захід не може. «Інтеграція» Путіна, до якої закликає 21 інтелектуал, у стратегію «поступової деескалації» – це майже лякаюча наївність.
Заклик східноєвропейських невігласів не залишився без опозиції. Під назвою «Важке озброєння негайно!» Андреас Умланд (Києво-Могилянська академія) ініціював репліку на звернення «Припинити вогонь негайно!», яку підписали визнані експерти з питань Східної Європи, зокрема Тімоті Снайдер та ін.
«Опір має межі в політичній етиці», – кажуть підписанти листа пані Шварцер. «Навіть виправданий опір агресору» стане в якийсь момент «нестерпно непропорційним», – кажуть вони.
Але для того, щоб «запобігти подальшим сотням тисяч смертей» – як сказано в маніфесті – не обов’язково вести переговори з агресором, як вимагають автори. Потрібна якнайшвидша поставка більш досконалої і далекобійної зброї. Чим швидше це буде зроблено, тим швидше закінчиться війна, і тим меншою буде кількість солдатів, які загинуть за цей час.
Також і заклик колишньої голови Ради ЄКД (Євангелічна церква Німеччини) Маргот Кесман до «переговорів» (з Путіним) свідчить про очужілість теолога з докторським ступенем з богослов’я. Посилання Кесман на результати інших сучасних збройних конфліктів (наприклад, в Афганістані) значення не має. Єдине доречне посилання – це Друга світова війна: якби Адольф Гітлер не був переможений силою зброї, то все населення України неодмінно потрапило б у рабство. Історія не дозволяє Німеччині, «пропонувати себе як дипломатичного посередника”, як того вимагає Кесман, але Німеччина повинна постачати Україні зброю, щоб дати країні можливість протистояти Путіну, «реінкарнації» Гітлера в московському Кремлі, і уникнути поневолення.
Гітлер зазнав повної військової поразки на німецькій землі. Путін повинен зазнати військової поразки на українській землі. На жаль, через ядерний потенціал в руках параноїдального військового злочинця в Москві, про поразку на російській землі говорити не доводиться.
Релігійно вмотивовану любов до миру Марго Кессманн перевершив колишній дипломат ООН (1968-2000) граф Ганс-Крістоф фон Шпонек, негідний син свого хороброго батька, борця Опору Ганса фон Шпонека, який був страчений гітлерівськими поплічниками після невдалого замаху на Гітлера (20 липня 1944 року). В одному з інтерв’ю фон Шпонек сказав буквально наступне: «Альтернативою (обороні) було б, якби Україна впустила російських загарбників у свою країну без опору, а потім сіла за стіл переговорів – за підтримки ЄС та ООН – щоб досягнути політичного рішення». Майже немислимий ступінь наївності з вуст професійного дипломата!!!
Більшість підписантів цих та інших неназваних звернень об’єднує те, що вони не мають жодного уявлення про Україну та Росію. Заклики такого роду не є нешкідливими: вони послаблюють єдність Заходу в підтримці України і сприяють продовженню війни. Підписанти просто не розуміють, з ким вони мають справу в московському Кремлі. Путін буде продовжувати вести війну – чого б це не коштувало (зокрема і самій Росії). Його параноїдальна психіка не допускає відступу. Тому ціна війни для Росії має бути збільшена. Україну треба захищати за всяку ціну, і так довго, скільки буде потрібно.
Російська армія повинна зазнати в Україні поразки, щоб подолати агресивну манію величі, як у московському Кремлі, так і серед російського населення.
Війна Росії проти України – це напад на Європу, і Європу треба захищати, послідовно надаючи Україні військову підтримку. Путінська нео-імперіалістична Росія – стара «Московія» – повинна бути розгромлена в Україні.
Автор: Вінфрід Шнайдер-Детерс (Гайдельберґ, травень 2023 року)