Минулої суботи світ спостерігав, як найманці ПВК «Вагнер» виступили маршем на Москву, кинувши виклик російському армійському керівництву, а потім так само раптово розгорнулися, відмовившись від походу на столицю Росії.
Про можливу подальшу долю на Близькому Сході та в Африці пише в статті ВВС.
В останню хвилину керівник вагнерівців Євген Пригожин за посередництва Олександра Лукашенка уклав із Кремлем угоду, за умовами якої Мінськ надасть йому самому притулок, а ті з його бійців, хто не брав участі в заколоті, зможуть підписати контракти з російським Міністерством оборони.
Прощальний жест: Євген Пригожин залишає Ростов після свого короткого і дивного заколоту GETTY IMAGES
Після укладання таких домовленостей у суботу ввечері Пригожин у своєму телеграм-каналі заявив, що «вони» (швидше за все, маючи на увазі Міноборони) хотіли розформувати ПВК, проте незрозуміло, чи це було основною і єдиною причиною його демаршу.
У понеділок увечері Пригожин опублікував черговий аудіообіг, у якому стверджував, що ніхто з його бійців не хотів підписувати контракт із оборонним відомством і що його компанія мала офіційно припинити існування 1 липня.
При цьому залишається незрозумілим, що станеться після розформування ПВК «Вагнер» з найманцями, які знаходяться за межами Росії.
Тим часом особовий склад ПВК «Вагнер» активно задіяний у багатьох країнах по всьому світу — у Лівії, Судані, Малі, ЦАР, Мозамбіку, Буркіна Фасо, Мадагаскарі та Венесуелі.
При цьому багатьох найманців звинувачують у злочинах, скоєних у Лівії, Сирії, ЦАР, Малі та Україні, причому часто проти мирних жителів.
Як розповіло в інтерв’ю Бі-бі-сі дипломатичне джерело в ООН, яке протягом багатьох років відстежує діяльність вагнерівців, якщо це угрупування перестане користуватися підтримкою російської влади і справді буде розформовано, то російське Міністерство оборони може припинити постачання підрозділів ПВК «Вагнер», що залишаються в Африці.
За словами цього джерела, найманці в Африці, особливо в ЦАР, Лівії, Судані та Малі, залишаться без грошового забезпечення, а також політичної та військової підтримки. Тобто, по суті, вони залишаться без роботи і почнуть шукати собі заняття зі свого роду діяльності, що може становити серйозну загрозу для країн, обтяжених нестабільністю, громадянськими війнами та заколотами.
Тим часом першими жертвами боротьби за владу зазвичай стають мирні жителі, і залишається лише сподіватися, що в країнах, де зараз діють вагнерівці, весь нинішній хаос не обернеться насильством, що нічим не стримується, з боку угруповання, яке цим сумно відоме.
Але які саме завдання виконує ПВК «Вагнер» в Африці та Сирії, і що може статися там, якщо компанію розформують, і вона перестане отримувати підтримку з боку російського Міноборони?
Лівія
Найманці ПВК «Вагнер» уперше з’явилися у Лівії восени 2019 року. Тоді вони приєдналися до військ бунтівного генерала Халіфи Хафтара, який контролював Східну Лівію і влаштував похід на Тріполі, де знаходився визнаний ООН уряд країни.
Там їх використовували як штурмовики для прориву оборони столиці після того, як наступ Хафтара забуксував.
Досвід цих людей у битвах на передовий, снайперські та розвідувальні навички відіграли важливу роль, і за допомогою вагнерівців силам Хафтара вдалося зайняти деякі південні передмістя Тріполі.
Однак тоді ж розкрилися і дуже неприємні моменти. У ході розслідування, проведеного Бі-бі-сі у 2021 році, виявились свідчення того, що найманці вбивали мирне населення та незаконно застосовували протипіхотні міни та міни-пастки у житлових будинках Тріполі.
Розслідування показало також, що Москва постачала найманців передовими озброєннями та обладнанням.
Серед секретних документів для службового користування, які Бі-бі-сі отримала з джерел у розвідслужбах Лівії, були списки постачання таких озброєнь деяким підрозділам ПВК «Вагнер» у Лівії.
«Це здебільшого найпередовіша зброя, найсучасніша, технологічно просунута на озброєнні російської армії, — так відгукнувся про цей список британський військовий експерт Кріс Кобб Сміт, до якого Бі-бі-сі звернулася за коментарем. — І це має на увазі не лише доступ до значного бюджету, а й право користування останніми, якщо не найтаємнішими технологіями. Отже, «Вагнер» — це, схоже, щось більше, ніж просто неофіційна складова російської армії».
Повідомляється також, що підрозділи «Вагнера» в Лівії постачаються за допомогою літаків ВПС Росії, які здійснюють регулярні рейси між військовою базою в сирійській Латакії і сходом Лівії, що знаходиться під контролем Росії.
Зрозуміло, що підрозділи вагнерівців у Лівії сильно залежать від підтримки російського Міністерства оборони, і втрата такої підтримки може суттєво вплинути як на сили угрупування в Лівії, так і на її присутність у цій країні.
Втім, поки що джерела на місцях повідомляють Бі-бі-сі, що після заколоту, що провалився, помітних змін у позиції ПВК «Вагнер» у Лівії не спостерігається.
Малі та Центральноафриканська Республіка
Запевнення міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, що після суботніх подій російські військові інструктори продовжать роботу в Малі та ЦАР, свідчать про те, яку стратегічно важливу роль відіграють ці країни для Кремля з його амбітними планами розширення своєї присутності в Африці.
У найближчій перспективі пригожинський заколот, швидше за все, ніяк не позначиться на тисячному угрупуванні вагнерівців, які з кінця 2021 року перебувають у Малі на запрошення місцевої військової хунти.
Діяльність найманців там тісно переплетена з зростаючими дипломатичними та економічними інтересами, які виникли у Росії в Малі з приходом до влади в цій африканській країні тимчасового уряду полковника Ассімі Гоїти у серпні 2020 року.
Влада Малі заперечує, що користується послугами найманців, воліючи говорити при цьому, що їм допомагають російські військові інструктори.
При цьому присутність у Малі найманців ПВК «Вагнер» спонукала французький та об’єднаний європейський військові контингенти, які з 2013 року надавали допомогу армії Малі у боротьбі з бойовиками «Ісламської держави» та «Аль-Каїди», покинути країну.
Вагнерівці, однак, не сприяли покращенню ситуації з безпекою.
За даними проекту ACLED (це платформа для збору даних, аналізу та нанесення на карту інформації про кризові ситуації), у період з 2021 по 2022 рік акти насильства з боку бойовиків почастішали вдвічі, при цьому їх головними жертвами ставало мирне населення.
До зростання кількості жертв серед цивільного населення призвели і військові операції армії Малі за участю найманців “Вагнера”. Однією з найсумніше відомих стала операція, що тривала тиждень, в районі міста Мура в центрі країни, в ході якої було вбито близько 500 мирних жителів.
ООН пов’язала ці жертви з діями армії Малі та «іноземних сил», а США наклали санкції на фактичного командира угруповання вагнерівців у Малі та двох його бійців.
Діям найманців у Малі не завадила війна в Україні, що навіть почалася — вагнерівці швидко зайняли бази, залишені французькими військами на півночі країни.
При цьому представники громадянського суспільства і користувачі соцмереж, які підтримують хунту, ведуть кампанію за те, щоб російські сили замінили в країні миротворчу місію ООН MINUSMA.
У травні Пригожин в інтерв’ю телеканалу Afrique Media TV, що базується в Камеруні і пов’язаному з його бізнесом, вихвалявся, що вагнерівці діють у Малі і ЦАР значно ефективніше, ніж миротворці ООН.
Зростання залежності Малі від підтримки Москви стало цілком очевидним 16 червня, коли міністр закордонних справ Малі Абдулай Діоп закликав до негайного виведення з країни місії MINUSMA.
Тепер напруженими відносинами між ПВК «Вагнер» та Кремлем і, як результат, можливим послабленням заходів безпеки в Малі можуть скористатися різні джихадистські угруповання.
Так само, як і в Малі, жодної офіційної реакції на заколот Пригожина не було і в ЦАР, хоча найманці діють там з 2017 року.
За договором про співробітництво в галузі безпеки, укладеним між Москвою та Бангі, до ЦАР для боротьби з повстанцями, які десятиліттями не дають спокою цій африканській країні, прибули сотні російських військових інструкторів.
Згодом ПВК «Вагнер» втягнулася там у бізнес, зайнявшись, за деякими даними, торгівлею корисними копалинами, деревиною і, цілком передбачувано, горілкою.
Найманці мали й військові успіхи, які здобули їм підтримку в суспільстві. Вони допомогли здобути перемогу над потужним угрупуванням бунтівників «Коаліція патріотів за зміни» (CPC), яка у 2020 році підняла бунт проти президента Фостен-Арканжа Туадери.
Однак надмірна залежність уряду Туадери від найманців, яким було довірено захист урядових установ та вищого керівництва країни, створила у вагнерівців відчуття вседозволеності, що вилилося в масове насильство по відношенню до мирних жителів під час війни з бунтівниками.
На початку 2023 року Міністерство фінансів США висунуло проти бойовиків ПВК «Вагнер» звинувачення у серйозних кримінальних злочинах, включаючи масові розстріли, зґвалтування, викрадення дітей та фізичне насильство у Центральноафриканській республіці та Малі.
Розкол, який стався в структурі ПВК «Вагнер» внаслідок заколоту Пригожина, підвищив ризик того, що найменші вигоди і в цілому самостійні операції найманців у ЦАР можуть вийти з-під контролю. Більш того, існує ризик, що найманці вступлять у змову з бунтівниками, особливо в багатих на природні копалини внутрішніх регіонах, що може призвести до дестабілізації обстановки в сусідніх країнах, таких як Чад і Судан, на яких вже позначаються дії вагнерівців.
Проте співпраця між урядом Туадери і Москвою поки що не дає зростати тривозі щодо того, що напружені відносини між ПВК «Вагнер» і Кремлем можуть поставити під загрозу безпеку, а також і без того тендітну стабільність у ЦАР.
Сирія
Присутність «Вагнера» у Сирії — це окрема історія.
Росія втрутилася у громадянську війну в Сирії у 2015 році, щоб підтримати сили режиму Асада у момент, коли повстанці вже контролювали більшу частину території країни.
Це втручання кардинально змінило розклад сил, і тепер уряд Асада контролює практично всю країну. Однак, за це довелося заплатити величезними жертвами серед мирного населення: від російських повітряних ударів загинули десятки тисяч сирійців.
Наразі військова база в Латакії на сирійському узбережжі Середземного моря офіційно знаходиться у розпорядженні Росії та використовується для постачання підрозділів вагнерівців у країнах Африки.
Самі найманці були дислоковані в Сирії у 2015 році, але переважно займалися охороною нафтових родовищ, де діяли бойовики ІД.
Звинувачення у військових злочинах почали звучати на адресу найманців приблизно через два роки після їхнього відправлення до Сирії.
У 2017 році з’явилося відео, на якому кілька бійців ПВК жорстоко катують і вбивають сирійця, а потім підпалюють його спотворене мертве тіло.
Цей жахливий відеокліп з’явився в інтернеті, і з його допомогою вдалося впізнати тих, хто брав участь у розправі, після чого родичі жертви подали до московського суду позов проти шістьох вагнерівців. Однак російська влада жодних заходів вживати не стала, а одного з підозрюваних президент Путін навіть особисто нагородив медаллю.
Оскільки російська військова присутність у Сирії є офіційною, те, що відбувається зараз між ПВК «Вагнер» та Кремлем, вкрай малоймовірно торкнеться російської присутності в Сирії або змінить підтримку, яку Москва надає Дамаску.
Втім, хоч би як російське керівництво вирішило долю ПВК «Вагнер», присутність і дії найманців у Сирії будуть під пильним наглядом усього світу, оскільки в сирійський конфлікт — на тій чи іншій стороні, у тій чи іншій формі — залучено багато найвпливовіших держав.
