Розчаровані авторитарні лідери можуть почати більш активно тиснути на російського президента, вимагаючи, щоб він зупинив свою війну проти України.
За останнє десятиліття Владімір Путін здобув друзів і шанувальників у всьому світі як втілення сильного лідера, готового влаштовувати військові інтервенції на Близькому Сході і в Африці для відновлення ролі Росії як світової держави і просування себе як авторитарної альтернативи США і Заходу.
Заколот «Вагнера» на вихідних і його хаотичні наслідки поставили під загрозу цей імідж, похитнувши багато уявлень про авторитарні повноваження Путіна, стабільності Росії та ймовірного перебігу війни в Україні, – пише Washington Post.
Аналітики попереджають, що події ще продовжують розгортатися, тому занадто рано говорити про те, наскільки сильно Путін був ослаблений. Група «Вагнера» може бути ліквідована, а її лідера Євгенія Прігожина, який зараз перебуває у вигнанні в Білорусі, можуть арештувати або вбити. Путін ще може розпочати проти всіх своїх критиків широкі репресії, які дадуть йому ще більший контроль над ситуацією, ніж раніше.
«Але поки що нездатність російського лідера зайняти жорстку позицію щодо найманців або покарати причетних до заколоту підриває виплеканий образ, згідно з яким він завжди контролює події», – йдеться в статті.
Зовнішньополітичний аналітик і голова центру Silverado Policy Accelerator Дмитрій Альперович підкреслює, що це той образ, який що Кремль проектує на світ, а також на Росію.
«Це шокує диктаторів, тому що це не те, як вони придушують заколот. Багато хто з прихильників Путіна розгублений і ставить під сумнів його здатність бути сильним лідером і жорстким авторитарним диктатором, яким він себе виставляє», – пояснив експерт.
Незважаючи на зусилля США, націлені зібрати міжнародну підтримку для України у її боротьбі з російським вторгненням, більшість країн, особливо на глобальному Півдні, утрималися від кроків проти Росії, сповідуючи нейтралітет і намагаючись збалансувати відносини між Москвою і Вашингтоном.
Але Путін тепер здається більш ізольованим, ніж до заколоту. За дні, що минули після бунту «Вагнера», лише 8 світових лідерів розмовляли з ним по телефону, зокрема лідери Туреччини, Ірану і Катару, Саудівської Аравії, Бахрейну і трьох сусідніх країн Центральної Азії. Глава МЗС РФ Сєргєй Лавров запевнив, що «багато» інших теж зателефонували, але попросили не розголошувати інформацію про їхні дзвінки.
Серед тих, хто не дзвонив Путіну в останні дні, виділяється Сі Цзіньпін, який одного разу назвав Путіна своїм «найкращим, найбільш близьким другом». Китайського лідера вважають наймогутнішим і найважливішим союзником Росії. Єдиний коментар Міністерства закордонних справ Китаю про те, що повстання було «внутрішньою справою», незвично ставить Пекін в один ряд з Вашингтоном та іншими західними столицями, які використовували аналогічну риторику. На це вказав колишній аналітик ЦРУ Джон Калвер, який спеціалізувався на питаннях, пов’язаних з Китаєм.
За його словами, Пекін занадто зациклений на ворожих відносинах зі США, щоб відмовитися від Росії. Країна грає важливу роль в зусиллях Сі Цзіньпіна, спрямованих на просування авторитарної альтернативи глобальному впливу Америки. Але Пекін, ймовірно, був знервований усвідомленням того, що путінська Росія виявилася більш нестабільною, ніж вважалося, і що влада Путіна може виявитися хиткою.
«Ставка на Путіна, якого Сі Цзіньпін називав своїм найкращим другом, виявилася не надто вдалою. Китайці бачили в ньому свого єдиного реального партнера в цьому змаганні зі США», – сказав Калвер.
Потрясіння в Росії навряд чи призведе до негайних змін у політиці більшості країн світу, які відмовилися приєднатися до західного альянсу підтримки України, – вважає колишня американська дипломатка Елізабет Шакелфорд. Але, на її думку, Китай і країни Африки тепер можуть почати більш рішуче наполягати на прийнятному для України і її союзників переговорному рішенні для завершення війни.
Присутність найманців «Вагнера» в кількох африканських країнах ставить Африку в центр конфлікту, який розгортається в Росії. Крім того, африканці непропорційно постраждали від продовольчої та паливної інфляції, спричиненої російською війною проти України. Першим тестом на те, як інші лідери ставляться до Путіна, стане липень, коли він має провести другий саміт африканських лідерів у Санкт-Петербурзі. У першому саміті, який відбувся в жовтні минулого року, взяли участь 45 глав африканських держав.
Серед уявлень, які були підірвані подіями останніх днів, стала віра в нездатність Путіна йти на компроміс. Шакелфорд вказує на те, що російський автократ все ж домовився з «Вагнером».
«Що це говорить про готовність Путіна вести переговори про припинення війни? Він, мабуть, відчуває себе ослабленим, і питання в тому, чи зробить це його більш поступливим. Чи робить це його більш схильним до якихось переговорів. Якщо Путін почне здаватися ненадійною ставкою, тоді здатні впливати на нього країни можуть почати пошуки стратегії виходу з війни більш серйозно, ніж раніше», – сказала вона.
Путін досі не подавав жодних ознак пом’якшення його позиції щодо України. Не схоже, щоб він навіть визнав, що наслідки війни ставлять під загрозу його режим, – сказав директор Євразійського центру Карнегі в Росії Алєксандр Габуєв. За його словами, Прігожин висловив невдоволення багатьох пересічних росіян, коли назвав невдачі у війні однією з причин свого рішення йти на Москву. Але в той же час, додав він, «Путін вижив. Це свідчить про те, що ніхто в Росії насправді не готовий кинути йому виклик».
