Тільки поляки можуть вирішувати політичне майбутнє своєї країни, але світові демократії не повинні вважати, що на загальних виборах цієї осені виборці відтягнуть Польщу від межі повномасштабного авторитаризму. Перемога правлячої партії “Право і справедливість” може поставити під загрозу основи європейського порядку, що склався після холодної війни.
Вибори – це завжди справа з високими ставками в країнах, що переживають відкат від демократії. Так було і з нещодавніми президентськими виборами в Туреччині, які були названі “вільними, але несправедливими”. Так само, коли цієї осені поляки підуть на виборчі дільниці, на кону стоятиме сама демократія.
З моменту приходу до влади у 2015 році польська популістська партія “Право і справедливість” (ПіС) політизувала судову систему, переслідувала громадянське суспільство і невтомно працювала над тим, щоб витіснити незалежні ЗМІ з бізнесу. Вона капіталізувала політику страху і невдоволення, протиставляла міських виборців сільським і просувала міфологізовану версію польської історії.
У цьому сенсі “Право і справедливість” пішла слідами президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана та прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, чию країну вже навіть не можна вважати демократією, хоча вона залишається членом Європейського Союзу. Різниця полягає в тому, що фактичний лідер Польщі Ярослав Качинський залишив президентство іншій людині – Анджею Дуді – і таким чином захистив свій вплив від пильного контролю.
Ця тактика цілком може спрацювати в Польщі, так само, як і в Туреччині та Угорщині. Під час нещодавньої поїздки до Польщі я був шокований часом отруйним антиєвропейським – і, зокрема, антинімецьким – тоном публічного дискурсу.
Зрештою, лише польські виборці можуть вирішувати політичне майбутнє своєї країни. Але це не привід для самозаспокоєння з боку міжнародної спільноти, особливо світових демократій. Повномасштабний авторитаризм завдав би Заходу незліченної шкоди, поки по сусідству триває війна.
Польський уряд, який відмовляється від демократії, верховенства права та європейської єдності, підбадьорить неліберальні сили в інших країнах, зокрема у Сполучених Штатах, де Дональд Трамп лідирує серед республіканців напередодні президентських виборів, що відбудуться наступного року.
Ще одна перемога “ПіС” може також послабити позицію Польщі як оплоту проти імперських планів російського президента Владіміра Путіна. Відколи Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну минулого року, Польща надала притулок мільйонам біженців і слугувала головним каналом для західних військових поставок, що надходили до українських збройних сил. Поляки можуть ідентифікувати себе з долею біженців, що нагадує варварство, якого вони зазнали від рук нацистів, включаючи руйнування Варшави за наказом Гітлера (в той час як Червона армія за наказом Сталіна сиділа на протилежному березі Вісли і спостерігала за цим).
Уряд ПіС заслуговує на найвищу похвалу за підтримку України, яка різко контрастує з позицією уряду Орбана “Угорщина для угорців” і гротескними обіймами з Путіним. Але його прихильність до такого підходу може мати свої межі. Очевидно, намагаючись забезпечити голоси фермерів, у квітні вона оголосила, що припиняє імпорт українського зерна, хоча слід зазначити, що Болгарія, Угорщина, Румунія та Словаччина також заборонили імпорт зерна з України, і всі вони зробили це з благословення Євросоюзу.
На щастя, США та ЄС мають певні важелі впливу, які вони можуть використати, щоб не допустити загрози з боку Польщі основам порядку, що склався після холодної війни, включаючи очевидну залежність Польщі від НАТО у питаннях безпеки, а також від ЄС у питаннях фінансової підтримки. ЄС повинен застосувати конструктивний, але твердий підхід до польського уряду, підкріплений виконанням умов щодо верховенства права, які були накладені минулого року на дипломатичну та фінансову підтримку Польщі та Угорщини. ЄС вже утримав мільярди євро, які мали надійти до Польщі.
Більше того, Європейський суд наклав на країну величезний щоденний штраф – нещодавно зменшений з 1 мільйона євро (1,07 мільйона доларів) до 500 тисяч євро – через її відмову виконати вимоги ЄС щодо зміни судової реформи 2019 року, яка, за рішенням Суду ЄС, порушує законодавство ЄС. ЄС повинен підтримати це рішення ще більшою інституційною та фінансовою підтримкою. Відновлення судової незалежності не підлягає обговоренню.
Демократичні та гуманістичні цінності – цінності, за які зараз бореться український народ, ціною надзвичайних зусиль – лежать в основі європейського порядку після холодної війни. На щастя, польське громадянське суспільство залишається сильним, а молоде покоління – люди у віці двадцяти і тридцяти років – все частіше очолюють боротьбу проти грабіжницьких дій “ПіС”. Вони прагнуть запобігти подальшому відступу демократії та відстоювати європейські цінності, навіть якщо Качинський цього не робить. І вони заслуговують на більшу підтримку з боку своїх західних союзників.
Велика польська діаспора в США і Західній Європі має унікальну можливість допомогти разом з широкою міжнародною спільнотою. Відважні польські неурядові організації, такі як “Жіночий страйк”, борються на передовій за права жінок, перебуваючи під прямою загрозою з боку “ПіС”. Ми повинні посилити їхні голоси, а також голоси польської ЛГБТ-спільноти, яка все частіше опиняється під загрозою.
Саме сучасні поляки повинні взяти на себе роль робітників Гданської верфі, чий страйк у 1980 році призвів до створення антиавторитарного профспілкового та громадського руху “Солідарність”, який зрештою повалив комуністичне правління в Центральній Європі у 1989 році. Але друзі Польщі також повинні підтримувати тих поляків, які втілюють цей дух. Без солідарності Польща цілком може втратити свій демографічний потенціал.
Каті Мартон
