Вісім років тому говорили про «центральноамериканську весну» в Гватемалі. Але паралельні структури, які колись завдавали країні болю, повернулися
Хосе Рубен Замора не плекає ілюзій. «Я політичний в’язень», журналіст і засновник elPeriódico стверджує з певністю. Після 27 років критична щоденна газета опублікувала свій останній номер 15 травня і тепер увійшла в історію. У середині червня головного редактора засудили до шести років позбавлення волі за відмивання грошей, корупцію та вимагання. 66-річний чоловік хоче подати апеляцію. Він називає висунуті проти нього звинувачення фіктивними і критикує той факт, що не були допущені виправдувальні свідки, а його захисники були визнані кримінальними. Цю оцінку поділяє Міжамериканська асоціація преси, яка неодноразово писала владі Гватемали. Медіаорганізація висловила підозру, що судова система в Гватемалі не є незалежною і стала інструментом сумнівних сил.
Є багато ознак цього в Гватемалі. Про те, що судова влада втратила незалежність, свідчать не лише численні справи проти неприємних журналістів, таких як Замора, Карлос Чок, Санні Фігероа чи Марвін Дель Сід, а й справи проти «незручних» суддів і прокурорів. Вірджинія Лапарра – одна з них. Голова спеціальної прокуратури з боротьби з корупцією в Кесальтенанго перебуває в попередньому ув’язненні з лютого 2022 року за зловживання службовим становищем.
Виникнення пакту корупціонерів
Криміналізація також загрожувала одному з найповажніших суддів Гватемали: Мігелю Анхелю Гальвесу. 64-річний чоловік відреагував і використав поїздку до Німеччини в листопаді 2022 року, щоб відправитися у вигнання – подібно до більш ніж трьох десятків гватемальських судових працівників і адвокатів, які більше не почувалися в безпеці в країні в останні роки і втекли до сусідньої країни або до Сполучених Штатів. Резонансу викликала також справа Тельми Алдани, яка до 2018 року була генеральним прокурором і є всесвітньо відомою. У 2018 році разом з Іваном Веласкесом, директором Комісії ООН проти безкарності в Гватемалі (CICIG), вона отримала Альтернативну Нобелівську премію за свою роботу в боротьбі з корупцією в регіоні. Але через рік Алдані довелося покинути країну, оскільки рішучий юрист балотувався в президенти. В результаті, Проти Алдани було порушено корупційне провадження, а її кандидатуру скасував Вищий виборчий суд, хоча вона лідирувала в опитуваннях. Невдовзі на адресу адвоката пролунали перші погрози, і невдовзі вона покинула країну.
Це було зовсім не випадковістю, оскільки не пізніше 2017 року ситуація в Гватемалі змінилася. З того часу CICIG більше не вітався, навіть незважаючи на те, що Комісія ООН проти безкарності була введена в країну в 2006 році на прохання уряду Гватемали. Проте воно стало занадто близьким до тих, хто тримає владу. Окрім побудови нових структур у судовій системі, CICIG створив новий образ себе. Корумповані судді – скоріше правило, ніж виняток у Гватемалі – повинні були піти, що також забезпечило новий імідж у судовій системі центральноамериканської країни. Найкращим прикладом цього стала вимушена відставка президента Отто Переса Моліни 2 вересня 2015 року. Прокуратура Гватемали за підтримки CICIG пред’явив проти екс-генерала військової розвідки кілька картонних коробок із доказами самозбагачення. У результаті парламент позбавив його недоторканності. Невдовзі Перес Моліна оголосив про свою відставку з поста президента під радісні вигуки 150 000 гватемальців, які демонстрували проти корупції та за демократію перед парламентом і Національним палацом.
Усі інституції контролюються пактом корупціонерів, перш за все Генеральна прокуратура під керівництвом корумпованої Марії Консуело Поррас, якій заборонено в’їзд до США.
У той час маятник цілком міг хитнутися в бік демократії. Говорили про «весну в Центральній Америці», і дух оптимізму в суспільстві, ураженому громадянською війною (1960-1996), був майже доступним. Але старі паралельні структури, альянси між військовими та бізнес-сім’ями часів громадянської війни, знову прокинулися та почали реорганізовуватися peu à peu: «вони перетворилися на «угоду корупціонерів», яка сьогодні знову контролює владу в Гватемалі», — каже Мігель Анхель Гальвес, суддя, який зараз живе у вигнанні. Мережа воєначальників і найважливіших бізнес-сімей, доповнена корумпованими політиками та організованою наркозлочинністю, де-факто закула країну в кайдани. Усі інституції контролюються пактом корупціонерів, перш за все Генеральна прокуратура під керівництвом корумпованої Марії Консуело Поррас, якій заборонено в’їзд до США.
Це також стосується Вищого виборчого суду та Конституційного суду, які зараз грають один з одним. Вони вже не допустили трьох кандидатів до президентських виборів 25 червня за надуманими підставами. Серед постраждалих, мабуть, найперспективніший лівий дует: кандидат у президенти від корінного населення Тельма Кабрера та її напарник Джордан Родас, колишній омбудсмен з прав людини. До них приєдналися Роберто Арсу та Карлос Пінеда, два багатообіцяючих кандидати від консерваторів. Така ж доля загрожує і Едмонду Муле: колишній дипломат ООН зараз очікує на остаточне рішення Конституційного суду.
Це може обернутися негативно, незважаючи на міжнародні протести з боку США, ЄС та Організації американських держав. Показово, що політичний істеблішмент під керівництвом гіперкорумпованого президента Алехандро Джамматтеї давно перестав реагувати на критику з-за кордону. Це головна причина, чому виключений кандидат на посаду віце-президента Йордан Родас не очікує багато чого від виборів. Гватемала стикається з новим авторитарним режимом, каже адвокат, який живе у вигнанні в Більбао, Іспанія.
Автор: Кнут Хенкель є політологом і працює журналістом-фрілансером із фокусом на Латинській Америці.
Джерело: IPS-Journal, ЄС
