Або, чому нові власники «Кримського Титану» спокійно сприймають інформацію про його замінування?
Зараз навколо ситуації що склалась на заводі “Кримський Титан” в місті Армянськ, склалась непроста історія. За повідомленнями української розвідки завод та прилеглі до нього території підготовлені до знищення російськими військами. З цією метою останніми тижнями окупанти завозили до заводу вантажівки з вибухівкою. Територія заводу та прилеглих районів пильно охороняється військовими.
За оцінками фахівців – вибух на заводі обернеться техногенною катастрофою для південних областей України, деяких регіонів РФ та може зачепити навіть узбережжя Туреччини. Викид хімічних речовин стане причиною отруєння повітря, землі та ґрунтових вод, одну екологічну катастрофу, підірвавши Каховську ГЕС окупанти вже зробили.
І тут стає питання – чому саме цей технологічний об’єкт обрали ціллю окупанти?
Адже поряд є інше, не менш небезпечне хімічне підприємство – «Кри́мський со́довий заво́д» у Красноперекопську. Для того, щоб зрозуміти ситуацію – треба повернутись назад, в історію півострова та самого заводу.
Трохи історії:
до 2014 року завод належав українському олігарху Фірташу, хоча, як і більшість промислових гігантів того часу, був зареєстрований в офшорних зонах. Тоді левова частка продукції підприємства йшла на експорт. По суті завод був одним з підприємств регіону, які наповнювали бюджет Криму, але це було до 2014 року.
Після анексії Криму у 2014 році фактично завод перейшов під управління росіян, хоча ще тривалий час на папері, входив до складу промислової групи Фірташа.
Фактична зміна управління мала дуже негативний ефект для самого підприємства. Починаючи з 2015 року кримські хімічні заводи знаходяться під санкціями США та Європейського Союзу. Підприємство отримало декілька проблем – з постачанням компонентів, необхідних для виробництва, дефіциту води, яка теж відіграє важливу роль у виробничому процесі й що не менш важливо – проблема ринків збуту.
У підприємства починаються розвиватись фінансові негаразди, не вистачає коштів, не те що на модернізацію виробництва, а й навіть на заробітну платню трудовому колективу. Борги зростають.
У 2017 році російський банк ВТБ вимагає через суд визнати підприємство банкрутом. Банк вимагає повернути кошти у сумі 2,5 млрд рублів. Загальна кількість кредиторів, які керували заводом на той час досягла 25 юридичних осіб.
А тут ще, у 2018 році – трапилась аварія, яка призвела до погіршення екологічної ситуації в регіоні, в окупованому Армянську стався викид невідомої речовини.
Російська “влада” Криму заявила, що причинами викидів є спека і тривала відсутність опадів. За даними досліджень, причиною забруднення були випаровування вмісту кислото-накопичувача, який використовується у технологічному процесі “Кримським титаном”.
Відходи виробництва заводу скидаються в відстійник ще з початку 1970-х років. Площа технічної водойми становить 42 кв. км, обсяг – 30 млн кубометрів води. Кислото-накопичувач втратив багато свого обʼєму в влітку 2018 року через спеку. Першими на сполох забили місцеві жителі, у яких почала виникати алергія, а деякі дерева миттєво втратили листя.
4 вересня 2018 власники заводу оголосили, що завод «Титан» поступово зупинить роботу через перевищення допустимої норми концентрації шкідливих речовин у повітрі. А у 2021 році завод був проданий російській компанії “Руський титан” і з того часу, фактично не працював на повну потужність.
У 2022 році ще одна російська компанія неочікувано виявила зацікавленість підприємством і заявила про готовність взяти “технічну, технологічну та фінансову підтримку” – про це йдеться у заяві АТ “Башкирська Содова Компанія”.
Пояснення досить просте, “Кримський Титан”, виявляється єдиний у РФ виробник діоксиду титану, який критично необхідний російській промисловості.
Башкирська компанія, пояснила свій крок тим, що підприємства промисловості країни відчувають гострий дефіцит діоксиду титану через санкції, які суттєво впливають на РФ після початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Якщо подивитись звітність самої компанії за 2022 рік, то можна зрозуміти, що сама Содова компанія, несе великі збитки і за минулий рік чистий прибуток компанії скоротився майже вдвічі.
Це знову ж таки пов’язано з тим, що як і інші підприємства компанія потрапила під санкції, втратила ринки збуту та вимушена була переорієнтуватися на внутрішній ринок, якому такі обсяги продукції просто не потрібні. Тобто одне збиткове підприємство вкладає гроші в інше, при цьому реальних перспектив навіть частково відродити ринки експорту, переорієнтувавши логістичні ланцюжки просто не існує.
Ситуація досить дивна і небезпечна.
Можливо знищення підприємства – це реальний шанс його власників знищити сліди бездарної господарської діяльності, забруднення навколишніх територій, вкрадених інвестицій, уникнути відповідальності перед кредиторами та страховиками.
Таким чином, ділки від злочинної влади здатні на екологічний злочин заради того, щоб приховати сліди своєї діяльності та не відповідати за просто вкрадені гроші.
Тому і мінують військові “Кримський Титан” у тимчасово окупованому Криму.
Зі страхом на очах, любою ціною, тим паче не своєю, зупинити наступ української армії та уникнути відповідальності, вони здатні на злочин. Злочин, який може просто зруйнувати екосистему регіону та поставити під загрозу тисячі життів.
Кримський Півострів
