Заклики під час цьогорічного Діалогу Шангрі-Ла в Сінгапурі покращити військову комунікацію між США і Китаєм, особливо у світлі все більш агресивних зіткнень на морі і в повітрі, залишилися без відповіді. Незважаючи на всі зусилля США та їхніх союзників, Китай не поспішає відновлювати взаємодію.
У Сінгапурі завершилася найбільша в Азії конференція з питань безпеки “Діалог Шангрі-Ла”, організована Міжнародним інститутом стратегічних досліджень, яка відбулася у 2023 році. Контекст для цьогорічного саміту не був сприятливим: Криваве вторгнення Росії в Україну триває, в той час як президент Китаю Сі Цзіньпін продовжує свій безкомпромісний підхід до світових справ.
Якщо щось і стало очевидним протягом двох днів оборонної дипломатії, так це те, що китайсько-американська конкуренція далека від ефективного управління. Міцний двосторонній діалог на рівні міністрів майже відсутній, а контакти між військовими ще більш обмежені. Зусилля адміністрації президента США Джо Байдена щодо відновлення переговорів затихли на початку цього року після того, як в американському повітряному просторі був збитий китайський шпигунський аеростат. Деякі високопосадовці підтримують контакт, що потенційно може прокласти шлях до візитів на високому рівні. Але поки що Китай не поспішає відновлювати переговори.
Оскільки Сполучені Штати попереджають про тривожне зростання кількості зловісних перехоплень китайських військових літаків і кораблів на тлі ескалації напруженості навколо Тайваню, американські партнери хочуть, щоб Китай заговорив. На їхню думку, основна увага має бути зосереджена на кращій комунікації між військовими задля розбудови довіри. Виступаючи цього року на Шангрі-Ла, прем’єр-міністр Австралії Ентоні Альбанезе назвав розширення діалогу “першим і найголовнішим” запобіжником у відносинах між США і Китаєм.
У своєму виступі на конференції міністр оборони США Ллойд Остін також наголосив на двосторонньому діалозі, особливо між військовими лідерами. За словами Остіна, час для розмови є “завжди і в будь-який час”. Діалог – це не нагорода, а необхідність, продовжив він – можливо, маючи на увазі китайських і американських “яструбів”, – додавши, що “сердечне рукостискання за вечерею” “не замінить предметної взаємодії”.
Незважаючи на цей заклик, міністр оборони Китаю Лі Шанфу відхилив прохання Остіна про зустріч. Це не дивно, враховуючи, що Лі перебуває під санкціями США з 2018 року за купівлю російської зброї. Тим не менш, рішуча опозиція Китаю до ширшої оборонної дипломатії є непростимою. Відповідаючи на питання про необхідність запобіжних заходів і заходів зі зміцнення довіри, в тому числі для врегулювання конфронтацій на морі або в повітрі, Лі сказав, що відповідь не полягає в діалозі між військовими; скоріше, Захід повинен “займатися своїми справами” і триматися подалі від вод і повітряного простору поблизу Китаю.
На думку Лі, США та їхні партнери використовують свободу судноплавства як привід для “гегемонії”. Даючи зрозуміти, що Китай не зацікавлений у вивченні власної поведінки в Індо-Тихоокеанському регіоні, Лі повторив вже знайомі фрази про те, що його країна ніколи не буде залякувати чи примушувати інших і не має гегемоністських прагнень. Іронія таких висловлювань не залишилася поза увагою багатьох делегатів. Філіппіни, наприклад, заперечили Лі щодо “розриву” між словами і діями Китаю в останні роки, не в останню чергу в Південно-Китайському морі.
Лі був незворушний. Китайський наратив спрямований на внутрішню аудиторію, а також на будь-які регіональні еліти, розчаровані Заходом і рефлекторно підозрілі щодо США. Китайські делегати, переважно з Народно-визвольної армії, поспішили заохотити “автономію” Південно-Східної Азії і зобразити угруповання безпеки “Квад” і AUKUS як такі, що підривають центральну роль АСЕАН і регіональну стабільність. Так само Лі націлився на “винятковість і подвійні стандарти” США, звинувачення, яке, як він знав, знайде відгук у декого в аудиторії.
Другий висновок конференції стосується вторгнення Росії в Україну: в той час як війна турбує США та їхніх близьких партнерів, Південно-Східна Азія залишається байдужою. Аргумент про те, що російській агресії необхідно протистояти, не в останню чергу для того, щоб убезпечити себе від можливості повторення подібної ситуації в Азії, повторювався на конференції до нудоти. Для Заходу це самоочевидно.
Але в багатьох менш розвинених частинах Азії російський і китайський наратив про війну і її причини, включаючи “провокацію” з боку НАТО, набув значної популярності. Наприклад, міністр оборони Індонезії і кандидат в президенти Прабово Субіанто виступив з, здавалося б, імпровізованою мирною пропозицією, в якій закликав до припинення вогню “на нинішніх позиціях”, створення демілітаризованої зони і проведення референдумів на “спірних територіях” під наглядом Організації Об’єднаних Націй.
Напівфабрикатна ініціатива була провалена одразу ж після прибуття. Верховний представник Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель, міністр оборони України Олексій Резніков та багато інших швидко засудили план, стверджуючи, що він призведе до несправедливого миру. Але китайські делегати привітали пропозицію, а деякі учасники з Південно-Східної Азії, які скаржилися, що заклики до переговорів автоматично розглядаються як проросійські, симпатизували цій ідеї.
Не менш вражаючим є те, що “сила партнерства” – як її описує адміністрація Байдена – була повною мірою продемонстрована на конференції. Лідери і міністри зі США, Європи, Великої Британії, Японії, Австралії та Канади співали з одного і того ж аркуша і щодо Росії, і щодо Китаю, узгоджуючи свої заклики до діалогу і стримування. Крім того, в кулуарах відбулися тристоронні зустрічі під проводом США, зустріч “нової четвірки” США, Японії, Австралії та Філіппін, а також дискусії високопосадовців з розвідувального альянсу “П’ять очей” (США, Велика Британія, Австралія, Нова Зеландія і Канада). Однак Індія була відсутня, оскільки її міністр оборони вкотре пропустив цей захід.
Проте було б помилкою ототожнювати потужну демонстрацію узгодженості дій між США і їхніми індо-тихоокеанськими і європейськими союзниками в Шангрі-Ла з ширшими настроями в Південно-Східній Азії. Завершуючи конференцію, міністр оборони Сінгапуру Нг Енг Хен ще раз попередив про напруженість у відносинах між США і Китаєм, більш мілітаризований Індо-Тихоокеанський регіон і ризик конфлікту. Деякі делегати з Південно-Східної Азії тихо висловили свою амбівалентність щодо політики США стосовно Китаю, а також занепокоєння щодо можливого повернення Дональда Трампа після президентських виборів у США наступного року, в той час як занепокоєння Індонезії щодо “четвірки” і AUKUS було приглушеним, але, безумовно, присутнім.
Попри все своє тихе хеджування, Південно-Східна Азія продовжує турбуватися про ризик війни. Але регіональні лідери сповнені рішучості уникнути “згубного вибору” між США і Китаєм, незалежно від того, наскільки їхнє суперництво формує порядок денний і домінує в дискусіях.
Річард Мод
