Про які гарантії безпеки для Києва може йтися на саміті НАТО у Вільнюсі? Як вплине на постачання зброї Україні її можливе використання на території РФ? Інтерв’ю DW з ексзаступником генсека НАТО Александером Вершбоу.
З наближенням дати саміту НАТО, який має відбутися у липні у Вільнюсі, Київ дедалі наполегливіше говорить про те, що очікує від Альянсу чіткого алгоритму дій, які мають покласти початок процесу вступу України до блоку. Що НАТО може запропонувати Україні і про які гарантії безпеки може йти мова у Вільнюсі, в інтерв’ю DW розповів колишній заступник генерального секретаря НАТО, експосол США в РФ Александер Вершбоу.
Deutsche Welle: Пане Вершбоу, президент України Володимир Зеленський нещодавно заявив, що не бачить сенсу для своєї участі у саміті НАТО у Вільнюсі, якщо там не прозвучить конкретний сигнал щодо перспективи членства у Північноатлантичному альянсі. На Ваш погляд, чи прозвучать там такі сигнали?
Александер Вершбоу: Я сподіваюся, що НАТО та президент Зеленський знайдуть підстави для того, щоб він зміг узяти участь у саміті. Це буде особливо важливо з огляду на нинішні трагічні події (руйнування Каховської ГЕС. – Ред.), щоб показати, що Україна та НАТО об’єднані заради того, чого вони хочуть досягти зараз і в майбутньому. Я не хочу передбачати, що конкретно трапиться у Вільнюсі. Але я сподіваюся, що там будуть узгоджені певні механізми чи заходи, які дозволять нам вийти за межі “бухарестської формули” (підсумки саміту НАТО в Бухаресті 2008 року, де Україні не надали Плану дій щодо членства. – Ред.) з урахуванням підготовки України до членства.
Водночас це можуть бути довгострокові зобов’язання НАТО щодо зміцнення оборонних можливостей України, щоб Росія більше ніколи не мала шансу зробити спробу нового вторгнення. Як ці домовленості називатимуться, як вони будуть структуровані і як виглядатимуть, – це предмет для активних переговорів, які тривають зараз.
Як можуть виглядати безпекові гарантії Україні. Дехто припускає, що це може бути варіант гарантій за аналогією з Ізраїлем чи гарантії від окремих країн. Як вони можуть працювати?
Інколи слово “гарантії” дещо переоцінюють. Ізраїльська модель – не дуже хороша аналогія. Її ідея полягає в тому, що США мають зобов’язання надавати Ізраїлю зброю, технології та інші види підтримки для його безпеки на противагу гарантіям у стилі п’ятої статті договору НАТО (у п’ятій статті говориться, що напад на одного члена НАТО є нападом на усіх його членів і викликає відповідь усіх держав-членів Союзу. – Ред.)
Ідея безпекових гарантій у цьому загальному форматі буде інституалізувати те, що ми вже робимо для України, щоб вона отримала всі необхідні засоби для протистояння можливим проявам зовнішньої агресії з боку Росії чи будь-якого іншого. Це буде формат внутрішніх гарантій, а не прямі безпекові гарантії, які діятимуть до того, як стане можливим членство в НАТО, і коли будуть отримані бажані гарантії, які дає п’ята стаття.
Днями уряд Бельгії розпочав розслідування з приводу можливого застосування західної зброї, наданої Україні, на території Росії, яку могли використати російські бійці РДК і ЛСР у Бєлгородській області. На Вашу думку, якщо ці факти підтвердяться, чи може це вплигнути на поставки зброї Україні?
Це делікатне питання. Існує розуміння, що Україна має повне право атакувати зброю, якою стріляли з російської території. Але водночас є розуміння, що західні донори очікують, що надана ними зброя не використовуватиметься з цією метою. Чим має це значення у ширшому значенні – предмет для дебатів. Але я вважаю, що Україна повинна бути обережною, щоб не нашкодити потоку західної зброї, який має стати ще потужнішим з огляду на контрнаступ.
