За роки війни та анексії Криму, починаючи з 2014 року, Росія загарбала сотні українських родовищ. За найскромнішими підрахунками, їхня вартість може становити від 12,5 трлн до 15 трлн доларів.
Нафта, газ, вугілля, сіль, залізна і титанова руда, золото, уран, граніт, марганець і літій – доступ до них Україна втрачає через агресію РФ.
Які наслідки цих втрат і чи зможе країна відновити видобуток після звільнення територій?
ВВС Україна отримала ексклюзивні дані Інституту геологічних наук НАН України про обсяги втрат.
Війна за сировину
Ще на початку 2023 року, коли росіяни захопили багатий на поклади кам’яної солі Соледар, розташований поблизу Бахмута, лунали припущення, що керівнику ПВК “Вагнер” Євгенію Пригожину вони потрібні заради копалин. Про можливий інтерес до українських солі та гіпсу писала агенція Reuters із посиланням на представника адміністрації США.
Про значні запаси корисних копалин в областях, які Росія окупувала, пишуть і російські державні ЗМІ, обговорюючи з експертами перспективи цих територій.
Науковці кажуть, що в Україні зосереджено близько 120 видів копалин, які мають промислове значення. Окрім того, є родовища 21-го рідкісноземельного елемента з переліку 30 речовин, визначених Євросоюзом як “критична сировина”. Вона необхідна для розвитку “зеленої” енергетики. Це літій, кобальт, скандій, графіт, тантал, ніобій та інші.
“Приблизно п’ять відсотків світових запасів “критичної сировини” – в Україні, яка займає лише 0,4 відсотка поверхні Землі”, – про це заявляла заступниця міністра захисту навколишнього середовища та природних ресурсів Світлана Грінчук на засіданні Європейської економічної комісії ООН.
РФ, позбавивши Україну доступу до своїх природних ресурсів, завдала збитків на мільярди доларів.
Інститут геологічних наук підрахував, що Україна зараз не контролює понад 700 родовищ з понад 2 160. Тобто – майже третину. Вони розташовані на окупованих територіях або біля лінії фронту.
Що вкрадено на півдні?
Інститут оцінює втрати України, починаючи з анексії Криму Росією у 2014 році.
На півострові та в акваторії залишилися родовища вуглеводнів, залізних руд, а також вапняків, потрібних для виробництва соди.
За роки незалежності Україна тільки почала освоювати запаси природного газу в Криму та південних областях. Їхні запаси оцінюють у щонайменше 2-3 трильйони тонн, ще в трильйон оцінюють запаси нафти з конденсатом, розповідає директорка Інституту геологічних наук НАН України, академік Стелла Шехунова.
Ці ресурси могли б забезпечити енергетичну незалежність країни та навіть створити нові статті експорту.
Шехунова припускає, що Україна могла б стати другою у Європі державою-експортером природного газу.
Росія захопила не лише акваторію родовищ та свердловини, але й інфраструктуру: сховища, судна, підводні газогони, бурові установки “Таврида”, “Сиваш” та платформи “Петро Годованець” і “Незалежність”.
Найважче – з вугіллям
“Найбільші втрати, що їх зазнала Україна, це родовища горючих корисних копалин: вуглеводнів та вугілля”, – каже ВВС Україна академік Шехунова.
Майже чверть українських родовищ нафти та газу – на окупованих російською армією територіях, але ситуація з вугіллям ще гірша: Україна не контролює 80% своїх вугільних родовищ.
Крім того, за словами міністра енергетики України Германа Галущенка, серед захопленого – чверть державних вугільних шахт.
Залізна руда
Вважається, що саме в Україні найбільші у світі поклади залізної руди, розповідає директорка Інституту геологічних наук.
У 2014 році у Криму захопили родовища Керченського залізорудного басейну, на базі яких працював Керченський залізорудний комбінат.
У 2022 році Росія захопила також родовища Білозерського та Приазовського залізорудних районів у Запорізькій і Донецькій областях. Запаси руди лише Приазовського району оцінюють у три млрд тонн.
Ще у 2014 році Україна втратила майже 100% доломітів для металургії, 100% карбонатної сировини для виробництва карбонату натрію, 90% пиленого каменю, понад 80% родовищ флюсової сировини, понад 95% родовищ вогнетривких глин, а також сировинну базу і комплекс з виробництва брому, оксиду магнію, соди, гафнію тощо.
Золоті розсипи, сіль і марганець
На окупованих територіях розташовані родовища золота. Вони різні за рівнем освоєння та походження, зокрема це Бобриківське родовище на Луганщині, Сурожське – неподалік Бердянська Запорізької області, а також кілька родовищ у Донецькій області.
Критичною є ситуація з сіллю. Всі звикли, що Україна забезпечена кам’яною сіллю на сотні років. На балансі держави 15 родовищ, третина з яких ліцензовані. Але останні десять років всі потреби забезпечувало одне Артемівське родовище в Соледарі. Ще до окупації видобуток солі у Солерарі зупинили, і це спричинило дефіцит.
Наразі сіль на внутрішній ринок постачає тільки одне Дрогобицьке родовище на Львівщині, розповідає Стелла Шехунова. Унікальне Солотвинське родовище на Закарпатті затоплене через прорив води у 2010 році і втрачене.
Україна традиційно вважалася країною зі значними запасами марганцю, важливого для розвитку металургії. На окупованих територіях зараз опинилося Велико-Токмацьке родовище марганцевих руд у Запорізькій області.
Під постійними обстрілами – Нікополь та Марганець на Дніпропетровщині, де видобувають марганець.
Дорогоцінний літій
Запаси літію в Україні, за даними уряду, становлять близько 500 тис тонн. Його видобуток не налагодили, але плани такі були.
Росія окупувала щонайменше два родовища: Шевченківське Донецької області та родовище комплексних руд Крута Балка в районі Бердянська. Під контролем України лишаються рудопрояви літію на Кіровоградщині.
Для Росії літій – ласий шматок, оскільки на її території його не видобувають. Ще рік тому чиновник мінпромторгу РФ Владислав Демидов називав “гігантською” проблему літію в Росію, оскільки Аргентина та Чилі зупинили експорт, а єдиним постачальником лишалася Болівія.
Росія також імпортує каолін, і до війни Україна була на першому місці серед постачальників. Зараз родовища у Донецькій області захоплені, а “керівники” самопроголошеної “ДНР”, як повідомляють сепаратистські інтернет-ресурси, кажуть про плани відновити видобуток.
Які стратегічні запаси не захоплені
Україна до війни входила у десятку найбільших урановидобувних країн.
На непідконтрольних територіях Миколаївської, Харківської, Донецької і Луганської областей є родовища урану, які ще не розроблялися Україною.
Але найбільші з них все ж розташовані на підконтрольній території, у Кіровоградській області. Якби Росії вдалося окупувати найбільше в Європі родовище урану, вона б значно зміцнила своє становище на ринку ядерного палива, наголошує Стелла Шехунова.
Багато років Україна дешево продавала свою руду в Росію, звідки отримувала ядерне паливо для АЕС. З перших років незалежності були плани побудувати підприємства з переробки руди та виробництва палива, це знизило б залежність від російських виробників ТВЕЛів.
Наслідки. Що у майбутньому?
Міністр енергетики Галущенко заявляв, що видобуток вугілля впав на 40%. У вересні 2022 року уряд повністю заборонив його експорт.
Минулу зиму Україна трималася на внутрішніх запасах вугілля, але чи вдасться це зробити наступної? Дефіцит вугілля виник ще у 2014 році, коли проросійські сили окупували частину Донецької та Луганської областей.
Україна також припинила експорт газу й імпортувала його восени та взимку.
За даними консалтингової компанії GMK Center, на 42% скоротився експорт титанових руд.
Директор спецпроєктів науково-технічного центру “Психея” Геннадій Рябцев вважає, що повномасштабна війна ставить під сумнів перспективи, а подекуди і доцільність видобування корисних копалин. Навіть після звільнення територій.
По-перше, відновити у повному обсязі роботу, наприклад, вугільних шахт, багато з яких і до війни були занедбані, неможливо. По-друге, каже експерт, виникнуть проблеми з обробкою сировини, адже значна частина підприємств металургійного комплексу на Донбасі зруйнована, а близько половини українських теплових станцій, які працювали передусім на вугіллі, зупинені.
По-третє, як каже Рябцев, відновлювати видобуток і розробку копалин заради експорту може бути невигідно через високу конкуренцію у світі.
Матиме сенс видобуток лише тих копалин, які користуються дуже великим попитом у світі або які є стратегічно важливими для України на кілька десятиліть вперед.
“Війна завдала надзвичайно сильного удару по всій національній економіці і, швидше за все, через неможливість відновити її у повному обсязі виникне потреба в розвитку інших галузей промисловості, зокрема, харчової та переробної, ІТ, галузі послуг”, – підсумовує ВВС Україна Рябцев.
Світлана Дорош
