У той час як український Генеральний штаб готується до довгоочікуваного контрнаступу, повернення Криму є одним з головних оперативних завдань. Деякі експерти, в тому числі високопосадовці США, вважають це нереалістичною метою. Безумовно, існує багато викликів. Атака на Крим з боку Херсонської області, ймовірно, включатиме форсування Дніпра, інтенсивні бої за вихід до вузького Перекопського перешийка, а потім, по суті, лобові атаки на сильно заміновані бар’єри з метою прориву чергових ліній російської оборони, і все це під прикриттям потужної російської артилерії. На заваді Україні стоятиме брак повітряних сил і вогневих засобів дальнього радіуса дії, а також відсутність десантних або повітряно-десантних платформ, що робить лобову атаку чи не єдиним варіантом.
Тим не менш, це завдання, хоч і лякає, але далеко не є нездійсненним. Від гунів і монголів до британців, більшовиків і німців – багатьом загарбницьким арміям вдавалося завоювати Крим. Крім того, український моральний дух, полководницький талант і загальновійськові можливості перевершують російські, а розгортання до одинадцяти нових бригад з чудовим західним озброєнням значно посилило сухопутні війська України.
Як може виглядати наступ на Крим? Українські військові цілком можуть провести складні форсувальні операції з використанням безпілотників, артилерійських ударів і сил спеціальних операцій. Успішне форсування Дніпра і просування до перешийка також може похитнути рішучість і бойовий дух російських захисників.
Однак може бути й кращий шлях. Минулі вторгнення, хоча і були успішними, часто виявлялися надзвичайно дорогими. Наприклад, під час Кримської війни середини XIX століття британці і французи втратили 165 000 чоловік. Зважаючи на високі втрати, Україна намагатиметься досягти своїх стратегічних цілей, зберігши якомога більшу частину своєї збройної сили та фізичної інфраструктури. Запеклі бої на Кримському півострові також важко позначаться на цивільному населенні. Відповідно, відрізавши Крим від Росії і позбавивши його військової підтримки, Україна могла б досягти своїх воєнних цілей набагато дешевше.
За такого підходу основна частина нових українських мобільних бригад зосередилася б біля Дніпра, великого автомобільного і залізничного вузла на південному сході України, далеко за межами досяжності російської артилерії, перед тим, як прорвати фронт і рушити на Запоріжжя. Звідти оперативною метою буде захоплення Мелітополя і розрив сухопутного мосту з Росії до Криму.
Відкрита рівнинна місцевість півдня України і відносно хороша мережа доріг створюють сприятливі умови для проведення мобільних операцій і логістичного забезпечення. Підтримка зусиль включатиме продовження тиску на Донецьк і Луганськ на сході України, щоб утримати російські війська на місці.
Якщо спроба розірвати російський сухопутний міст виявиться успішною, можна буде розглянути два варіанти розвитку подій. Один з них полягає в тому, щоб розвернутися на захід і ізолювати російські війська в Херсонській області. Або ж українські війська можуть повернути на схід і спробувати повернути Маріуполь, який окупований Росією з травня 2022 року.
У будь-якому випадку, захоплення Мелітополя спричинило б кризу серед російського політичного і військового керівництва, оскільки російські війська на півдні і сході були б відрізані одне від одного, що унеможливило б узгоджену оборону на оперативному рівні. Це різко підірвало б моральний дух росіян і сприяло б подальшій міжнародній підтримці України.
Якщо розпочати контрнаступ у червні, то він може завершитися до кінця літа, і Кримський міст залишиться єдиною можливістю для наземного постачання російських військ у Криму. Однак успіх кампанії призведе до того, що українські ракети великої дальності опиняться в зоні досяжності мосту, який також стане вразливим для атак безпілотників.
Тим часом постачання російських військ у Криму повітряним і морським шляхом стане небезпечним, оскільки порти і аеродроми стануть вразливими для ударів безпілотників, ракет і реактивної артилерії. Коротко кажучи, Крим буде фактично ізольований. Відновлення українського контролю над Північно-Кримським каналом, основним джерелом водопостачання Криму, лише посилить логістичні проблеми Росії.
Якщо український контрнаступ досягне значного прогресу на півдні, російський Чорноморський флот, швидше за все, зрозуміє, що він не може залишатися в Криму. Оскільки його порт приписки Севастополь знаходиться в зоні досяжності української реактивної артилерії, флот буде змушений відійти до Новоросійська на російському узбережжі Чорного моря, набагато гіршої якірної стоянки з меншою кількістю приміщень для військово-морських підрозділів.
Путін, ймовірно, відреагував би на такі безпрецедентні невдачі, відродивши погрози застосувати ядерну зброю у відповідь, одночасно вимагаючи міжнародного втручання у формі дипломатичного тиску на Київ з метою припинення вогню і врегулювання шляхом переговорів, яке залишило б йому у володінні принаймні частину української території. Однак ядерне брязкання шаблями Путіна втратило значну частину свого впливу через надмірне використання, а також через те, що Китай чітко дав зрозуміти, що ядерна зброя не повинна бути на столі переговорів.
Що стосується порятунку через дипломатію, то значні успіхи України на місцях цього літа можуть наблизити остаточну перемогу і заохотити Україну до подальших дій. Якщо українські війська досягнуть успіху, лідери країни не будуть налаштовані вести переговори і відмовлятися від важко здобутого успіху за столом переговорів, яким би сильним не був тиск ззовні. Можна розраховувати, що союзники й партнери, такі як британці, поляки, країни Північної Європи та Балтії, компенсують інші незгодні голоси і закріплять успіхи, досягнуті Україною на полі бою.
Чи здатні українські збройні сили це зробити? Це буде залежати від багатьох факторів. Необхідно забезпечити достатню кількість пального, запчастин, артилерійських боєприпасів і засобів ППО, а також інших видів постачання.
Як і у випадку з Харківською наступальною операцією у вересні 2022 року, вирішальне значення матимуть оперативна безпека і успішні операції обману. Український Генеральний штаб повинен бути здатним до справжнього оперативного мистецтва. Він має бути здатним визначати послідовність загальновійськових боїв і операцій у часі і просторі, а також у різних сферах для досягнення вирішальних результатів на полі бою. Росіяни теж повинні співпрацювати, продовжуючи демонструвати недосконале полководницьке мистецтво, низький моральний дух і нездатність синхронізувати бойові сили в моменти прийняття рішень.
Звичайно, на війні майбутнє залишається незвіданою територією. Але все вказує на те, що український контрнаступ має всі шанси на успіх. Попри великі втрати, безперервні бої й нескінченний ракетний обстріл цивільної інфраструктури, Україні вдалося створити свіжі, добре екіпіровані та добре підготовлені резерви у великій кількості. На перший план вийшли талановиті командири, перевірені багаторічним досвідом боротьби з росіянами.
Український Генеральний штаб навряд чи погодиться на ризики, притаманні великим операціям такого роду, без впевненості в тому, що його матеріально-технічне забезпечення є належним, а планування – продуманим. Крім того, українських командирів має надихати те, що вони бачать по той бік лінії фронту. Їм протистоїть розбита російська армія, яка зазнала величезних втрат у танках, живій силі і боєприпасах; неефективні російські військово-повітряні сили; і російський Чорноморський флот, який не може зробити нічого, окрім як укриватися в своїй якірній стоянці. Жоден видатний російський полководець не вийшов з кривавої бійні останніх 15 місяців. Можна припустити, що росіяни наразі чекають на напад України з низькою впевненістю і відчуттям передчуття.
Наступні етапи кампанії будуть спрямовані на те, щоб за допомогою дипломатії, продовження санкцій і військової сили повністю звільнити Україну. Нещодавні кроки, такі як надання Великою Британією крилатих ракет Storm Shadow та інших боєприпасів великої дальності, змінюють військові розрахунки. Так само як і давно відкладене рішення про навчання українських пілотів на винищувачі F-16. Путін розраховує на підтримку України, яка деградує в міру того, як втомлюються союзники та партнери. Насправді ж Україна стає сильнішою, тоді як Росія все частіше звертається до застарілої техніки та все більш неохочих призовників.
Як нам часто кажуть, жоден план не витримує контакту з ворогом. Під час майбутнього контрнаступу, ймовірно, траплятимуться випадкові тактичні помилки або оперативні збої, але ретельна оцінка свідчить про те, що шанси значно більші на користь України. Попереду ще більш жорстокі бої, але кінець війни може поступово наближатися, і це виглядає дуже багатообіцяльним з точки зору України.
Річард Хукер
