«Настав час визнати, що наш експеримент з деіндустріалізацією та офшоризацією провалився», – пишуть Натан Гітчен і Роберт В. Паттерсон на шпальтах видання The American Conservative.
«Наприкінці 1970-х років впливові економісти та керівники корпорацій обговорювали новий взаємозв’язок між виробництвом, глобальною економікою та інноваціями. Без особливих дебатів найкращі та найяскравіші з них оголосили, що Америка рухається в постіндустріальну епоху – так, як ми нібито переходимо від сільського господарства до промисловості». В результаті, пишуть автори, Сполучені Штати «віддали на аутсорсинг цілі виробничі системи»:
«Ми відправили на інший кінець світу брудну роботу “синіх комірців” на виробництві і залишити чистих “білих комірців”, “працівників знань”, яким належало майбутнє. Як хвалиться на своїх продуктах найдорожча компанія світу: “Розроблено компанією Apple в Каліфорнії. Зібрано в Китаї”. Ця самовдоволена високотехнологічна ілюзія підштовхнула до наївного стрибка у майбутнє. Якщо кваліфікована праця не вважається “працею знань”, постіндустріальна економіка може процвітати без мільйонів робочих місць у вітчизняному виробництві».
«Більше того, поки наші технічні генії одержимі постіндустріальними трюками – вдосконалюють алгоритми привернення уваги для соціальних мереж або винаходять новий додаток для доставки їжі – країни, спраглі до прогресу, як-от Китай та Індія, одержимі виробничими процесами», – пишуть Хітчен і Паттерсон. Автори зауважують, що «кількість технологій, народжених в Америці, які мігрували в інші країни задля розвитку, вражає уяву».
Автори наголошують, що занепад американської промисловості позначився навіть на обороноздатності країни:
«Залежне від іноземних компаній і єдиних постачальників всередині країни, занепадаюче американське виробництво створило слабкі ланки по всьому ланцюгу постачання оборонно-промислової продукції, що перешкоджає виробництву для воєнного часу. Наприклад, аерокосмічна компанія Williams International залишається єдиним американським постачальником двигунів, необхідних для високоточних ракетних систем, таких як “Томагавк” і “Гарпун”, які потенційно можуть бути використані для війни в Тайванській протоці. Raytheon повідомляє, що дефіцит ракетних двигунів перешкоджає виконанню замовлень Міністерства оборони».
Соціальні наслідки «постіндустріалізації» економіки США Хітчен і Паттерсон описують у похмурих тонах:
«Втрата виробничої майстерності спричинила хаос у Середній Америці, забутій складовій національної сили. Американська сімейна заробітна плата, яку запровадив Генрі Форд у 1914 році, яку назвали “американським стандартом” і яка була прийнята робітниками та менеджерами в Детройтському договорі 1950 року, дозволила працівникові без вищої освіти, часто одруженому батькові, утримувати сім’ю. Через те, що ми погналися за постіндустріальною фантазією, американська мрія майже померла для середнього класу, що відобразилося в падінні рівня шлюбності та народжуваності, збіднінні соціального та людського капіталу нації. Батьки покоління Х та міленіалів повинні бігти все швидше і швидше, щоб не відставати від своїх батьків-бумерів на відповідному етапі життя».
«Трубадури постіндустріальної казки випустили з уваги, що економіка послуг ніколи не створювала і не підтримувала наддержаву. Не будучи ані замінником, ані наступником виробництва, сфера послуг є або похідною від нього, або доповненням до нього. – пишуть автори. – Оволодіння та контроль над виробництвом залишається незамінним економічним рушієм. Тому лідери як державного, так і приватного секторів повинні замислитися над відновленням різноманітної виробничої бази всередині країни і з’єднати цей відроджений сектор з американськими науково-дослідними установами та інститутами розвитку. Лише формуючи промислову політику як інструмент державного управління, ми зможемо конкурувати з Китаєм і перезапустити наші двигуни внутрішнього процвітання».
Читайте також: Пристебніть ремені, світова економіка йде на посадку
Хітчен і Паттерсон вказують на обнадійливі тенденції. Зокрема, посилаючись на дані Bloomberg, вони твердять, що 90% американських керівників перебувають у процесі перенесення виробництва з Китаю або планують це зробити, а 80% розглядають можливість перенесення частини виробництва до Сполучених Штатів. Також вони наводять дані Wall Street Journal, згідно яких будівництво виробничих потужностей у США у 2022 році підскочило до рекордних 108 мільярдів доларів – «більше, ніж було витрачено на будівництво шкіл, медичних центрів або офісних будівель».
«Ці хвилі перепрофілювання підтверджують, що реіндустріалізація є багатообіцяючою для інвесторів, робітників та національних інтересів. Проте перед політиками стоїть завдання перетворити ці скромні течії на припливну хвилю, яка покладе початок промисловому відродженню по всій країні», – підсумовують Хітчен і Паттерсон.
