Саміт G7 у Хіросімі приніс три очевидні перемоги. Президент України Володимир Зеленський отримав потужну демонстрацію незмінної солідарності між G7 та Україною; було підтверджено рішучість G7 покарати Росію; а прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда зміцнив свою підтримку серед японської громадськості.
Геополітика домінувала на щойно завершеному саміті G7 у Хіросімі, де найпомітнішим учасником був не лідер G7, а президент України Володимир Зеленський. Відвідування лідером країни, яка перебуває під загрозою російської ядерної атаки, Меморіалу миру в Хіросімі стало ключовим моментом саміту.
Вибір Хіросіми для проведення саміту був важливим для прем’єр-міністра Фуміо Кісіди з двох причин. По-перше, виборчий округ Кісіди знаходиться в Хіросімі. Проведення одного з найвизначніших міжнародних заходів у його рідному місті сприятиме зростанню його популярності. По-друге, запрошення світових лідерів до міста, де була застосована перша атомна бомба, є важливим для будь-якого японського політика, і має ще більший резонанс, коли ядерні погрози російського президента Владіміра Путіна все ще відлунюють.
Популярність Кісіди знижувалася з початку його прем’єрства в жовтні 2021 року. Його пакети економічної політики, такі як “новий капіталізм” і “цифрове місто-сад”, отримали лише прохолодну зустріч. У період з липня 2022 року по січень 2023 року його рейтинг схвалення впав з 59% до 33%, а потім відновився до 46% у травні 2023 року з наближенням саміту.
Вплив саміту на популярність Кісіди частково відображає рішучий зсув у суспільних настроях японців у бік тіснішої співпраці зі Сполученими Штатами у сфері безпеки. Зважаючи на те, що північнокорейські ракети часто падають поблизу територіальних вод Японії біля Хоккайдо, а озброєні китайські кораблі берегової охорони регулярно заходять у територіальні води Японії біля островів Сенкаку, присутність США є більш необхідною, ніж будь-коли.
Так само Кісіді допоміг перехід Південної Кореї від антияпонської адміністрації до прояпонської. Президент Південної Кореї Юн Сок Йол сміливо вирішив дотримуватися договору 1965 року, який врегулював претензії, пов’язані з використанням японськими компаніями примусової праці у воєнний час. Економічні санкції “око за око” між країнами припинилися, а двосторонні візити їхніх лідерів відновилися.
Японська громадськість, схоже, підтримує не лише солідарність Кісіди з G7 щодо покарання Росії за її повномасштабне вторгнення в Україну, але і його суворі застереження Китаю проти військового вторгнення на Тайвань та його зусилля зі встановлення все більш дружніх зв’язків з Південною Кореєю. Дипломатія, а не економічна політика, лежить в основі зростання популярності Кісіди, а саміт у Хіросімі став вишенькою на торті. Кісіда може вирішити скористатися своїм зростаючим рейтингом, призначивши дострокові вибори найближчим часом.
У той час як економічні наслідки російського вторгнення спричинили негайні проблеми для європейських країн на цьогорічному саміті G7, для Японії та Азії бойові дії в Україні все ще здаються далекими. Японія не надсилає жодної військової техніки в Україну через давню інтерпретацію “мирної” конституції 1947 року.
Загрози з боку Китаю та Північної Кореї є набагато більш безпосередніми, і рішуче приєднання Японії до G7 на підтримку України відображає усвідомлення того, що те, що сталося там – неспровокований напад з боку сусідньої країни – може статися в Південній Кореї, Японії чи Тайвані. Росія зруйнувала ілюзію, що наявності мирної конституції достатньо для запобігання військовому нападу з боку ворожого сусіда. Міжнародне право та Організація Об’єднаних Націй здаються безсилими перед обличчям агресора, який є постійним членом Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй.
З огляду на неодноразові ядерні погрози Путіна, не дивно, що Кісіда привіз лідерів G7 до Меморіального музею миру в Хіросімі, де представлені експонати, які показують пекельний вплив на людей і фізичні структури, спричинений лише однією бомбою. Поведінка Росії в Україні зробила ядерні катастрофи в Хіросімі та Нагасакі передвісником, з яким світ повинен рахуватися.
Попри це, підтримка України з боку японської громадськості дещо дивує, враховуючи пацифістську історію країни з 1945 року. Рух за ядерне роззброєння в Японії традиційно був сумішшю двох громадських груп. Одна з них, що складалася з жертв Хіросіми та Нагасакі, підтримувала тісні зв’язки з комуністичними та соціалістичними партіями. Інша, більш ідеалістична, вважає, що ліквідація всієї ядерної зброї в кінцевому підсумку призведе до глобального миру.
Перший табір неявно критикував США за використання ядерних бомб проти японського цивільного населення. Коли лівий рух був сильним у 1950-1970-х роках, візит президента США до Хіросіми був немислимим. Лише коли антиядерний рух став більш позапартійним, президент США відчув себе в змозі відвідати Хіросіму без відчуття, що США вибачаються. І це сталося лише у 2016 році.
Багато хто сприйняв візит президента США Барака Обами до Хіросіми і візит прем’єр-міністра Японії Абе Сіндзо до Перл-Харбору як тихе завершення “Тихоокеанської війни” і подолання наслідків ядерної атаки двома країнами. Сьогодні вторгнення Росії в Україну та її погрози застосувати ядерну зброю перетворили японський рух за ядерне роззброєння на антиросійський.
У перший день саміту G7 лідери оприлюднили доповідь під назвою “Хіросімське бачення лідерів G7 щодо ядерного роззброєння”. Декларація прагматична, хоча кінцева мета ідеалістична: “досягнення світу без ядерної зброї без шкоди для безпеки для всіх”. І вона засуджує Росію, чия “безвідповідальна ядерна риторика, підрив режимів контролю над озброєннями і заявлений намір розмістити ядерну зброю в Білорусі є небезпечними і неприйнятними”.
Попри це, підтримка України з боку японської громадськості дещо дивує, враховуючи пацифістську історію країни з 1945 року. Рух за ядерне роззброєння в Японії традиційно був сумішшю двох громадських груп. Одна з них, що складалася з жертв Хіросіми та Нагасакі, підтримувала тісні зв’язки з комуністичними та соціалістичними партіями. Інша, більш ідеалістична, вважає, що ліквідація всієї ядерної зброї в кінцевому підсумку призведе до глобального миру.
Перший табір неявно критикував США за використання ядерних бомб проти японського цивільного населення. Коли лівий рух був сильним у 1950-1970-х роках, візит президента США до Хіросіми був немислимим. Лише коли антиядерний рух став більш позапартійним, президент США відчув себе в змозі відвідати Хіросіму без відчуття, що США вибачаються. І це сталося лише у 2016 році.
Багато хто сприйняв візит президента США Барака Обами до Хіросіми і візит прем’єр-міністра Японії Абе Сіндзо до Перл-Харбору як тихе завершення “Тихоокеанської війни” і подолання наслідків ядерної атаки двома країнами. Сьогодні вторгнення Росії в Україну та її погрози застосувати ядерну зброю перетворили японський рух за ядерне роззброєння на антиросійський.
У перший день саміту G7 лідери оприлюднили доповідь під назвою “Хіросімське бачення лідерів G7 щодо ядерного роззброєння”. Декларація прагматична, хоча кінцева мета ідеалістична: “досягнення світу без ядерної зброї без шкоди для безпеки для всіх”. І вона засуджує Росію, чия “безвідповідальна ядерна риторика, підрив режимів контролю над озброєннями і заявлений намір розмістити ядерну зброю в Білорусі є небезпечними і неприйнятними”.
Такатоші Іто, колишній заступник міністра фінансів Японії
