Новини України та Світу, авторитетно.

Повітряні сили ЗСУ вже передали союзникам списки українців для навчання на F-16 – пілот Джус. Інтерв’ю

F-16 стануть вагомим доповненням української оборони у поєднанням із Patriot, NASAMS, IRIS-T та інших систем. Поставка наміть мінімальної кількості F-16 збереже сотні життів українських воїнів і цивільних.

У цьому переконує український пілот із позивним “Джус”, який зараз літає на винищувачі МіГ-29. В інтерв’ю журналістці Української служби Голосу Америки він розповів, що Повітряні сили ЗСУ вже передали союзникам списки кандидатів для навчань на винищувачах четвертого покоління, але також самі льотчики вже понад рік самостійно намагались підготуватись до цього й зокрема вчити англійську.

Марія Прус, Голос Америки: Українські пілоти просили про F-16 понад рік. Які були ваші враження, коли почули про оголошення щодо навчань?

Джус, пілот українських ПС ЗСУ: Емоції змішані, в першу чергу, звісно, радість, що нарешті пішли зрушення. А з іншої точки зору, це ще не є остаточним успіхом, адже ми чекаємо все ж формалізованих рішень і більш детальної інформації про те, які літаки, скільки літаків, строки передачі, підготовки.

Оскільки вже якісь маніпуляції з’являються, що “уже готуються”, “льотчики вже там”, і це трошки не відповідає дійсності, процес все ж таки непростий. (Попри заяви низки європейських посадовців, в ЗСУ заявляють, що навчання ще не почались – ред.)

Ну реакція, звісно, радісна, щаслива, але поки що стримана, тому що це не те, що вже завтра ми полетимо на F-16. Але найголовніше – бар’єр політичний (подолано), нарешті ми можемо розпочати цей процес уже.

М.П.: Якщо говорити про F-16, які основні переваги цей винищувач може дати Збройним силам України просто зараз, проти яких російських загроз вони будуть найефективнішими?

Джус: Найголовніша наша проблема наразі – це недостатність саме бойових спроможностей в плані “повітря-повітря”, тобто протидія в першу чергу російським винищувачам, оскільки наразі їм, по суті, в повітрі нам протиставити нема чого через глибоку технологічну відсталість наших літаків.

І наступний крок – це ефективна участь у протиповітряній обороні, багатошаровій протиповітряної оборони, в якій роль повітряної складової має бути дуже суттєвою та ефективною. І наразі, з використанням наших літаків, на жаль, ефективність доволі низька і F-16 дуже гарно впишуться в цю комбінацію разом з Patriot, IRIS-T, NASAMS, аж до Stinger.

Тобто це все різні шари однієї спільної протиповітряної оборони. І по суті винищувачі мають бути першим рубежем, вони мають зустрічати всі ці загрози найпершими, ще біля кордону, біля лінії бойового зіткнення і збивати їх десь, грубо кажучи, в полях і в лісах там, а не уже біля міст, оскільки це просто небезпечно.

Фото Джуса
Фото Джуса

І всі ці шари один за одним просто прикривають один одного, грубо кажучи, і допомагають один одному, щоб до останнього етапу вже просто ані ракет, ані дронів – нічого вже не лишилось. По черзі всіх позбивали – і в результаті ефективність максимальна. 100% ми ніколи не кажемо, але, грубо кажучи, 99%. І саме над цим якраз і мають працювати F-16.

Наступний крок – це ефективна робота на передовій. Наразі ми намагаємося виконувати певні ударні задачі, тобто наші штурмовики, наші бомбардувальники, наші вертольоти намагаються допомогти піхоті, але в той же час вони є дуже вразливою мішенню для російських винищувачів.

Знову ж таки, ми маємо їх прикрити від цих загроз, і, крім того, ми маємо нав’язувати там вже свої правила, тобто завоювати певну перевагу в повітрі. Хай чисельно нам поки не вдасться її повністю влаштувати на всьому театрі бойових дій. Але, принаймні локально під якісь операції, ми зможемо за рахунок не кількості, а за рахунок якості, нав’язувати їм свої правила.

Також по “передньому краю”, F-16 є багатофункціональним літаком, тобто він зможе завдавати високоточних ударів по наземних російських об’єктах, і це можуть бути якісь логістичні центри, можуть бути склади, шляхи підвозу снарядів або командні пункти.

І так само безпосередня підтримка військ, тобто удари по передньому краю, підтримка нашої піхоти. Причому, знову ж таки, керованими боєприпасами, тобто високоточно, а не просто насипаючи по всій ЛБЗ (лінії бойового зіткнення), по всьому кордону, як це роблять росіяни, тобто виключно високоточно й ефективно.

Крім того, продовжуючи історію боротьби з їхніми винищувачами, це протидія їхнім бомбардувальникам, які бомблять прифронтові міста, прифронтові райони, так і наші села та міста біля кордону, використовуючи їхні крилаті бомби, так звані “плануючі” бомби, які проти яких у нас, на жаль, ефективної відповіді просто немає.

Знищувати засобами ППО всі ці носії бомб просто неможливо, оскільки надто в нас протяжний кордон і надто протяжна лінія зіткнення. Можна пробувати, але це не є системним рішенням, оскільки дуже великі території. І так само протидіяти самим бомбам. Так само це просто неефективно технічно і нераціонально, а саме винищувачі, саме F-16 із сучасними радарами, ракетами можуть протистояти цим літакам. І навіть превентивно сама їхня присутність уже буде тим стоп-фактором, що значно зменшить наші втрати на землі і страждання наших цивільних і піхоти у прифронтових районах.

Фото Джуса

Наступні шляхи – це, можливо, і використання навіть над морем, оскільки F-16 можна застосовувати і в якості протикорабельної платформи. Тобто тепер Чорноморський флот дуже напружиться і для них, звісно ж, теж ситуація ускладниться відчутно. Тобто всі ці задачі, які може виконувати F-16, якраз є тими маленькими шматками пазлу, який необхідний для для наших військ у спільних операціях.

Тобто це не так, що один F-16 пролетить – і відразу “переможе всю війну”, але це дуже, дуже важливі складові от якраз для спільної перемоги, для спільного контрнаступу і для зменшення кількості смертей наших цивільних і наших військових на передовій.

Фото пілота Джуса
Фото пілота Джуса

М.П.: Щодо контрнаступу – президент США Джо Байден заявив, що винищувачі не були б ефективними для ЗСУ у, наприклад, захисті Бахмута чи контрнаступі. За яких сценаріїв все ж F-16 могли б бути корисними в цьому?

Джус: Це, можливо, позиція з геополітичної точки зору, і звісно, є певні політичні перестороги щодо таких заяв і щодо постачання таких озброєнь. Але насправді, от дивлячись з мого рівня компетенції, наприклад, чисто з тактичного рівня, то F-16 є грандіозно ефективним для подібних операцій для подібних умов.

Тобто він значно допоміг би, як і для оборони Бахмута, так і для подальшого контрнаступу. І от саме через багатофункціональність, про яку я раніше казав, ця платформа якраз дала грандіозний ефект. Тобто дуже багато завдань можна було виконати.

Звісно, сумарний ефект від надання такої платформи залежить від дуже багатьох факторів: кількість самих літаків, яку саме версію літаків буде передано, тобто різні комплектації, різні спроможності, обладнання, радари, інші системи прицілювання. І найголовніше – це те, яке озброєння буде з ними постачатись. Тобто це все дуже велике рівняння, яке має дуже багато змінних і, звісно, ефект від того дуже сильно залежить.

Оскільки якщо ти отримуєш, припустимо, мінімальну кількість цих літаків і ну, як завжди в авіації в будь-якій країні, не тільки в Україні, а абсолютно всюди так: якась певна кількість літаків буде проходити обслуговування, певна кількість літаків буде несправною, і тільки якась там обмежена кількість буде робочою.

Тобто, якщо ти отримав мінімальний пакет, то звісно, що ти грандіозних результатів не досягнеш. Якщо ця поставка буде передбачати дійсно серйозну кількість літаків, із запасом, скажімо, на те, що певна кількість буде несправною, а певна буде обслуговуватись і так далі, то звісно, це даватиме тактичну свободу і можна буде виконувати відразу всі ці завдання. Чи, принаймні певну кількість з них одночасно, і таким чином не давати спокою російським збройним силам, причому як піхоті, так і їхнім військово-космічними силами. І оце все має працювати разом.

Фото Джуса
Фото Джуса

Тобто лише знаючи, що саме ми отримаємо, в якій кількості, в якій комплектації можна судити, який це дасть ефект.

Але, грубо кажучи, навіть мінімальна поставка зробила б дуже багато. Вона зберегла би сотні життів наших воїнів, сотні життів наших цивільних. Тобто все ж таки з тактичної точки зору, я вважаю, що це б дало грандіозний ефект. Але політика є політика. Там трошки інші мірки, тому ми не можемо, скажімо, тактичний рівень зі стратегічним рівнем (порівнювати). Це дуже рідко буває, щоб повністю співпадали бачення.

Але в будь-якому разі ми вдячні, що процес запущено і від українського народу, звісно, велика подяка за це.

М.П.: Скільки F-16 зараз критично потрібно українській авіації?

Джус: Найголовніший меседж, що мінімально має бути один повноцінний підрозділ, тобто це має бути ескадрилья. В різних країнах є різні стандарти, але мінімум це 12 літаків і, в принципі, до 18-20 літаків. Тобто це вже повноцінний бойовий підрозділ, який ділиться на ланки, і ці ланки можуть мати різне тактичне призначення. Цей підрозділ може вести повноцінно бойові дії, взаємодіяти з іншими родами авіації і діяти на доволі широкому шматку фронту.

Але, грубо кажучи, навіть мінімальна поставка зробила б дуже багато. Вона зберегла би сотні життів наших воїнів, сотні життів наших цивільних. Тобто все ж таки з тактичної точки зору, я вважаю, що це б дало грандіозний ефект. Але політика є політика. Там трошки інші мірки, тому ми не можемо, скажімо, тактичний рівень зі стратегічним рівнем (порівнювати). Це дуже рідко буває, щоб повністю співпадали бачення.

Але в будь-якому разі ми вдячні, що процес запущено і від українського народу, звісно, велика подяка за це.

М.П.: Скільки F-16 зараз критично потрібно українській авіації?

Джус: Найголовніший меседж, що мінімально має бути один повноцінний підрозділ, тобто це має бути ескадрилья. В різних країнах є різні стандарти, але мінімум це 12 літаків і, в принципі, до 18-20 літаків. Тобто це вже повноцінний бойовий підрозділ, який ділиться на ланки, і ці ланки можуть мати різне тактичне призначення. Цей підрозділ може вести повноцінно бойові дії, взаємодіяти з іншими родами авіації і діяти на доволі широкому шматку фронту.

І тому ми розглядаємо це як мінімально доцільне рішення. Але звісно, для повноцінного закриття всіх наших потреб таких ескадрилей треба кілька, тобто ну 3-4 орієнтовно таких ескадрильї – в реалістичних прогнозах того, що можна отримати в найближчій перспективі. А якщо брати вже більше такі подальші вже плани, то, звісно, це має бути не менше там п’яти, а взагалі там далі вже подивимось. Тобто найближчі реалістичні плани – це десь 3-4 таких ескадрилей.

М.П.: А щодо навчання українських пілотів? Скільки може піти часу?

Джус: Щодо підготовки, то у ЗМІ нещодавно з’явились вже результати оцінки наших пілотів, які їздили в Аризону, і як зазначається всюди, це дійсно визначено в результаті спільних консультацій, це 4-6 місяців – і це дійсно є реалістичним.

Звісно, треба розуміти, що це плюс-мінус, оскільки є питання, де буде саме це проводитись, на чиїх саме літаках.

Чиї інструктори будуть і так далі. Ми бачимо, що європейські країни виявляють ініціативу саме в підготовці, хоча наші хлопці проходили оцінку в США, тобто певно, будуть технічні моменти. Треба розуміти, що це буде не завтра, але терміни у 4-6 місяців – реалістичний діапазон, тому ми від нього відштовхуємось.

М.П.: Сьогодні була заява верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики Жозепа Борреля, що навчання уже почались. Яка ваша інформація щодо цього?

Джус: Можливо, підготовчий етап, підготовка навчальної бази, як матеріальної, так і методичної, вже запущений. Але безпосередньо з нашими пілотами поки що процес не запущений. У нас є відібрані кандидати, зараз ці всі списки надані партнерам. Тобто вони вже знають, скільки людей у нас є підготовлених.

І готується послідовність, хто за ким буде навчатися. Їм треба оцінити, можна сказати, пропускну здатність своїх навчальних підрозділів. І оскільки це коаліція, тобто задіяні кілька країн, це все треба узгодити. Тобто формально можна вважати, що процес розпочато, але безпосередньо льотчики поки що не в ділі.

М.П.: А як українські пілоти самі готувались до переходу на F-16?

Джус: Насправді ця підготовка розпочалася ще десь в кінці минулої весни. Тобто, коли ми вже загорілися цією ідеєю отримати нові літаки і навіть коли й близько не було сигналів, що це реалістично. Але все ж таки це стало такою великою мотивацією для наших пілотів, особливо молодих, перспективних, тих, хто знає англійську мову.

І поступово ми запускали цю ідею самопідготовки, оскільки бачили, що політики роздумують, оцінюють і поки немає жодних серйозних серйозних кроків щодо підготовки, то самоініціативно почали додатково займатися англійською мовою, додатково займатися вивченням літака як такого, починаючи просто з читання мануалів, книжок по F-16.

Насправді на початку це була вільна програма, тобто хто хоче вибирає F-15, F-18 і так далі ну, а потім, звісно, вже сконцентрувалися, коли стало зрозуміло, що державна позиція є щодо F-16.

Фото Джуса

Були організовані як очні додаткові курси англійської мови, так і заочні дистанційні, так і просто була запущена самостійна підготовка мовна, і вивчення літаків.

І от тут (за спиною Джуса – ред.) якраз плакат з кабіною F-16 і наші льотчики також ознайомляться з обладнанням кабіни. Це все застосовують при польотах на тренажерах, тобто були також ініціативно створені такі симулятори, тобто робочі місця із, звісно, доволі примітивними системами. Тобто це не порівняти з повноцінними сертифікованими тренажерами, але це все дає змогу базово ознайомитися з кабіною, з режимами роботи тих чи інших систем і з певними процедурами.

Тобто ти можеш відпрацювати запуск двигуна, зліт, посадку, якісь базові тактичні прийоми і так далі. Це все наближає нас до успішного освоєння цих літаків в найкоротші терміни, бо приїдуть не нульові люди, які взагалі той F-16 бачили на картинці лише, а вже люди, які усвідомлюють, що це таке, усвідомлюють різницю, оскільки обрані пілоти – це вже пілоти з доволі серйозним досвідом польотів на наших літаках. І єдине, що потрібно – це от якраз зрозуміти ті пробіли, ті відмінності, на які треба звернути найбільше уваги, щоб швиденько перевчитися на нові літаки.

На перших топових групах стане дуже швидко зрозуміло, на чому треба акцентувати увагу. Бо по суті, ці всі люди вміють літати і їм не треба освоювати це як новачкам з нуля, але деякі моменти принципово відмінними. І от над ними якраз треба буде попрацювати.

М.П.: Наскільки я пам’ятаю, ви казали, що принципово відмінними є саме система озброєння?

Джус: Ну це, скажімо, найсерйозніше, це те, що займає найбільше часу, оскільки ця багатофункціональність F-16 досягається саме дуже широким різноманіттям озброєння і так званих сенсорів. Тобто це, як і бортовий радар, так й оптико-електронні прицільні системи тощо. Тобто всі ці системи найбільш досконалі, найбільш сучасні, і все це озброєння і проти повітря, і проти наземних цілей, і морських цілей – все це треба вивчити досконало і вміти це грамотно застосовувати.

І відразу до цього підв’язана і тактика, оскільки ну, окей, ти можеш вивчити, грубо кажучи, характеристики тої чи іншої ракети, знати, які перемикачі включати, але якщо ти не знаєш, як правильно це тактично застосувати безпосередньо на війні. це тобі допоможе хіба що на полігоні, а на війні ти або загинеш, або просто “профукаєш” цю ракету, куди попало.

Тому треба володіти ширшою картинкою тактично, як це має застосовуватися разом з іншими літаками, які виконують паралельно якусь іншу задачу, тобто хтось протидіє винищувачам, хтось протидіє ворожим ППО, хтось здійснює авіаційний удар, хтось якісь демонстраційні дії виконує, і це все працює разом. І на цьому, звісно ж, теж буде акцент під час підготовки.

М.П.: Нещодавно президент України Володимир Зеленський сказав, що спершу Україна має здобувати певні перемоги на полі бою, а потім отримує черговий пакет якісно кращого озброєння. Так сталось, що рішення про F-16 було оголошено після нещодавніх успіхів ЗСУ із використанням американських систем Patriot зі збиттям російських “Кинджалів”. Чи ви відчуваєте тиск на українських пілотів, що ви маєте показати високі результати із цими новими винищувачами – чи є ці очікування?

Джус: Звісно, що тиск величезний, це величезна відповідальність, оскільки настільки багато вкладено зусиль в цей процес, щоб це рішення було прийнято, а ще скільки доведеться докласти зусиль, щоб воно було реалізовано…

І звісно, що це відповідальність на кожному з пілотів буде висіти, починаючи з прочитання 1 сторінки керівництва з льотної експлуатації, закінчуючи натисканням бойової кнопки десь на Донеччині.

І весь цей час треба розуміти, що ти під увагою всіх, починаючи від військового керівництва, політичного керівництва, ЗМІ, абсолютно всіх – весь світ дивиться на тебе. Оскільки авіація – це завжди публічно, це завжди у всіх на виду. Це круто, і саме тому ти завжди маєш розуміти, що кожна твоя дія або призведе до якоїсь дуже яскравої перемоги, або до якогось дуже сумного падіння. Всі цю відповідальність розуміють і готові докладати максимум зусиль для максимально якісного освоєння цієї платформи. І ми розуміємо, що дороги назад немає.

І щодо досягнень, я сподіваюсь, що наступний рівень завдяки F-16 ми відкриємо доволі швидко. Тобто “циферки” будуть крутитися набагато швидше у щоденних зведеннях завдяки цій платформі.

Поделиться:

Опубліковано

у

Теги: