Німеччина є прикладом країни з підприємницьким потенціалом, але їй бракує внутрішнього фінансування
На початку цього століття інвестор з Марсу міг би зробити велику ставку на те, що Німеччина стане одним з переможців інтернет-революції. Країна, переповнена провідними світовими інженерами, банкірами, що працюють з промисловістю, та енергійними підприємцями, здавалося, мала всі шанси перетворити свою майстерність у сфері апаратного забезпечення на програмне забезпечення. Але не так сталося, як гадалося. Як чітко зазначено у двох нещодавніх звітах, не вистачало принаймні одного важливого гвинтика, щоб перетворити розумні ідеї стартапів на глобальні цифрові компанії: капіталу для зростання, пише для Financial Times Джон Торнхілл – засновник медіа про європейські стартапи Sifted.
Німеччина значно відстає від США, Китаю та Великої Британії у створенні технологічних єдинорогів – стартапів вартістю понад $1 млрд. Хоча в країні багато гігантських пенсійних фондів, вони виділяють лише незначну частину своїх коштів на венчурний капітал, який забезпечує більшу частину ракетного палива для стартапів. По всій Європі у венчурні фонди інвестували торік 77 млрд євро, що набагато менше, ніж у США – 188 млрд євро. Але навіть у межах Європи Німеччина не має достатньої ваги: як частка ВВП, венчурні інвестиції в країні становили лише 0,25 відсотка минулого року, порівняно з 0,33 відсотка у Європі та 0,78 відсотка у США.
Чи має це значення? Німеччина, як і раніше, є успішною економікою з сильною виробничою базою та динамічним експортним сектором. Крім того, здатність створювати швидкозростаючі, але часто збиткові технологічні “єдинороги” навряд чи є найкращим показником економічного, а тим більше соціального успіху. Багато німців стверджують, що Facebook, Airbnbs та Ubers цього світу руйнують суспільні цінності та трудові права.
Однак Німеччина все ще може створити і контролювати набагато потужніший технологічний сектор, переймаючи фінансові переваги США та не копіюючи їх видимі вади. Для охорони суверенітету та процвітання Німеччини необхідно мобілізувати набагато більше капіталу зростання.
Як зазначається у доповіді Асоціації прямих та венчурних інвестицій Німеччини та Фонду Інтернет-економіки, економічне диво Німеччини 1950-1970-х років значною мірою було викликано активними інвестиціями у нові компанії та середні підприємства – знаменитий Mittelstand. У ті роки банківське кредитування цього сектора складало 4 відсотки ВВП. Але сьогодні показник становить лише 1 відсоток. Німеччина все ще живе за рахунок слави свого минулого і недостатньо інвестує у дива завтрашнього дня.
Ще неприємніше те, що північноамериканські інвестори, які підтримують як американські, так і німецькі венчурні компанії, вкладають у німецькі стартапи більше коштів, ніж власні пенсійні фонди країни. Це означає, що центр ваги німецької економіки може дедалі більше зміщуватися в США, ставлячи під загрозу технологічний суверенітет. “Якщо ви не представлені в раундах фінансування на пізніх стадіях, то управління експортується туди, звідки надходять гроші”, – каже Клаус Хоммельс, голова венчурного фонду Lakestar.
Візьмемо Flix, заснований у Мюнхені стартап, який керує міжнародною транспортною платформою. Згідно з аналізом венчурної компанії Redstone, американські пенсійні фонди опосередковано володіють приблизно 12 відсотками акцій Flix, тоді як їхнім німецьким колегам належить лише 0,3 відсотка. Загалом, за оцінками Redstone, американські пенсійні фонди володіють 10% німецьких технологічних єдинорогів загальною вартістю 47 млрд євро, тоді як німецькі пенсійні фонди володіють 0,2%. “Поки ми не матимемо більш потужної капітальної бази, плоди цих підприємств розподілятимуться там, а не тут”, – каже Жаннетт цу Фюрстенберг, співзасновник венчурної фірми La Famiglia.
Як інвестор, Фюрстенберг каже, що її радує новий урожай стартапів, таких як Celonis, Personio та Vay, які показують, що у Німеччині можна створити компанії світового класу з розробки програмного забезпечення. Але вона із захопленням дивиться через кордон на Францію, де уряд успішно мобілізує інституційні інвестиції для технологічного сектору. Так звана ініціатива Tibi допомогла створити нові резерви капіталу зростання. “Франція робить неймовірну роботу, і ми можемо багато чого в них навчитися”, – каже вона.
Інженери-програмісти іноді говорять про “франкенштейнування” проблеми, маючи на увазі, що вони можуть оживити проєкт, зшиваючи різні частини тіла. Європа має шанс “франкенштейнувати” свій сектор стартапів, об’єднавши винахідливість Німеччини (у якій на третину більше патентних заявок на людину, ніж у США), енергійність інвестиційної сцени ранньої стадії у Великій Британії, що стимулюється урядом, і зростаючу силу фінансових інститутів Франції. Єдина відмінність від міфічної казки Мері Шеллі полягає в тому, що цей “монстр Франкенштейна” зміцнюватиме, а не знищуватиме своїх творців.
