Природний парк “Тузлівські лимани” на території Білгород-Дністровського району Одеської області – зараз єдиний національний парк на Чорноморському та Азовському узбережжі України, який не окупований росіянами. Він займає територію у майже 28 тис. гектарів, має доступ до 44 км морського узбережжя та налічує 13 морських лиманів. Начальник наукового відділу парку Іван Русєв перебуває на території “Тузлівських лиманів” від початку повномасштабного вторгнення росіян і спостерігає, як війна впливає на мешканців Чорного моря. Найбільше його турбує масова смертність дельфінів, які спочатку гинули від російських кораблів, продовжують помирати від мін і контузій, і переживають стрес від війни майже так само сильно, як і люди. Чи вдасться відновити популяцію дельфінів та чим їхня втрата може загрожувати екології всього світу, Іван Русєв розповів в інтервʼю Українській службі Голосу Америки.
Ірина Шинкаренко, Голос Америки: Скільки, за вашими підрахунками, загинуло дельфінів у Чорному морі за час повномасштабної війни?
Іван Русєв, начальник наукового відділу Національного природного парку “Тузлівські лимани”: Ми, Національний природний парк “Тузлівські лимани”, маємо дуже велику радість продовжувати працювати, тому що майже всі об’єкти природно-заповідного фонду в Азово-Чорноморському регіоні України окуповані. І наші колеги зараз перебувають або за межами окупованих територій, або на території, але не можуть виконувати свою роботу. Ми маємо таке щастя, що можемо виходити на берег моря, але не на все узбережжя. Загалом ми маємо 44 км, але фактично обстежуємо 6 км. І ми почали працювати на цих 6 км від початку війни.
До вторгнення на узбережжі моря, на цих 44 км, де ми мандрували в рамках наших моніторингових програм, ми знаходили в середньому три загиблих дельфіни за рік. І ми знали достеменно, що вони гинуть від того, що опинилися в сітках або рибалок, які мають дозвіл на вилов риби, або браконьєрів. Ми бачили на цих тілах дельфінів сліди від сіток, тому що рибалка відрізає ці сітки, а сліди залишаються на тілі дельфіна, або відрізані плавці, тому що плавці дуже сильно заплутуються в сітку, і рибалки або браконьєри їх відрізають. Тому ми знали, що ці дельфіни дійсно гинуть від такої проблеми.
Але з початком війни ми почали спостерігати інше явище. Дельфіни були на березі моря, але не було тих слідів, про які я казав, не було слідів сіток або відрізаних плавців. Вони зовні виглядали дуже нормально. І так сталося, що ми за активний час бойових дій – з початку повномасштабної війни до серпня 2022 року – знайшли 37 мертвих дельфінів на цих шести кілометрах. Це дуже велика кількість порівняно з тими трьома дельфінами на 44 км в середньому за рік. І всі дельфіни були без тих ознак, про які я казав.
Коли ми почали шукати інформацію щодо наших сусідів, ми дізналися, що у всіх причорноморських країнах 2022 рік був дуже незвичайним на кількість загиблих китоподібних вцілому. Адже ми маємо два види дельфінів – звичайний дельфін афаліна і маленький дельфін азовка, який схожий на маленького кита, – вони називаються китоподібними.
Тож ми збирали інформацію безпосередньо на пляжах, де працювали, та від наших експертів – колег із Румунії, Болгарії, з інтернету, і ми нарахували 3 тис. фізично загиблих дельфінів в активний час війни.
При цьому ми взяли за основу інформацію, яку надавали фахівці, вчені США та інших країн, які спостерігали за китоподібними під час військових навчань у деяких частинах Світового океану, є висновки, що в середньому море або океан викидають на берег лише 5% дельфінів або китів від загальної кількості загиблих. Тому ми врахували ці дані, і нарахували щонайменше 50 тис. дельфінів, які загинули під час активної фази війни.
Із вересня 2022 року ми вже майже не знаходили дельфінів, тому що навала підводних і надводних човнів росіян зникла, і не було такого впливу. Тож який це вплив?
Дельфіни так побудовані, що мають неперевершену систему навігації й еколокації. 60% енергії вони витрачають на те, щоб орієнтуватися у просторі і шукати собі їжу. Їхня система навігації настільки пристосована до гармонійного світу життя, що будь-який шум заважає їм комунікувати між собою. А такий потужний, як сонари, такі військові сонари, які засекречені, і ми не знаємо, скільки там децибел (там може бути 200 децибел), – це такі потужні звукові хвилі, що руйнують акустичну систему дельфіна,
і він опиняється повністю “сліпим”, не відчуває простору, не може орієнтуватися, і найгірше – не може шукати собі їжу. Він не може комунікувати з навколишнім середовищем, не має зворотного сигналу і не може спіймати рибу. Він витрачає дуже багато ваги. Коли витрачає внутрішній жир для того, щоб жити, бо немає їжі зовні, він автономно отруюється. Більш того, він автономно заражається вірусами, які є в організмі дельфіна. І тому дельфін гине або від голоду, або від отруєння хімічними сполуками, або від вірусів, і це вже вторинне явище.
Коли ми дивилися на інформацію з російських інтернет-ресурсів, ми завжди бачили, як вони констатують, що це інфекційна хвороба, що немає ніяких проблем, що завжди так буває, але ми знаємо, що в популяції дельфінів таке явище стається тоді, коли є недобре екологічне середовище. Тоді віруси починають активізуватися. Сонари впливали на них, вони дійсно опинялися в небезпечному середовищі, тож це вторинне явище, що вони заражалися вірусами. Тому ми констатуємо, що сонари – це найбільш впливовий чинник під час війни, другий чинник – це бомбардування.
Ми маємо національний парк на березі моря, 13 лиманів, які називаються лагунами, мають зв’язок із морем, і там ми маємо дерев’яний будиночок, де постійно мешкають інспектори. Я там під час війни провів дуже багато часу. Тож коли бомбардування ставалося на Чорному морі, ми відчували цей потужний вибух, від якого тремтіла наша будівля. Тож можна собі уявити, яке відчуття мають дельфіни, які опиняються біля цього бомбардування, якщо у воді звуки більш потужні, ніж у повітрі. Тому дельфіни, коли вони відчувають такі потужні бомбардування, починають дуже швидко викидатися на поверхню , а коли вони це роблять – формується таке явище, як у водолазів, – кесонна хвороба. Коли дельфін викидається, азот дуже швидко виходить із капілярів і розриває капіляр, і дельфін може гинути від інфаркту міокарда.
І третій чинник – це міни. Росіяни скинули близько 600 мін у північно-західній частині Чорного моря, навколо острова Зміїний. Тож коли дельфін опиняється біля міни, що розривається, він звісно гине, але деякі дельфіни залишаються з опіками, вони були знайдені на берегах Болгарії і Румунії. Тому ми констатуємо: війна призвела до того, що популяція дельфінів дуже швидко скорочується.
Крім цих 50 тис. загиблих, я умовно сказав 50, їх може бути 70, а може і 100 тис., є багато дельфінів, які отримали контузію. Контузію від того, що були дуже потужні бомбардування, сонарний вплив. Вони не гинули, але вони контужені і не можуть асоціюватися з сім’ями, родинами, і живуть відокремлено, а потім помирають. Ми бачили взимку таких дельфінів на березі моря. Раніше ми такого не спостерігали взимку, щоб дельфіни були біля наших берегів, тому що там майже немає риби, тож вони всі тримаються Криму, Грузії, Туреччини, і тільки навесні мігрують до нас. Тож ми їх бачили, і ми констатуємо, що дуже багато контужених дельфінів.
Ніколи в житті Чорного моря вчені не спостерігали такої кількості контужених дельфінів, їх сотні і сотні, вони живуть кілька днів, а потім помирають. А ті, що виживають, плавають одиноко, відокремлено від зграї і помирають теж згодом.
І.Ш.: Чим особливі чорноморські дельфіни?
І.Р.: Наші дельфіни мають свій підвид. Вони мешкають тільки тут, вони не виходять у Середземне море, тобто вони наші, чорноморські, і від них залежить стале життя Чорного моря. Вони знаходяться на вершині харчового ланцюга, всієї екосистеми, і якщо дельфіни зникають, то немає санітарів, немає хижаків, які контролюють популяцію інших тварин, інших риб, тому розвиток інших видів змінюється. По-друге, китоподібні загалом відповідають за баланс екосистеми. Вважається, що китопобідні, особливо кити, і дельфіни теж, підтримують життя на планеті, тому що майже 40% CO2 поглинають океан і море.
Бо там розвивається планктон, який живе завдяки тому, що є дельфіни, які підтримують всю екосистему. І завдяки цьому планктону у світовому океані формується десь 50% кисню для всієї планети.
Тому якщо зникнуть дельфіни, ми будемо мати поступово вимираюче Чорне море. Воно не буде живим, якщо не буде цих унікальных істот, буде мало риби, не буде автономної підтримки самоочищення цього моря.
І.Ш.: Оскільки дельфіни – дуже розумні тварини, як позначається на них стрес від війни?
І.Р.: Я впевнений, що дельфіни, як і люди, дуже сентиментальні, вони хвилюються за те, що стається з їхніми родинами. А з іншого боку, вони не можуть виконувати свої функції. Тому що родина має декілька поколінь, разом вони живуть, і вони допомагають одне одному виховувати малят. Тому коли зникає якась частина родини, це дуже велика втрата для дельфінів, і вони страждають. І дійсно, якщо страждає тварина, в неї порушується метаболізм, вона хворіє частіше, отримує різні вірусні захворювання. Звісно, це впливає загалом на популяцію тварин. Я впевнений, що крім безпосередньої загибелі, окрім контузії, психологічна травма в них дуже велика і вона буде ще довго-довго впливати на потенціал відтворення популяції дельфінів.
Дельфін у здоровому стані, до прикладу дельфін афаліна, дає малечу раз у 2-3 роки, а коли він контужений або має психологічну травму – це відтерміновується, і відбувається через 5-6 років. Тож потрібні десятки років, щоб ми отримали ту чисельність популяції, яка була в довоєнний час.
І.Ш.: Що можна зробити для порятунку дельфінів у таких умовах?
І.Р.: Працюючи над цією жахливою темою загибелі дельфінів, ми зійшлися в думці, що під час війни зробити щось для них миттєво неможливо. Тож ми пропонуємо, щоб після війни влада погодила розширення території нашого парку або створила окремий морський резервуар для дельфінів. Як тільки закінчиться війна, щоб було оголошено про створення такого резервуару, який буде охоплювати й води навколо острова Зміїного. Це понад 3 тис. кв км., це дуже важлива акваторія для дельфінів, тому що дельфіни припливають до нас із березня по жовтень і тримаються тут, у північно-західній частині Чорного моря, але тут дуже багато рибальських і браконьєрських сіток. Тому потрібно, щоб там не було сіток, рибалок, браконьєрів. Створивши такий резервуар, ми маємо надію, що зможемо дати дельфінам можливість спокійно відтворювати свою популяцію. З іншого боку, ми пропонуємо створити реабілітаційний, реадаптаційний центр для дельфінів. Якщо дельфінів викинуло на берег і вони не можуть повернутися, тоді цей центр буде намагатися допомогти.
Зараз немає служби, яка б допомагала дельфінам, що викидаються на берег. Тож Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів підтримує нашу ідею. Ми вже співпрацюємо з деякими організаціями з Великої Британії, щоб вони приїхали до нас і проконсультували, аби ми зробили правильний вибір території і правильний підхід до створення такого центру.
І.Ш.: А яка ситуація в Азовському морі?
І.Р.: Про Азовське нам нічого не відомо. Там усе окуповано, але я вважаю, що там теж є загиблі. Там є один вид дельфінів – азовка.
І.Ш.: Чи вивчали ви досвід інших воєн і того, як їх переживали дельфіни?
І.Р.: Коли була Друга світова війна, на Чорному морі було бомбардування німецьких та радянських військ, але на той час екосистема була здоровою і там було дуже багато дельфінів, популяція могла підтримувати себе. Тоді ще не було сонарів, або вони були такими слабенькими, що не впливали на дельфінів, тому бомбардування не могло так скоротити популяцію, був невеликий відсоток загибелі.
Зараз ця війна на тлі того, що дельфіни щороку гинуть від браконьєрства і рибальства, дуже скоротила популяцію дельфінів. Три роки тому в рамках спеціальної програми з охорони дельфінів зробили їхній облік у Чорному морі, охопивши 60% території, який показав, що там є близько 250 тис. дельфінів. Але якщо охопити все море, там десь півмільйона дельфінів було в довоєнний час. Тож із урахуванням того, що вони гинуть від браконьєрів і рибалок, із урахуванням воєнних дій, зараз їх може налічуватися 300-350 тис. загалом. Тому їх потрібно дуже шкодувати, турбуватися, щоб вони вижили.
