Китай не зацікавлений у посиленні промислового розвитку регіону. Але його інвестиції також не намагаються кинути виклик США.
Наскільки Вашингтон має хвилюватися через зростання присутності Китаю в Латинській Америці?
Новий урожай лівих урядів у регіоні зацікавлений у його подальшому зростанні, схвильований перспективою того, що азіатський гігант може забезпечити життєздатний шлях економічного розвитку, який пропонує додаткову привабливість у обхід їхнього старого ворога, Сполучених Штатів. «Бразилія хоче запропонувати Китаю те, що нам потрібно побудувати сотню речей», — сказав президент Луїс Інасіу Лула да Сілва, прибувши до Китаю близько двох тижнів тому. Як сказав міністр фінансів Бразилії Фернандо Хаддад, мета полягає в «реіндустріалізації Бразилії в партнерстві з китайським капіталом».
Активність Китаю в регіоні змінюється. Вузька зосередженість на отриманні доступу до величезних природних ресурсів Південної Америки, якою керувалися її інвестиції протягом перших півтора десятиліть, розширилася до портфоліо, яке включає підприємства у сфері виробництва енергії з відновлюваних джерел, телекомунікацій, розподілу електроенергії та навіть спільного транспортування. Апарат національної безпеки США безперечно починає хвилюватися. Як заявила генерал армії Лаура Річардсон, голова Південного командування США минулого місяця під час свідчень у Конгресі, наступ Китаю становить «стратегічний ризик, який ми не можемо прийняти або проігнорувати».
І все ж модель китайської активності в Латинській Америці свідчить про те, що обидва ці сценарії є дещо напруженими. У Сі Цзіньпіна немає причин реіндустріалізувати Бразилію. І незліченні інвестиції Китаю в Латинську Америку все ще відносно малі та надто розпорошені, щоб виправдати побоювання ворожого гіганта, який дихає в шию США з-за південного кордону. Як сказав Девід Доллар, колишній експерт із Китаю у Світовому банку та Міністерстві фінансів США, який зараз працює в Інституті Брукінгса, «це помилка вважати, що існує China Inc., яка керує інвестиційними рішеннями».
Що Китай хоче за свої гроші? Енріке Дуссель Пітерс, координатор китайської інвестиційної бази даних, зібраної Академічною мережею Латинської Америки та Карибського басейну в Китаї, вказує на явну зміну географічного та галузевого складу.
Частка інвестицій у сировину неухильно знижувалася, приблизно з 95% за п’ять років з 2005 по 2009 рік до трохи більше 41% за останні три роки. Китай все ще зацікавлений в енергетиці, але він більше не зосереджується лише на викопному паливі — все більше грошей спрямовується на сонячну та вітрову генерацію. Інвестиції в місцеві послуги — від електромережі Ліми до Club Med у Санто-Домінго — зросли з трохи більше ніж 1% загальних інвестицій у період 2005-2009 років до трохи менше 35% у 2020-2022 роках.
Зі зміною промислового фокусу змінився й регіональний слід китайського капіталу. У перші п’ять років цього століття Бразилія залучила близько 77% усіх прямих китайських інвестицій у Латинську Америку та Карибський басейн. Торік потягнув лише на 47,5%. Тим часом частка Мексики підскочила з 11% до 21%. Аргентина скоротилася майже з нуля до 26%.
Цілком природно, що китайські гроші викликають ажіотаж, особливо на тлі американських компаній, таких як Ford, що покидають Бразилію та Sempra Energy, що залишає Перу. Чисті прямі інвестиції Китаю в Латинську Америку за останні кілька років перевищили показники Сполучених Штатів. Він став найбільшим експортним ринком Південної Америки. «Ми перебуваємо в ще одній потенційній епосі буму», — зазначає Синтія Сенборн з Центру вивчення Китаю та Азіатсько-Тихоокеанського регіону в Університеті Тихого океану в Перу. «Глобальна енергетична зміна триває, і Латинська Америка є місцем для багатьох стратегічних корисних копалин».
У березні Гондурас відмовився від Тайваню, щоб встановити дипломатичні відносини з материком. У Парагваї, останній південноамериканській країні, яка має посольство в Тайбеї, провідний опозиційний кандидат Ефраїн Еррера заявив, що також змінить кандидатуру, якщо переможе в неділю. Минулого року президент Альберто Фернандес підписав Аргентину в китайській ініціативі «Один пояс, один шлях», приєднавшись до 20 інших країн Латинської Америки в обмін на 23,7 мільярда доларів США в очікуваних проектах та інвестиціях Китаю.
І все ж ця історія не відповідає ні мріям Бразиліа, ні страхам Вашингтона. «Прямі інвестиції Китаю не обов’язково спрямовані на індустріалізацію Латинської Америки, вони прагнуть отримати доступ до сировини», – сказав Дуссель Петерс. «Але операції за останні кілька років демонструють дедалі більшу орієнтацію на внутрішні ринки». Стара логіка для китайських інвестицій — купівля шахт для корисних копалин, а також портів і залізниць для їх транспортування — тепер працює разом з іншою мотивацією: пошук нових, менш розвинених ринків для зростання. Це стосується як переїзду Діді до Мексики, Колумбії та Бразилії, так і купівлі China Yangtze Power Co. більшої частини електромережі Ліми у Sempra.
А як щодо промислового розвитку? Мексика трохи виграла від інвестицій китайських виробників, які намагалися обійти нові тарифні бар’єри США проти китайської продукції. Але крім цього, є дуже мало доказів: менше 20% китайських інвестицій у регіоні за останні три роки пішли у виробництво.
Напевно, найбільший у світі виробник літій-іонних батарей, ймовірно, буде надзвичайно зацікавлений у розробці величезних покладів літію в Латинській Америці. І все ж певна відстань лежить між цим і прагненням до індустріального ренесансу на китайських грошах.
Раніше цього року аргентинець Фернандес сказав китайському телебаченню, що «кожного разу, коли я розмовляю з китайським інвестором, я наполягаю на тому, що, якщо ми збираємося використовувати літій, ми перетворюємо літій на батареї та експортуємо батареї, а не сирий літій». Хоча китайські інвестори вклали мільярди в проекти з видобутку літію в Аргентині з 2018 року, досі не було інвестицій у літій-іонні акумулятори.
Мрія Фернандеса не дуже узгоджується зі стратегією Пекіна «Зроблено в Китаї 2025» щодо покращення передового виробництва. І він, і Лула, мабуть, пригадують запаморочені дні на початку цього століття, коли апетит Китаю до сировини сприяв швидкому економічному зростанню Південної Америки протягом хорошого десятиліття. Ще до того, як Китай уповільнився, а економіка Південної Америки занепала, панував страх, що захоплення азіатської виробничої потужності призвело до деіндустріалізації їхніх економік, підриваючи їхню промислову базу та підвищуючи попит на сировину.
Тим часом Вашингтон, можливо, захоче переоцінити страх, з яким він реагує на кожен крок Китаю. Еван Елліс, який викладає латиноамериканські дослідження в Інституті стратегічних досліджень Військового коледжу США, припускає, що протягом останніх 20 років Китай переслідував одну мету в Латинській Америці: здатність сприяти власному процвітанню.
Це охоплюватиме все: від забезпечення доступу до продовольства для людей і природних ресурсів для промислового розвитку до пошуку ринків, на яких можна отримати додану вартість для китайських фірм, до, можливо, навіть купівлі доброї волі та формування політичних систем у регіоні, щоб ніхто не стояв так, як Китай переслідує свої цілі.
Щоправда, на державні компанії припадає близько 70% прямих китайських інвестицій у Латинську Америку. Можна було б виправдати історію про вторгнення китайської держави в регіон. Але різноманітність секторів і окремих акторів — Huawei, а також гігант Didi, що займається автомобілем, — свідчить про те, що аргумент про те, що Китай створює стратегічний арсенал інвестицій на південь від кордону, дещо переважний. «Існує велика конкуренція між різними китайськими бюрократами та державними компаніями», — сказав Долар. «Я не думаю, що генерального плану існує».
Автор: Едвард Портер (Eduardo Porter) – оглядач Bloomberg Opinion, який висвітлює Латинську Америку, економічну політику США та імміграцію. Він є автором книг «Американська отрута: як расова ворожнеча знищила наші обіцянки» та «Ціна всього: пошук методу в безумстві того, скільки коштують речі».
Джерело: Bloomberg
