Новини України та Світу, авторитетно.

Особливості статусу українських мігрантів в Республіці Польща

Проблеми сьогодення, з якими зіткнулись українці, значно змінили загальну демографічну картину Європи. На наших очах мільйони людей змушені кидати свої домівки і їхати світ за очі у пошуках іншого життя. Війна змусила понад 6 мільйонів громадян України виїхати за межі воєнних дій. Більшість з них опинилися в Польщі, Угорщині, Румунії, Словаччині, Німеччині. Країною, яка адекватно відреагувала на несподівані натовпи людей – громадян України  коло її кордону,  –  була Республіка Польща.

Перший прихисток, організаційну, матеріальну, психологічну допомогу українські громадяни отримали від польських і українських волонтерів. З 24 лютого 2022 року – відкритого нападу росії на Україну – по травень 2022 року вся допомога забезпечувалась неурядовими організаціями, волонтерськими центрами, приватними особами. Невдовзі і держави розробили відповідні схеми допомоги біженцям. Оскільки такі складні питання  перебувають у компетенції внутрішнього законодавства кожної країни ЄС, остільки і підходи щодо їх розв’язання значно різняться.

Зазначену проблему Європейська комісія ЄС не встигла уніфікувати. Як можна припустити, з-за фактору несподіваності і неготовності політиків ЄС приймати адекватні рішення з неадекватних питань. Питання надання допомоги українським біженцям також було винесене за межі уніфікованої політики Євросоюзу: тобто кожна країна ЄС здійснює свою специфічну політику щодо мігрантів.  

 Масштабна міграція українців в Польщу має як позитивні, так і негативні наслідки. Серед позитивних наслідків для Польщі нагадаємо про наступне. У результаті війни приплив українських громадян змінив на краще ситуацію на польському ринку праці: на липень 2022 року  працевлаштувались понад 209 тис. біженців з України із тих, що прибули до Польщі, а на початок 2023 року – 350 тисяч, хоча чимало осіб поїхали далі і розподілилися по інших країнах. Саме вони хвалять систему захисту мігрантів в Німеччині та Іспанії: одразу надається медичний облік, немає проблеми з наданням житла, вільний виїзд до інших країн ЄС без огляду на терміни перебування в країні в’їзду тощо. При тому, що серед прибулих превалюють жінки, 75% котрих мають вищу і середню спеціальну освіту. Отже, питання працевлаштування не складно розв’язати, оскільки Єврокомісія планує надавати й надалі на облаштування біженців з України відповідні кошти.

До зазначеного слід додати, що в результаті економічної кризи і брекзіту понад 2 млн поляків виїхали з Польщі до інших країн за вищими заробітками. Зрозуміло, що  в умовах кризи мало хто з працюючих поляків повернеться до Польщі з Великої Британії, а це близько 150 тис. осіб. З огляду на нові британські вимоги, поляки скоріше за все осядуть в Норвегії, Ірландії, Швеції. Така ситуація в самій Польщі створює додаткові робочі місця і надає можливість українцям знайти роботу за фахом.

Робітники потрібні не тільки в Польщі. Міністерство праці Німеччини оприлюднило інформацію про те, що до 2030 року на німецькому ринку може бракувати 10 млн. осіб. Це означає мільйони місць праці, які необхідно заповнити. Враховуючи, що німецькі роботодавці можуть збільшити заробітну плату на 10-20%  і у двічі-тричі підняти зарплатню, то польській стороні це важко зробити, хоча тому, що країна була змушена значно збільшити витрати на оборону. У будь-якому випадку польське керівництво вже зараз бореться за українського робітника: підвищує ставки, надає пільги, оскільки для Польщі українські працівники – це історичний шанс (як зазначали польські аналітики), оскільки вони заповнюють солідну прогалину, і вирішують серйозну економічну проблему, яка у майбутньому буде тільки посилюватися.

От і сьогодні вже й Канада запропонувала вільний в’їзд польським громадянам. З Польщі люди й надалі їхатимуть на Захід, де платять втричі більше. Якщо в Польщі українські біженці – працівники освіти і науки у середньому можуть заробити до 155 євро на місяць (як підрахували німецькі аналітики), то в Німеччині  – 1767 євро.

Однак, маленькі зарплати не дають можливості орендувати квартиру, ціна на оренду збільшилась утричі. Жінки з дітьми виживають за рахунок соціальних виплат і своєї мізерної платні, тому далеко не всі українські трударі затримуються на польських підприємствах. Немає впевненості у завтрашньому дні.

Попит на українського працівника, як доводять соціологічні опитування в Республіці Польща, тільки зростатиме, оскільки українці старанні, компетентні, досвідчені, мудрі і працьовиті. Так, Польща потребує робочих рук: проблемна ситуація склалася в різних сферах, зокрема із медичними працівниками – лікарями і медсестрами. Деякі медзаклади перебувають на стадії закриття, бо в пошуках вищих заробітків за кордон виїхали фахівці рідких спеціальностей. Отже, працьовиті українці знайдуть роботу у будь-якій країні, однак вони потрібні своїй державі для відновлення зруйнованого загарбниками. І незважаючи на те, що триває війна, чимало повертається. І сьогодні кількість українців в Польщі значно зменшилась – їх нараховується близько 1-1,2 мільйона осіб, офіційно працюють майже 700 тисяч громадян з України

Наступний виграш, який вже отримала польська економіка, – українські діти, що вчаться в польських школах і вишах. Польська статистика таких дітей нараховує близько 150 тисяч осіб. Чи повернуться їхні батьки, а скоріше матері, яким в Україні немає роботи, а в Польщі надаються всі безоплатні преференції для перебування дітей в дитсадках і школах? Відповідь скоріше буде негативною. Тим більше триває війна…

Українці покращили демографічну ситуацію в Польщі, яка, за оцінками польських аналітиків, є катастрофічною. Польське суспільство старіє: частка осіб непрацездатного віку зросла з 16,9 до 22,3 %. Кількість смертей на 40 тисяч перевищила кількість народжених дітей.  Водночас у Польщі народжується понад дві тисячі українських дітей щороку (!), а це – майбутні робочі руки.

Перебування українців в Польщі чітко регламентується владою: українці, що тут намагаються жити і працювати, змушені оформити спеціальний документ – Карту платника податків (пол. PESEL). Без цього документа офіційної роботи не знайти. Одразу повідомимо, що податки в Польщі значно вищі, ніж в інших країнах, і складають майже половину зарплатні (вираховують на соціальний фонд, пенсійний фонд, охорону здоров’я, навіть якщо не звертаєшся до лікарів, загальний податок та ін.). Тим більше, що для українців у статусі біженців жодних привілеїв з податками не існує. Податок такий же високий, як і для всіх іноземців без війни.

У  2022 р. лише із податків і внесків із зарплати біженців до бюджету Польщі (працюють 60-70% прибулих) надійшло близько 4 мільярдів злотих, а у 2023 р. доходи Польщі від внесків і податків українців становитимуть близько 6 мільярдів. Потенційне зростання ВВП за рахунок припливу мігрантів з України коливається в межах від 0,2% до 3,5%.

А все, очевидно, тому, що українські громадяни, які, тікаючи з дітьми від війни (таких біженців – близько 90%), вимушено перебувають у Польщі, демонструють дивовижне прагнення працювати. Нині на ринку праці знаходиться близько 770 тисяч людей з України, хоча до цього числа можуть входити й ті, хто був у Польщі й до війни. Та попри це, У PFR зазначають, що приблизно 60-70% біженців офіційно працюють (орієнтовно 320 із 450 тисяч працездатного віку).

Слід також брати до уваги, що офіційна польська міграційна політика є поки що неусталеною: законодавча система часто змінюється і за цими змінами  слід уважно слідкувати. Наприклад, спочатку дозволили оформляти документ на перебування в Польщі (пол. KARTA POBYTU), який є першою сходинкою до набуття польського громадянства, а через пару місяців – відмінили. З 1 квітня 2023 р. знову дозволили, однак не всім категоріям українців, а тільки тим, яких потребує польська економіка  (айтішники, вчителі із науковим ступенем та ін.).

До зазначеного додаймо моральні та психологічні моменти. Польська суспільство доволі складне до адаптації і не легко приймає іноземців: дорослі українці, які переважно не володіють польською мовою, змушені жити і спілкуватися зі своїми компатріотами, фактично ізольовано. Подібна ситуація складається в школах і вишах. Фонд «Центру вивчення громадської думки» (Fundacja Centrum Badania Opinii Społecznej – CBOS) запитав громадян Польщі, чи повинна їхня країна приймати українських біженців. 26% відповіли «однозначно так» і 53% – «скоріше так». «Однозначно ні» відповіли 4% опитаних і 11% – «скоріше ні». 48% не допомагають біженцям. 64% вважають, що допомога, яку надають українцям, є достатньою, а  29% вважають її завеликою.

Підбиваючи підсумок, зазначимо наступне. Законодавчий статус українських біженців в Польщі вимагає доопрацювання. Систему прав і обов’язків бажано переглянути у бік ширшого пільгування певних категорій біженців (жінок з дітьми). Можливо, наблизити до стандартів провідних європейських країн Євросоюзу. У будь-якому варіанті, специфічну групу українських мігрантів-втікачів від війни логічно вивести в окрему категорію біженців. Існує й інший варіант: запозичити досвід системи працевлаштування і перебування українців, що запроваджена у польських містах Гданську і Вроцлаві, і розповсюдити цей досвід на інші воєводства. Такі рішення зняли б певну напругу із перебуванням українців і допомогли б їм скоріше адаптуватись до польських вимог. До того ж, підтримали б польську і українську економіку, оскільки втікачі від війни перераховують частину своїх зароблених грошей в Україну.

Чекаленко Людмила Д., Інститут всесвітньої історії НАН України. 

Поделиться:

Опубліковано

у

Теги: