Експерти вважають, що Китай посилить охоронну складову своєї присутності в Африці, де найманці з групи “Вагнер” можуть розглядатися Пекіном як конкуренти
Група «Вагнер», яка воює в Україні в авангарді російської агресії, судячи з публікацій американської преси, не скорочує своєї активності в Африці, де вона допомагає авторитарним режимам і видобуває корисні копалини.
Згідно з публікацією The Washington Post від 23 квітня, із секретних документів розвідки США, що потрапили нещодавно в Інтернет, випливає, що “Вагнер” агресивно просувається до створення в Африці “конфедерації” антизахідних держав, для чого російські найманці розпалюють нестабільність, використовуючи свої військові та дезінформаційні можливості. на підтримку союзників Москви».
The Washington Post зазначає, що найманці «кухаря Кремля» Євгена Пригожина активні у значній кількості африканських країн, підтримка яких стала надзвичайно важливою для Кремля після того, як він розв’язав відкриту війну проти України. Діяльність «Вагнера» збігається із зусиллями російського МЗС, голова якого, Сергій Лавров, відвідав багато африканських країн у 2022–2023 роках. Газета також нагадує, що цього року має відбутися другий саміт «Росія-Африка», для якого Володимир Путін запросив африканських лідерів приїхати до Санкт-Петербурга наприкінці липня.
Однак усе це, і насамперед активність групи «Вагнер», може призвести до того, що Росія увійде у пряму конкуренцію з Китаєм за вплив Африки. Поки що її не спостерігається, але деякі останні події, за словами експертів у Вашингтоні, можна розглядати в цьому світлі.
Вбивство китайських фахівців у ЦАР
На круглому столі, що пройшов 21 квітня в Джорджтаунському Університеті «Російські та китайські дійові особи в ландшафті безпеки Африки», один з його учасників, Алессандро Ардуіно (Alessandro Arduino), експерт Королівського коледжу в Лондоні, заявив, що « китайський бізнес в Африці стикається з наростанням невизначеності та небезпеки».
Після того, як китайська ініціатива «Пояс і шлях» в Африці знову запрацювала після вимушеної перерви на пандемію, на континенті серйозно збільшилася кількість робітників з Китаю. Але в Африці останніми роками з’явився і новий гравець у сфері безпеки – найманці з російської групи «Вагнер», а також інші формування найманців. «Вагнер» збільшує там зону своєї присутності, його слід став набагато чіткішим, і він має інтереси, протилежні інтересам Китаю», – зазначає експерт.
Ардуїно нагадав про нещодавній важливий інцидент: «Незважаючи на «безмежну дружбу», проголошену Путіним і Сі Цзіньпіном, можливість тертя між ними в Африці постійно збільшується. Нещодавно в Центральноафриканській Республіці (ЦАР) було скоєно жахливий напад на шахту з видобутку золота, якою керують китайці. Це сталося менше місяця тому; було вбито дев’ятьох китайських співробітників, і двох поранено. За деякий час до цього інша група китайських фахівців була викрадена в ЦАР поблизу кордону з Камеруном. Ці напади і викрадення досі не знайдені, але Сі Цзіньпін був вкрай стурбований і зажадав їх знайти, а місцеві жителі вказували на можливу причетність найманців до цих інцидентів».
У заявах сил, що протистоять нинішній владі ЦАР, було сказано, що вбивство китайських фахівців на шахті Чимболо 19 березня було справою рук «вагнерівців», хоча уряд країни миттєво звинуватив у цьому злочині саме опозиційних бойовиків.
Видання The Daily Beast місяць тому наводило слова члена правлячої в ЦАР партії «Рух об’єднаних сердець» (United Hearts Movement) Уїлфріда Вондо: «Ми можемо стати свідками сварки між ЦАР та Китаєм, з одного боку, і напруженості між Китаєм та Росією, з іншого сторони, особливо якщо Китай переконаний, що «Вагнер» скоїв це вбивство. В даний час багато людей вказують пальцем на групу «Вагнер», і це може призвести до катастрофи».
Те, що масова розправа з китайськими робітниками може бути схожа на операцію групи «Вагнер», не виключає й інший учасник круглого столу в Джорджтаунському Університеті, Марсель Плічта (Marcel Plichta), дослідник та автор статей, присвячених політиці США в Африці. Він нагадав, що сутички між «вагнерівцями» та представниками китайських компаній відбувалися і раніше:
«Існує інформація про те, що російські найманці раніше забрали у китайської фірми в ЦАР два екскаватори, а також, ймовірно, викрали або були залучені до викрадення китайських робітників близько двох років тому. Нинішнє вбивство китайських фахівців схоже на навмисну кару, що дуже відрізняється, наприклад, від дій місцевих бойовиків: ті зазвичай викрадають людей для вимоги викупу».
Марсель Плічта каже, що Росія, природно, хоче уникнути погіршення відносин з Китаєм через можливе суперництво в Африці, але це все одно може статися через досить слабкий контроль російської влади над групою «Вагнер»:
«Москва, звичайно, не хоче допустити, щоб «Вагнер» став причиною її тертя з Пекіном, але у випадку з підлеглими Євгена Пригожина виникає питання про те, як можуть здійснюватися командно-контрольні функції для запобігання можливим конфліктам. Якщо в регулярній армії все зрозуміло, там є ланцюжок начальників, які підпорядковуються керівництву країни, але це не працює з найманцями».
Алессандро Ардуїно зазначає, що сам образ дій найманців Євгена Пригожина може вести до того, що Китай розглядатиме їх як недружню силу: «У той час як необхідною умовою для ініціативи Китаю «Пояс і шлях» є стабільність у тих країнах, з якими Пекін працює, група «Вагнер» зацікавлена саме у нестабільності. Вона несе “керований хаос”, за допомогою якого вона заробляє гроші та нібито забезпечує безпеку, насправді підтримуючи напруженість у тих місцях, де вона працює».
На думку експерта лондонського Королівського коледжу, необхідність для Китаю збільшувати присутність своїх охоронних компаній в Африці ще більше підвищує ризик зіткнень громадян Китаю з російськими найманцями:
«Цілком можливо початок серйозного суперництва між представниками Китаю і «Вагнером», який спочатку не виглядає як ворожнеча, але до цього може бути недалеко. Китай, як і раніше, дотримується принципу невтручання у політичні справи країн Африки, де він працює, але він, очевидно, нарощуватиме чисельність та професіоналізм своїх компаній, що займаються забезпеченням безпеки китайського бізнесу. Як правило, ці компанії зараз не мають зброї, але вони також укладають контракти з місцевими збройними підрозділами для надання послуг з охорони».
Захід втрачає позиції в Африці
Однак, як зазначають експерти, за всієї можливої конкуренції в Африці, Китай і Росія зараз нарощують там свою присутність і вплив, а Захід, навпаки, втрачає його.
За словами експертів у статті The Washington Post , Росія, як і Китай, пропонує африканським авторитарним режимам зброю та економічні проекти, які не пов’язані вимогами демократизації та покращення ситуації з правами людини. Про те ж таки фахівці із ситуації в Африці говорили раніше в інтерв’ю Російській службі «Голосу Америки» .
Елайжа Міньї (Elijah Munyi), професор Міжнародного університету США в Найробі, який брав участь у круглому столі Джорджтаунського університету, представив статистичний аналіз, що підтверджує, що африканські уряди, не зацікавлені у встановленні реальної демократії, звертатимуться, зокрема, до постачання Кита та Росії, ніж до США та Заходу в цілому.
Міньї підкреслив ще одну важливу особливість: «Сполучені Штати повсюдно використовують термін «змагання великих держав» (great power competition), але в Африці – і точно в невеликих африканських країнах – цей термін не вітається і викликає відторгнення».
За словами експерта, одним із яскравих прикладів тому є Джібуті:
«Китайська військова база в Джибуті, при тому, що там є і військова база США, наочний приклад небажання робити якийсь вибір у «конкуренції великих держав», хоча при цьому Джібуті закуповує зброю практично виключно в Китаї».
Марсель Плічта вважає, що Сполучені Штати не повинні очікувати суттєвого перегляду ставлення африканських країн до російських найманців через дії групи «Вагнер» в Україні:
«Влада африканських країн, швидше, виходитиме з досвіду Малі та ЦАР. Насамперед, тому що дії цієї групи в Україні та в Африці дуже різні: у російській агресії «Вагнер» є відкритою штурмовою силою, там не йдеться про економіку, тоді як в Африці ці найманці займаються тіньовою та гібридною діяльністю, пов’язаною з безпекою, економічними ресурсами та пропагандою».
Останній приклад того, що агресія Росії проти України суттєво не вплинула на образ Москви у африканських країн, а також на здатність Китаю та Росії до кооперації з Африкою, у тому числі у військовій сфері – лютневі навчання військово-морських сил Росії, Китаю та ПАР у Індійському океані Mosi II.
На них із занепокоєнням відреагував Вашингтон, але, як нагадали експерти, це ніяк не завадило проведенню навчань.Спільн і тренування морських піхотинців трьох країн проходили на південноафриканських військових базах.
Стаття в The Washington Post закінчується посиланням на думку аналітиків, згідно з якою «інвестиції США в Африку тьмяніють порівняно з великою програмою Китаю з інфраструктури та кредитів, у той час як Росія розглядається як більший вибір тим африканським лідерам, які не хочуть робити вибір між Вашингтоном, Пекіном та Москвою».
