Китай розширюється в Африці. США налякані та нарощують свої зусилля. Ми дивимось на Гану, Танзанію та Замбію.
Гана
Навесні 2023 року небо над столицею Гани Аккрою було надзвичайно переповнене літаками високопоставлених іноземних державних гостей. У лютому не тільки приземлився Airbus ВПС Німеччини, але й кілька тижнів у березні можна було спостерігати за польотами транспортних літаків ВПС США. Гелікоптери Black Hawk і Chinook кружляли поблизу аеропорту, охороняючи район і забезпечуючи матеріально-технічне забезпечення. Докладено великих зусиль, щоб ініціювати важливі візити. Навряд чи будь-який інший момент в історії зовнішніх відносин Гани можна зустріти, коли так багато представників західних країн відвідали країну за такий короткий час. У лютому міністр фінансів Німеччини Крістіан Лінднер тодішній міністр розвитку Свенья Шульце та міністр праці Губертус Хайль під час спільної місії до Гани. Однак дипломатичною подією року поки що став візит віце-президента Сполучених Штатів Камали Харріс у березні. На тлі недавнього саміту американсько-африканських лідерів у Вашингтоні останній однозначно підкреслив, що нинішня адміністрація США «все в Африці» та оголосив низку заходів, від яких також виграє Аккра. Але що саме стоїть за цим?
Хоча ці країни мають довгу історію співпраці та людських стосунків, багато рабів, змушених працювати на плантаціях у Сполучених Штатах і Карибському басейні, походили з території сучасної Гани, яка перебувала під змінним колоніальним правлінням. Відносини діаспори з країною походження їхніх предків міцні та були зміцнені в рамках ініціативи уряду Гани «Рік повернення», започаткованої у 2019 році, щоб вшанувати початок рабства 400 років тому та заохотити діаспору повертатися до Гани та відвідувати інвестувати в країну, ще більше посилився. Тим не менш, буде справедливо сказати, що інтерес США до Африки загалом і Гани зокрема слід розглядати в ширшому поточному контексті.
Останній наступ Америки на чарівність пов’язаний насамперед з центральним значенням Китаю та активізацією діяльності Росії в Африці – обидва вони, схоже, змушують західні країни приймати нові підходи до співпраці з Африкою. Крім того, питання, пов’язані з безпекою та поширенням тероризму в Західній Африці, також є центральними в порядку денному США, для чого Харріс оголосила про підтримку в розмірі 100 мільйонів доларів під час свого нещодавнього візиту. Хоча цей новий американський інтерес вітається в таких країнах, як Гана, вирішальним буде те, наскільки маленька країна зможе проводити незалежну політику в новому геополітичному сузір’ї та переконатися, що її економічні інтереси та інтереси безпеки поважають.
Зараз Гана потребує підтримки як Китаю, так і США.
Зараз країні потрібна підтримка як Китаю, так і США. Він глибоко в економічній кризі. Зараз інфляція становить понад 50 відсотків, а місцева валюта, седі, значно втратила в ціні відносно долара США протягом року. Для того, щоб отримати кредит МВФ, Аккра має домовитися про скорочення кредитів із зовнішніми кредиторами. Китай відіграє тут центральну роль: Гана винна країні 1,7 мільярда доларів США. Піднебесна не відмовляється вступати в переговори про реструктуризацію з Ганою, але ставить їх результат в залежність від того, чи готові багатосторонні донорські організації, такі як Світовий банк, самі піти на скорочення, тобто зазнати збитків (що вони поки що відкидали).
Тут може допомогти візит США. Віце-президент Харріс підкреслив, що США працюватимуть з країнами-донорами Паризького клубу, щоб гарантувати, що Гана більше не залишиться в безвихідному стані та що кредит МВФ може бути наданий. Те, чи це дійсно станеться, також може бути показником того, наскільки новий американський інтерес до Африки справді мається на увазі серйозно чи є просто активізмом.
Як і багато інших країн Африки, Гана опинилася в складній геополітичній ситуації. Правильно орієнтуватися в них важко, але не неможливо. Для цього важливо, щоб країна інвестувала у свій власний стратегічний і дипломатичний потенціал і формувала надійні альянси в Африці, які могли б підтримувати один у сильно асиметричних відносинах з двома полюсами США та Китаєм. Тоді обійти Аккру для західних представників теж не буде в майбутньому.Йоганн Іванов.
Танзанія
29 і 30 березня 2023 року президент Байден провів другий (віртуальний) «Саміт за демократію» з урядом Замбії, зокрема. Водночас 30 березня в Дар-ес-Саламі відбулася зустріч віце-президента США Камали Харріс із президентом Танзанії Самією Сулуху Хассан, яка наразі є єдиною жінкою-главою держави в Африці. Відносини між двома країнами нещодавно покращилися після того, як правління покійного президента Джона Магуфулі викликало надзвичайне занепокоєння серед міжнародних партнерів Танзанії. З моменту вступу на посаду в березні 2021 року Самія Сулуху Хасан дотримується курсу реформ, який також відродив і відновив міжнародне партнерство.
Незабаром після того, як Самія Сулуху Хасан скасував заборону на політичні зібрання в січні 2023 року – вимога опозиційних партій – візит став важливим сигналом стати на бік реформатора. Камала Харріс описала президента як «борця за демократію». Навіть якщо критики кажуть, що Самія Сулуху Хасан ще не здобула такої репутації (оскільки не було потрібно змінювати закон лише для того, щоб знову відкрити політичний простір), слід визнати, що Самія Сулуху Хасан багато зробила для загального просування в минулому два роки ширшу та відкритішу політичну культуру, яка зрештою може підтримувати демократію. Про те, що багато кроків у демократичній публічній сфері є нерішучими, свідчить що в кінці прес-конференції Самія Сулуху Хасан і Камала Харріс не допустили жодних запитань, що викликало роздратування в журналістських колах. Таким чином, візит Харріс може бути дуже символічним для планованого повернення Танзанії у світову економіку – партнерство відкритого уряду. Країна відмовилася від ініціативи в 2017 році. Важливо зміцнити курс реформ, особливо тому, що незрозуміло, чи прихильники жорсткої лінії в правлячій партії приймуть додаткові зміни. Управління муніципальними (2024) і президентськими (2025) виборами – і дотримання тут демократичних норм – також матиме вирішальне значення. Вони могли б дати крихкому прогресу новий демократичний імпульс.
США пообіцяли надати Танзанії інструменти та 560 мільйонів доларів допомоги, частина з яких підтримає програму демократичних реформ. Проте, як і у випадку з Самітом демократії, питання залишається відкритим: як відстежується прогрес у виконанні зобов’язань – і як вживаються дії, якщо їх немає?
Сполучені Штати цінують Танзанію перш за все як місце миру та стабільності.
Сполучені Штати цінують Танзанію перш за все як місце миру та стабільності. У 1998 році під час терористичної атаки Аль-Каїди на посольство США в Дар-ес-Саламі загинули 11 людей. Відтоді у центрі уваги – боротьба з тероризмом і глобальна безпека. Однак співпраця у сфері політики безпеки, узгоджена востаннє в січні 2023 року на найближчі роки, є лише одним із стовпів двосторонніх відносин і, звичайно, не унікальною перевагою. На запрошення президента Сі Цзіньпіна Самія Сулуху Хасан відвідала Китай з державним візитом у листопаді 2022 року, де вони домовилися про подальше зміцнення співпраці у сферах миру та безпеки та спільну роботу для боротьби з транскордонною злочинністю. І той факт, що після інвестицій у 5G, уже погоджених з Китаєм у 2022 році для прискорення цифрової економіки та покращення онлайн-безпеки, партнерство щодо 5G та мережевої та інформаційної безпеки тепер також було укладено зі США, не слід розглядати як непослідовність ні як дублювання стати. Що стосується міжнародного співробітництва, Танзанія традиційно вважає себе вільною від будь-яких формальних альянсів з одним із найбільших силових блоків. Цe не є синонімом антизахідного ставлення. Це просто означає, що Танзанія в першу чергу стурбована справжніми інтересами та власними стратегічними орієнтирами. Зовнішня політика уряду Танзанії чітко дає зрозуміти, що економічні реформи та іноземні інвестиції, зокрема у видобуток корисних копалин і рідкісноземельні метали для енергетичного переходу, зараз мають вирішальне значення. Наприклад, головним занепокоєнням для танзанійської сторони було дострокове продовження торговельної угоди Закону про зростання та можливості в Африці (AGOA), яка закінчується у 2023 році. США, схоже, визнали, що партнер хоче, перш за все, ділових, торговельних та інвестиційних відносин: тому Камала Харріс також запропонувала розширити торгівлю та оголосила про подальші стратегічні інвестиції в нікелеву галузь акумуляторів для США та світового ринку.Елізабет Болріч.
Замбія
Це було суворе попередження, зроблене президентом Замбії напередодні продемократичного саміту, оскільки країна ще не розрахувалася зі своїми іноземними кредиторами. Хакайнде Хічілема написав у дописіу Bloomberg: «Ми не можемо просто повторювати, наскільки демократія хороша для громадян. Ви повинні їх відчути. Демократія делікатна. Ми не повинні дозволити, щоб борг зашкодив їм у безладі». Уряд Замбії аж ніяк не постійно відіграє позитивну роль у розширенні демократії в країні. Політична опозиція погрожувала протестувати проти другого (цифрового) саміту демократії 29-30 березня та візиту віце-президента США Камали Харріс, який одразу послідував, порушуючи питання про надмірну толерантність уряду Замбії до ЛГБТК. Міністр внутрішніх справ у відповідь заявив, що протести не будуть дозволені. Його, очевидно, не хвилювали права меншин, але щоб запобігти шкоді іміджу уряду. І, звичайно, повна заборона демонстрацій суперечить основним демократичним цінностям.
Будучи співорганізатором Саміту за демократію 2023 року, який проходив у цифровому форматі, Замбія тісно співпрацювала зі США під час підготовки та під часпрофесійно організована за участі Америки. У головному заході 30 березня, який був відкритий для представників громадських організацій, взяли участь міністр освіти США Мігель Кардона та високопосадовці уряду Замбії. Однак вони покинули захід одразу після відкриття, тому подальші змістовні дискусії відбулися переважно серед експертів та представників громадських організацій.
Для замбійської сторони саміт став приємною нагодою підкреслити їхній нещодавній внесок у демократію та принципово позиціонувати себе як демократичну націю.Мирна зміна уряду в серпні 2021 року значно зміцнила демократію в Замбії. Дедалі більш репресивний режим був усунутий, і новий уряд наразі зробив багато правильного, але також ще не реалізував центральні проекти реформ.
Для американської сторони пріоритетом було, очевидно, створити основу для відповідного рупора на африканському континенті для їхнього власного послання цінностей. У Замбії, яка є досить малонаселеною, навряд чи можна визначити відчутні економічні інтереси США. Про Китайську Народну Республіку можна сказати протилежне, тому прихильність Замбії до демократії можна розглядати як пропагандистський контрхід. Уряд Хічілеми також схвалив створення штабу військового планування при посольстві США в Лусаці.
Таким чином Замбія стає «полем битви» впливів двох великих держав.
Таким чином Замбія стає «полем битви» впливів двох великих держав. На тлі нестабільної боргової ситуації та геополітичної ситуації країна обговорює свої стосунки з Китаєм, з одного боку, та із західним табором, з іншого (російський вплив наразі незначний, навіть якщо деякі політичні актори зараз усвідомлюють про допоміжну роль Радянського Союзу в антиколоніальній боротьбі з Замбією). Вплив Китаю, особливо в економіці та сфері інфраструктури, беззаперечний і в основному сприймається позитивно. Наприклад, напередодні візиту Камали Харріс жартували, що віце-президент США приземлиться в терміналі аеропорту, побудованому в Китаї, і проїде по побудованій в Китаї дорозі до конференц-центру, побудованого в Китаї. Приходьте додатково,
Зрозуміло, що замбійське суспільство значною мірою приваблює відкриту модель, яка поважає основні демократичні права та розглядає минулу мирну зміну уряду як важливу віху у своєму розвитку. Однак тоді уряд Замбії був змушений додати застереження до офіційної підсумкової декларації Саміту демократії. Він стосується тлумачення терміну інклюзія та пов’язаних термінів, таких як різноманітність , гендерна рівність та гендерна ідентичність. Уряд, очевидно, відчував себе змушеним пояснити, що умови та будь-які кроки, вжиті для боротьби з дискримінацією, здійснюватимуться лише в контексті передбачуваної замбійської культури та існуючих законів. І ці закони визнають лише статі «чоловічий» і «жіночий». Розвиток демократії в Замбії ще довго розвиватиметься в полі напруженості між Сходом і Заходом і між нібито традицією та громадянськими свободами. Фріц Копсікер.
Автори: Йоганн Іванов (FES Аккра), Елізабет Болріч (FES Дар-ес-Салам) і Фріц Копсікер (FES Калунду Лусака)
Джерело: IPG–Journal, Німеччина
