ДУМКА
Те, що на країни ЄС не падають бомби, не означає, що їх не атакують. Щоб зрозуміти серйозність цієї війни, потрібно знати, як її бачить Москва.
Зараз ми є свідками Третьої світової війни, і Європа в її епіцентрі.
Ні, це не передпокій ядерного Армагедону. Простіше кажучи, будь-яка велика війна в глобалізованій економіці матиме хвилевий ефект по всій планеті. Але цю російсько-українську війну треба розглядати як Третю світову, тому що так бачить її Москва.
Реальність така, що Кремль розуміє цю війну як екзистенціальну загрозу – за його власним викривленим визначенням. Володимир Путін чітко усвідомлює той факт, що його режим зараз у серйозній небезпеці, оскільки всі світові сили або проти нього – як США та ЄС – або не бажають прямого союзу з Москвою – як Індія та Китай.
Звісно, під загрозою лише режим Путіна. Росія виживе. Це величезний. Він поширюється на 11 часових поясів. Намагатися його знищити було б дурним кроком, і ні Україна, ні НАТО не мають наміру цього робити.
Але власна влада Путіна над Росією, його ідеологія «русского мира» та фантазії про те, що Велика Росія відновить свій колишній вплив на більшу частину Європи та Азії, репетирують останні подихи.
Тим не менш, що стосується бойових дій, те, як Путін визначає війну, має значення. Бо саме він це запустив, і саме він буде змушений це зупинити.
Гібридна війна Путіна
Ще до першого вторгнення, яке почало цю війну в 2014 році, Росія веде проти Заходу те, що стало відомо як «гібридна війна». Це не лише бомби й танки, а й постачання газу, кібератаки та інформаційна війна.
Як зазначив генерал Валерій Герасимов, нині головнокомандуючий збройними силами Росії, у маніфесті 2013 року, де описується те, що стало відомо як «доктрина Герасимова»: «У 21 столітті ми спостерігаємо тенденцію до стирання меж між станами війни і миру. Війни більше не оголошуються і, розпочавшись, йдуть за незнайомим шаблоном».
На Заході ми все ще схильні мислити чіткими категоріями: якщо є вогонь і дим, значить ми на війні; якщо це лише інформація, то це просто пропаганда. З іншого боку, Путін завжди любив працювати в сірих зонах.
Оскільки Росія добре усвідомлює свою військову та економічну перевагу перед країнами НАТО, вона свідомо стала на шлях асиметричної гібридної війни. Стратегія полягає в тому, щоб підірвати європейську єдність і розірвати трансатлантичний альянс, щоб поступово послабити гегемонію США в Європі та світовій економіці.
Герасимов продовжує: «Змінилися самі «правила війни». Зросла роль невійськових засобів досягнення політичних і стратегічних цілей, які в багатьох випадках за своєю ефективністю перевищили силу сили зброї».
Європі потрібно діяти швидше
20 березня ЄС домовився «відповідно до нагальних потреб України… щодо тристороннього підходу з метою, зокрема, прискорення поставок і спільних закупівель з метою отримання одного мільйона артилерійських боєприпасів для України спільними зусиллями в рамках наступні дванадцять місяців, і закликає до швидкої реалізації цих трьох напрямків, які взаємопов’язані і повинні розвиватися паралельно та скоординовано».
Чесно кажучи, здатність Європи залишатися єдиною досі була повчальною несподіванкою. І все-таки чиста бюрократична вага початкового речення декларації має дати читачеві уявлення про те, як швидко всі ці боєприпаси досягнуть поля бою. Незважаючи на те, що «спільні закупівлі» прямо згадуються, безсумнівно, буде дискусія щодо того, які країни будуть джерелом будь-яких закупівель.
Насправді прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький вже заявив в інтерв’ю польському радіо RMF FM, що планує переконати партнерів з ЄС у необхідності спільних закупівель боєприпасів за межами Європи.
«У Брюсселі ні для кого не секрет, що в Європі немає боєприпасів. З іншого боку, є кілька регіонів у світі, наприклад Південна Корея та Ізраїль, де таких боєприпасів набагато більше. Тому я очікую, що наші спільні дискусії з Єврокомісією, кількома ключовими країнами, Німеччиною та Францією призведуть до швидкого отримання боєприпасів, тому що Україні вони потрібні тут і зараз».
Але, за словами Моравецького, Франція наразі виступає проти закупівлі боєприпасів за межами ЄС.
Аналізуючи заяву ЄС, старший кореспондент Kyiv Post Стефан Коршак дозволив собі невластивий сарказм у своєму мілблозі.
«Звідки я родом, бюрократ, який каже: «Ми чудові, у нас було багато зустрічей і ми домовилися про деякі речі швидше, ніж зазвичай», — це не досягнення, а хрестоматійне визначення роздутої бюрократії, яка витрачає гроші платників податків і чинить опір реформам і ефективності. Зустрічі не є реальним результатом. Результат… це коли снаряди потрапляють до підрозділів».
Щоб підтвердити ту ж точку зору, через кілька днів після оголошення ЄС Володимир Зеленський сказав японській газеті Yomiuri Shimbun, що ситуація на сході України «недобра», додавши, що: «Ми чекаємо боєприпасів від наших партнерів».
Єдність є ключовим
Починаючи з 2014 року, Європа постійно не бажає діяти будь-яким способом, який би спонукав Москву до ескалації агресії проти України. За останні дев’ять років Кремль спритно скористався свавільністю Європи.
Проте з початку повномасштабної війни європейська єдність була одним із головних опор, що перешкоджали успіху Росії, хоча можна сперечатися, хто заслуговує на це.
Незалежно від того, хто отримає кредит, єдність ЄС переможе Росію. Але лише за умови, що ця єдність буде перетворена на узгоджені, своєчасні зусилля, за допомогою яких увесь континент економічно поставить себе на ґрунт війни. ЄС уже відійшов від своєї залежності від російського газу – незважаючи на хор Кассандри. Тепер вона має відкинути всі явно нещирі заклики до «припинення вогню та переговорів» і збільшити витрати на оборону, щоб допомогти Україні.
Наразі лише сім країн НАТО – США, Велика Британія, Польща, Естонія, Греція, Латвія та Литва – досягли мети щодо того, щоб кожна країна витрачала щонайменше 2 відсотки свого ВВП на оборону. Можливо, цього можна було б досягти швидше, якби Європа змінила свою точку зору на точку зору свого ворога: визнавши не лише те, що це Третя світова війна, але й те, що її можна виграти, підтримуючи Україну.
Українці впевнені, що можуть виселити росіян з усієї своєї території без жодного неукраїнського чобота на місці. Але без важкого озброєння та економічної допомоги їм це не вдасться.
Однак це вікно можливостей триватиме недовго. Європі потрібно діяти швидко й усунути деякі зі своїх вбудованих бюрократичних лежачих поліцейських – і це потрібно зробити, поки Росія вичерпує свої ресурси, а Україна все ще має волю та силу розпочати те, що буде важким наступом, щоб позбутися лиха. режиму Путіна.
Інакше наступною буде Європа.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору, а не обов’язково Kyiv Post.
Автор: Сташ Лучків – європейський кореспондент і редактор Kyiv Post, який народився в США.
Джерело: Kyiv Post
