Думка
Слава Богу, що ізраїльське громадянське суспільство змусило прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху хоча б зараз зупинити його спроби встановити контроль над незалежною судовою системою Ізраїлю і таким чином розв’язати собі руки для того, щоб правити так, як йому заманеться. Але вся ця справа оголила нову і тривожну реальність для Сполучених Штатів: адже вперше лідер Ізраїлю став ірраціональним актором, який становить небезпеку не лише для ізраїльтян, а й для важливих американських інтересів та цінностей.
Це вимагає негайної переоцінки з боку як президента Байдена, так і проізраїльського єврейського лобі в Америці. Нетаньяху, по суті, спочатку сказав їм усім: «Довіряйте процесу», «Ізраїль — здорова демократія». А потім додав пошепки: «Не турбуйтеся про релігійних фанатиків та єврейських расистів, яких я привів до влади, щоб вони допомогли заблокувати мою судову систему заради корупції. Я триматиму Ізраїль у його традиційних політичних та зовнішньополітичних кордонах. Це я, ваш старий приятель Бібі».
Йому хотіли довіритися, а все виявилося брехнею.
З першого дня для багатьох із нас було очевидно, що ізраїльський уряд піде на крайнощі, на які ніхто раніше не наважувався. За відсутності справжніх запобіжників це переведе Сполучені Штати та євреїв світу через червоні лінії, які вони навіть не уявляли, перетнувши, водночас, можливо, дестабілізуючи Йорданію та угоди Авраама, усуваючи надію на рішення про створення двох держав і підводячи Ізраїль у рік своєї 75-ї річниці на межу громадянської війни.
Це тому, що ключем до реалізації радикальної програми уряду завжди було, по-перше, отримання контролю над Верховним судом Ізраїлю — єдиним законним незалежним гальмом для амбіцій Нетаньяху та його партнерів по екстремістській коаліції — за допомогою процесу, замаскованого під «судову реформу».
Якщо судова система буде підконтрольна, Ізраїль буде управлятися швидше як виборна автократія, як Угорщина та Туреччина, ніж той Ізраїль, який завжди знав світ. І Нетаньяху і його партнери переслідували такий політичний контроль над судами понад будь-який інший пріоритет, що поставило країну на межу “громадянської війни” – як визнав Нетаньяху у своєму національному зверненні в понеділок увечері.
Опинившись перед обличчям такої громадянської війни — після безпрецедентного повстання у вихідні дні величезної частини ізраїльського суспільства, його збройних сил і навіть деяких членів його власної партії — Нетаньяху запропонував призупинити свої спроби захоплення влади та дати приблизно місяць на переговори з опозицією, щоб побачити, чи можна досягти компромісу.
Подивимося, що вийде. Але одне вже ясно: Нетаньяху став визначенням ірраціонального гравця в міжнародних відносинах — того, чию поведінку ми більше не можемо передбачити, і чиїм словам президент Байден не повинен довіряти. По-перше, США повинні переконатися, що Нетаньяху не використовує американську зброю для участі у будь-якій війні з Іраном чи Хезболлою без повного та незалежного схвалення вищого військового командування Ізраїлю, яке виступило проти його судового путчу.
Чому я наполягаю на тому, що Нетаньяху став ірраціональним гравцем і становить небезпеку для наших інтересів і цінностей? Це питання, на яке можна відповісти запитанням:
Як би ви охарактеризували ізраїльського прем’єр-міністра та його сина, які після 50 років, коли Сполучені Штати надсилали Ізраїлю мільярди і мільярди доларів економічної та військової допомоги, поширюють брехню про те, що за масовими демонстраціями проти прем’єр-міністра стоїть американський уряд, що це не може бути справжнім масовим протестом низових верств населення? Він мав бути профінансований США.
Я не вигадую.
Яір Нетаньяху, найближчий політичний радник свого батька, минулого тижня поділився конспірологічними твітами зі своїми численними ізраїльськими правими підписниками в Твіттері, повідомляє The Jerusalem Post, на кшталт цього: “За протестами в Ізраїлі стоїть американський Держдепартамент з метою повалення Нетаньяху, очевидно, для того, щоб укласти угоду з іранцями”.
Цікаво, звідки це взялося? Два тижні тому газета The Times of Israel повідомила, що під час офіційного візиту Нетаньяху-старшого до Риму “високопоставлений чиновник” з його супроводу (кожен у галактиці Чумацький Шлях знає, що це кодове позначення самого прем’єр-міністра) заявив (без жодного доказу): “Протест фінансується з-за кордону: “Цей протест фінансується і організовується на мільйони доларів. … Це організація дуже високого рівня”. Історія продовжувалася: “Інший член оточення прем’єра підтвердив, що високопосадовець мав на увазі Сполучені Штати”.
Це та сама змова, яку лідери Ірану використовують для дискредитації справжнього демократичного руху в Ірані, очолюваного іранськими жінками.
Те, що Нетаньяху та його син накинуться на Америку з таким жалюгідним цинізмом, як на Іран, ганебно — і божевільно. Жоден з них не повинен бути допущений до Америки, поки вони не вибачаться.
Це не єдина ознака того, наскільки ірраціональним актором став Нетаньяху. Запитайте себе: Який раціональний ізраїльський прем’єр-міністр ризикнув би розколоти свою армію – а ця спроба судового захоплення саме це і робить – в той час, коли Іран може створити достатню кількість матеріалу для ядерної бомби менш ніж за два тижні, а також досягти дипломатичних успіхів з арабськими союзниками Ізраїлю?
Трохи більше тижня тому міністр оборони Нетаньяху Йоав Галант, шанований військовий лідер, який починав як морський десантник, поставив прем’єр-міністра перед вибором: заморозити спробу судового перевороту без національного діалогу або продовжити його, відправити у відставку міністра оборони і змусити значну частину резервістів армії і військово-повітряних сил відмовитися з’явитися на службу.
Потім Нетаньяху зробив чудовий крок, звільнивши Галанта. Як сказав військовий кореспондент Haaretz Амос Гарель : «Важко пригадати жодного високопоставленого чиновника оборони, який не був би до глибини душі шокований рішенням Нетаньяху. … Серед нинішніх і колишніх старших офіцерів ЦАХАЛу дискусія в неділю ввечері була зосереджена на тому, чи потрібна масова відставка генерал-майорів і бригадних генералів, щоб зупинити божевілля».
Подумайте і про це: Який раціональний ізраїльський прем’єр-міністр ризикне одним з найбільших досягнень американської та ізраїльської дипломатії на Близькому Сході – Угодами Авраама – заради того, щоб проштовхнути судове поглинання, яке розв’яже руки єврейським супрематистам і націоналістичним фанатикам в його кабінеті? Я говорю про таких, як міністр фінансів Нетаньяху Бецалель Смотрич, який, як описав це Axios, минулого тижня “виступив з промовою в Парижі на трибуні з картою, яка включала Йорданію і окупований Західний берег річки Йордан як частину Ізраїлю, і заявив, що палестинський народ – це “вигадка””.
Це повністю злякало ОАЕ та Бахрейн, не кажучи вже про Йорданію, яка є важливою опорою американської близькосхідної стратегії. Якщо Нетаньяху та компанія дестабілізують Йорданію, вони посіють вітер і пожнуть вихор.
І який ізраїльський прем’єр-міністр буде намагатися прийняти закон, щоб призначити тричі засудженого податкового шахрая і фінансового афериста – лідера партії ШАС Ар’є Дері – міністром охорони здоров’я і внутрішніх справ, пообіцявши при наступній перестановці кабінету міністрів зробити його міністром фінансів?
У 1993 році Верховний суд зобов’язав Дері піти у відставку через звинувачення в корупції, але він залишався лідером ШАСу до 1999 року, коли його засудили до трьох років ув’язнення за отримання хабарів. Потім у 2021 році, як повідомило видання The Times of Israel, Дері уклав угоду про визнання вини, в якій зізнався “в парі податкових правопорушень в обмін на відставку з Кнесету” і виплату штрафу. У січні Верховний суд постановив, що Дері не може працювати в уряді.
Якщо ви не помітили, окрім усього іншого, що відбувається, Нетаньяху намагається поспіхом провести закон, який скасує рішення Верховного суду, щоб його приятель, який обдурив ізраїльське казначейство, якому американські платники податків пожертвували мільярди на допомогу за останні півстоліття, міг врешті-решт очолити це саме казначейство.
Зневага, яку все це демонструє до ізраїльських платників податків, до верховенства права в Ізраїлі, до ізраїльського Верховного суду та до Америки, є ще одним доказом лідера, який повністю відірвався від будь-яких етичних якорів.
Нарешті настав час американському уряду, американському Конгресу та американським єврейським лідерам і лобістам, які надто часто були посібниками Нетаньяху, чітко заявити, що вони також йдуть разом з усіма тими ізраїльтянами – військовими, представниками високотехнологічної спільноти, університетів, традиційних релігійних громад, лікарями, медсестрами, пілотами військово-повітряних сил, банкірами, профспілками і навіть поселенцями, – які вийшли на вулиці минулого тижня, щоб гарантувати, що 75-та річниця ізраїльської демократії не буде останньою.
Томас Фрідман
