Вступ до НАТО Фінляндії та Швеції докорінно змінив порядок безпеки в регіоні Балтійського моря. Особливо виграють країни Балтії.
60 годин – цей час сумно відомий у країнах Балтії. У 2016 році дослідження американського аналітичного центру RAND Corporation дійшло висновку, що в разі звичайної атаки Росія може отримати контроль над столицями Естонії, Латвії та Литви за цей самий період часу. Збройним силам трьох членів ЄС і НАТО було б мало що протиставити російській перевазі. З тих пір західні військові штаби побоюються, що Путін може використати швидке вторгнення в регіон, щоб перевірити рішучість Альянсу та підірвати довіру до колективної оборони, закріпленої в п’ятій статті Північноатлантичного договору.
Навіть якщо релевантність цих результатів має бути піддана сумніву з огляду на катастрофічну історію російської армії з початку її нападу на Україну 24 лютого 2022 року, без сумніву, Естонія, Латвія та Литва утворюють стратегічну ахіллесову п’яту трансатлантичного альянсу. Три країни Балтії вклинилися між Білоруссю на південному сході та російським ексклавом Калінінградом на заході. Вони з’єднані з рештою альянсу лише вузьким Сувальським коридором на польсько-литовському кордоні. У разі конфлікту це місце може бути швидко захоплене ворожими військами, а країни Балтії можуть бути відрізані від інших союзників НАТО. Тоді НАТО опиниться перед дилемою: або прийняти цей російський факт і тим самим позбавити себе будь-якої довіри. Або почати спробу реконкісти («відвоювання» – ред.) і тим самим ризикувати широкомасштабною війною з Росією, в якій завжди буде існувати небезпека ядерної ескалації.
Естонія, Латвія та Литва є стратегічною ахіллесовою п’ятою НАТО.
Однак майбутній вступ до НАТО Фінляндії та Швеції принципово змінює цей військовий розрахунок. Розширення Альянсу на північ справді змінює геополітичну гру, значно спрощуючи захист країн Балтії. Таллінн, Рига та Вільнюс були відповідно задоволені, коли дві північні країни вирішили подати заявку на приєднання до альянсу в травні 2022 року. Прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас прокоментувала це рішення у Twitter 15 травня минулого року наступним чином: «Неможливо переоцінити важливість цих кроків для нашої родини НАТО та безпеки країн Північної та Балтії. Чекайте того дня, коли ми зможемо сказати #WeAreNATO разом із Фінляндією та Швецією». Буквально через день після оголошення Каллас оприлюднила спільну заяву зі своїми колегами з Латвії Артурсом Кріш’янісом Каріньшем та Литви Інгрідою Шимоніте, тепло вітаючи рішення Фінляндії та Швеції. Важливо, що три балтійські республіки були одними з перших держав-членів які офіційно ратифікували приєднання. Зокрема, для Литви успішне завершення подвійного вступу до липня 2023 року було важливою зовнішньополітичною метою з того часу, коли країна прийматиме наступний саміт глав держав і урядів НАТО.
І Фінляндія, і Швеція завершили «поворот Коперника» у своїй зовнішній політиці та політиці безпеки, приєднавшись до НАТО. Таким чином обидві держави відриваються від своєї давньої традиції військової позаблоковості. Однак навіть до цього ніхто в Гельсінкі чи Стокгольмі не мав ілюзій, що оперативні збройні сили більше не потрібні для надійного військового стримування Росії. Зважаючи на загарбницьку війну Росії проти України, уряди обох країн вирішили приєднатися до НАТО, перш за все, щоб створити додаткову безпеку, що перевищує їхні національні можливості.
Для НАТО, у свою чергу, Фінляндія та Швеція представляють цінні політичні та військові активи. Обидві країни мають сучасні, добре оснащені збройні сили та стабільні демократичні інститути. Після багатьох років вербування військовослужбовців легкої ваги це не маловажливий фактор для Альянсу. Зараз Швеція витрачає на оборону близько 1,3 відсотка (приблизно 8,4 мільярда доларів США) свого валового внутрішнього продукту. Це означає, що країна значно не досягає цілі у два відсотки, але уряд оголосив, щоб досягти цього значення до 2028 року. Стокгольм особливо сильний в області військово-морських сил і ППО. Постійна морська група НАТО 1, яка , серед іншого, відповідає за оборону Балтійського моря, отримає переваги, зокрема, від п’яти підводних човнів ВМС Швеції .
Балтійське море фактично стане внутрішнім морем альянсу.
Оборонний бюджет Фінляндії вже становить два відсотки валового внутрішнього продукту (близько 6 мільярдів доларів США). Тим не менш, казначейство планує на період з 2023 по 2026 роки подальше збільшення на загальну суму 2,2 мільярда доларів США. У лютому 2022 року було підписано угоду з урядом США про придбання 64 найсучасніших винищувачів F-35 для заміни старих F/A-18 ВПС Фінляндії до початку 2030-х років. З вартістю близько 8,4 млрд євро це найбільший проект військових закупівель в історії Фінляндії. Завдяки триваючому призову та системі спеціального резерву фінська армія може швидко збільшитися до 800 000-900 000 жінок і чоловіків у разі війни – величезна кількість за європейськими стандартами.
Швидкий погляд на карту показує, наскільки далекосяжними будуть зміни, які вступ до НАТО Фінляндії та Швеції означатиме для військово-стратегічної тектоніки північно-східної Європи. Балтійське море фактично стане внутрішнім морем альянсу. Це значно спростить захист Естонії, Латвії та Литви, оскільки Фінляндія та Швеція в майбутньому нестимуть основну відповідальність за (спів)оборону країн Балтії. У майбутньому повітряний простір Естонії можна захистити тому, що також контролюватиметься з Фінляндіїі. Столиці Таллінн і Гельсінкі знаходяться на відстані трохи більше 80 кілометрів одна від одної – ця відстань не є проблемою для сучасної артилерії та систем протиповітряної оборони.В той же час розширення на північ створює необхідну стратегічну глибину для відвоювання ймовірно окупованих територій. Дві північні країни заповнюють існуючу раніше прогалину – «сліпу пляму» – у плануванні оборони НАТО для східного регіону альянсу. Загальними стають і можливості альянсу для швидкого проектування сил, що значно зросли в північно-східній Європі. Постачання припасів тепер можна забезпечити набагато швидше та надійніше, ніж раніше, повітряними та морськими шляхами через Швецію. Шведський острів Готланд також дозволяє контролювати повітряний простір і морську діяльність у Балтійському морі.
Загалом, агресивна експансіоністська політика Володимира Путіна зробила прямо протилежне тому, що він спочатку мав на меті.
У кращому випадку один цей факт утримає Росію від майбутніх провокаційних операцій у регіоні. Однак, враховуючи ці події в регіоні Балтійського моря, Москва також опинилася в оборонній позиції в цілому. По-перше, вступ Швеції до НАТО позбавляє Кремль можливості прикрити захоплення території в Балтії швидким «сплеском» і (тимчасовою) окупацією острова Готланд з моря. По-друге, російський ексклав Калінінград стане ще більш проблемним місцем для Росії, ніж раніше. І по-третє, в результаті вступу Фінляндії до НАТО Санкт-Петербург знову стає центром військового планування. За жодного сценарію конфлікту НАТО не вдасться до прямих дій проти міста.
Загалом, агресивна експансіоністська політика Путіна зробила прямо протилежне тому, що він спочатку мав на меті. Приєднання Фінляндії створить близько 1300 нових кілометрів кордону між Росією та трансатлантичним оборонним альянсом. Таким чином, попередній ліміт збільшується більш ніж удвічі одним махом. Зважаючи на різке погіршення ситуації з безпекою, навіть країни з десятирічними традиціями позаблоковості тепер підтримують картку члена НАТО. Військовий нейтралітет втратив будь-яку цінність як гарантія стабільних відносин з Москвою. Звичайно, це вже не стратегічний поліс страхування життя. У результаті військовий баланс сил у регіоні Балтійського моря зміщується (далі) на користь НАТО. Це спрощує загальну оборону території. Найбільше виграють від цього розвитку три країни Балтії: Естонія, Латвія та Литва.
Колишній нейтральний простір у Європі тане.
Це свідчить про те, що північно-східна Європа вже давно опинилася у власному «переломному моменті», тоді як федеральний уряд продовжує потрапити в бюрократичні дрібниці власних джунглів абзаців, коли справа доходить до реалізації цього в цій країні. Окрім розширення НАТО на північ, скандинавська версія переломного моменту також включає відкриття Данії для співпраці в рамках Спільної політики безпеки та оборони ЄС (CSDP). Перші контури нового порядку безпеки в Європі вимальовуються в Копенгагені, Стокгольмі і, насамперед, у Гельсінкі – саме там, де в 1975 році підписання Заключного акту НБСЄ ознаменувало віху на шляху до бачення спільного та неподільного миру та архітектура безпеки для континенту. У результаті трагічного повороту подій безпеку в Європі знову доведеться організовувати проти агресивної, ревізіоністської та неоімперської Росії в осяжному майбутньому. Внаслідок війни в Україні Європа знову опинилася на межі розколу на два блоки: З одного боку, Фінляндія і Швеція, а також Республіка Молдова і Грузія з їх бажанням більшої інтеграції в західні (альянсські) структури. З іншого боку, Білорусь, яка з початку війни і найпізніше з останнього оголошення про розміщення російської тактичної ядерної зброї повністю переродилася у васальну державу Росії, принаймні на офіційному рівні.
Колишній нейтральний простір у Європі тане, а з ним і можливості для переговорів і посередництва. Тенденція до (повторної) поляризації в Європі є дуже сумнівною з точки зору стабільності континенту, принаймні з історичної точки зору. Хоча вступ Фінляндії та Швеції до НАТО в боротьбі західних демократій з їхніми авторитарними опонентами за наріжні камені майбутнього міжнародного порядку також може бути точковою перемогою ліберальної моделі, повне припинення шляху нейтралітету в Європі буде звичайно, бути тривожним сигналом для старого континенту.
Автор: Лукас Гассебраук – є секретарем з питань політики безпеки та оборони в Бундестазі Німеччини.
Джерело: IPG-Journal, Німеччина
