МВФ та Україна досягли попередньої згоди про початок нової кредитної програми на 15,6 млрд доларів, розрахованої на 4 роки.
Співпрацю з МВФ називають необхідною умовою та “маячком” для інших великих міжнародних інвесторів, гроші яких так потрібні Україні і під час війни, і по її завершенню.
Проте разом із відновленням співпраці з МВФ за певною програмою повертаються і “умови”, які насправді є зобов’язаннями України провадити певні реформи.
Деякі із цих зобов’язань за час війни не стали менш болючими.
Що сталося
Поки що угоди досягли на так званому рівні персоналу, і її ще має схвалити Рада директорів фонду.
Якщо це відбудеться, то, як відзначають оглядачі, це буде перший кредит МВФ, наданий країні, в якій триває війна.
Утім, впродовж минулого року Україна вже отримувала від МВФ два транші так званої екстреної допомоги – на 1,4 млрд доларів у березні та 1,3 млрд доларів у жовтні.
А у березні цього року МВФ змінив власні правила надання позик, що відтепер дозволяють йому допомагати країнам, які стикаються з надзвичайно високою невизначеністю. Раніше внутрішні правила фонду вимагали надавати позики лише тим країнам, які мають чіткий план погашення заборгованості, аби інші країни також мали безперебійний доступ до кредитування.
Ухвалюючи рішення про зміну правил, директори МВФ не згадували про Україну. Проте у спеціальній заяві йшлося про те, що “зміни стосуватимуться ситуацій з найвищим рівнем непередбачуваності, включно із зовнішніми шоками, які є поза межами впливу влади певної країни та її економічної політики, і можуть спровокувати більш ризиковані наслідки, ніж зазвичай”.
Можна досить упевнено сказати, що це про Україну, якщо згадати, як драматично російська агресія проти України змінила глобальний енергетичний ринок, а також вплинула на ціни на харчі та інфляцію по всьому світу.
Нова програма співпраці з МВФ вже враховує нові правила і виходить із надзвичайної невизначеності щодо ситуації в Україні. Наприклад, щодо одного з головних прогнозів – динаміки ВВП – експерти МВФ вважають, що українська економіка може як зрости, так і впасти. Втім, діапазон прогнозів вже дуже далекий від рекордного падіння на понад 30%, яке українська економіка пережила у 2022 році.
“МВФ наразі бачить зростання реального ВВП у 2023 році в діапазоні від -3 до +1 відсотка, – заявив Гевін Грей, очільник місії МВФ, що веде переговори з Києвом. – Цілями програми є підтримка економічної та фінансової стабільності, відновлення боргової стійкості та підтримка відновлення України на шляху до вступу в ЄС у післявоєнний період”.
Чому це важливо?
Рік тому, коли війна тільки почалася, а міжнародні партнери ще не встигли визначитися із термінами та розмірами допомоги Україні, гроші МВФ стали джерелом покриття нагальних потреб – підтримки валютних резервів, які стрімко падали, та бюджету, з якого і в умовах війни мали виплачуватися пенсії та зарплати.
Врешті, це стало однією з головних складових того, що українська економіка уникла колапсу у перші місяці війни, а також дозволило уряду сконцентруватися на воєнних видатках, які стрімко зросли.
Крім того, традиційно, гарні відносини країни з МВФ є дороговказом для усіх інших міжнародних кредиторів – як державних, так і приватних.
Як заявив керівник місії МВФ Гевін Грей, нова програма “допоможе мобілізувати масштабне пільгове фінансування від міжнародних донорів та партнерів України протягом усього терміну дії програми”. Іншими словами, “добро” і гроші від МВФ дадуть можливість Україні залучити кошти інших міжнародних партнерів.
А вони дуже потрібні Києву: нині їхнім коштом український уряд фінансує до половини бюджетного дефіциту.
У 2022 році Україна отримала 32 млрд доларів від закордонних донорів – окремих держав та міжнародних організацій. У 2023 Київ розраховує отримати від міжнародних партнерів ще 38 млрд доларів.
Ці мільярди українці відчувають не лише у вчасно виплачених пенсіях та зарплатах бюджетників, але й у стабільності гривні, – на тлі новин про досягнення попередньої угоди про нову програму з МВФ гривня зміцнилася на 30-40 копійок лише за один день.
Але українцям варто підготуватися і до наслідків, які можуть виявитися не дуже приємними.
Гроші в обмін на дії
Показово, що у повідомленні самого МВФ у першому ж реченні йдеться не про надання коштів Україні, а про те, що українська влада та представники фонду досягли домовленості про “макроекономічну та фінансову політику, яка буде підтримана” новою програмою співпраці.
Іншими словами, як і раніше, МВФ акцентує увагу на тому, що Україна погодилася на певні зміни, аби отримати кошти від МВФ. Зазвичай, в Україні їх називають по-іншому – “умови МВФ”.
Для фонду та інших кредиторів виконання Україною зобов’язань, зокрема, і щодо реформ, означає гарантії того, що вона зможе розрахуватися із боргами. Для самої України це є шансом втілити позитивні перетворення в економіці і отримати міжнародну підтримку під час цих перетворень.
Про те, що фонд уважно ставиться до виконання цих умов, свідчить той факт, що жодна програма співпраці з фондом не завершувалася отриманням повної погодженої суми кредиту. Завжди було кілька умов або “маяків”, які Україна не виконувала, а відтак і не отримувала кошти.
Цього разу, з огляду на надзвичайну нестабільність та непередбачуваність подій, оцінка виконання умов програми відбуватиметься у два етапи.
На першому етапі – рік-півтора – від України очікуватимуть зокрема так званого “посилення мобілізації доходів”. А це означає, що навряд чи варто розраховувати на зниження податків – так званої податкової реформи “10-10-10”, яку ініціювали в Офісі президента.
Крім того, Україна має відмовитися від “монетарного фінансування”. Іншими словами, Київ має відмовитися від використання друкарського верстату НБУ для покриття бюджетних потреб. Цей спосіб покриття нестачі коштів особливо активно задіяли у перші пів року війни, поки Україна не почала отримувати масовану фінансову допомогу від партнерів.
Зрештою, від України очікують підтримки незалежності НБУ, продовження реформ державного управління, а також антикорупційних зусиль. Тобто українській владі доведеться облишити практику “ручного управління” у багатьох сферах, до яких ще до війни були питання від міжнародних партнерів, а під час війни їх стало ще більше.
На другому етапі – а він, як очікується, буде вже по завершенні війни – від України очікуватимуть відновлення найкращих довоєнних практик (наприклад, повернення до гнучкого курсу) та структурних реформ.
І тут особливий наголос зроблений на енергетичному секторі та “квазіфіскальних зобов’язаннях”, а отже, йдеться про повернення до непростих рішень про ринкові тарифи, субсидії та пільги – не лише для населення, але й для окремих секторів економіки. Ці перетворення так і не завершили до війни, тепер їх доведеться втілювати за набагато більш складних обставин.
Все це, вважають в МВФ, потрібно Україні не лише для повоєнного відновлення економіки, але й для намірів стати членом ЄС, якщо вони є серйозними з боку Києва.
