Китай також може зіткнутися з труднощами, поглиблюючи зв’язки з РФ.
Зустріч російського президента Владіміра Путіна з лідером Китаю Сі Цзіньпіном стала частиною поточного процесу відокремлення їхніх держав від Заходу та посилення двосторонніх відносин, надавши бажане. Тим не менш, партнерство, спрямоване на зменшення вразливостей перед глобальним впливом Сполучених Штатів Америки, зрештою може створити ризики і для Москви, і для Пекіну. Таку думку висловив старший науковий співробітник аналітичного центру Atlantic Council Майкл Шуман.
За його словами, КНР і РФ свідомо обрали шлях на зближення замість партнерства із західними країнами. Путін прийняв рішення пожертвувати зв’язками з ними, розпочавши вторгнення в Україну. Тим часом Сі переконав себе в тому, що США категорично проти розвитку Китаю, тому прагне забезпечити “національне відродження” через зовнішню політику, яка сконцентрована на протистоянні Штатам і має партнерство з Росією у якості ключового аспекту.
Як пише аналітик, зустріч у Москві дала бажане обом сторонам. Путін зможе далі отримувати дипломатичну й економічну вигоду від тісніших зв’язків з КНР, а Сі – грати роль могутнього міжнародного діяча, який нібито виношує “мирний план” для України, водночас посилюючи залежність Росії від своєї держави. Таким курсом у міжнародній політиці глава Кремля фактично перетворює РФ на васала Китаю.
“З часом, у міру того як дисбаланс сил у відносинах продовжуватиме збільшуватися на користь Китаю, Москва відчуватиме дедалі меншу здатність планувати незалежну зовнішню політику або відхилятися від узгоджених з Пекіном інтересів. Це, звісно, цілком влаштовує Сі, оскільки він отримає більше важелів впливу на Москву”, – переконаний Майкл Шуман.
Разом з цим, зв’язок Сі з Росією може закріпити уявлення США та союзників про те, що КНР становить загрозу, і зміцнити антикитайську коаліцію. Це породить загрозливий для Пекіну сценарій, у процесі якого той потенційно відвернеться від ключових джерел торгівлі, інвестицій і технологій від США та Європейського Союзу на користь зв’язку з Москвою, який не зможе замінити втраченого. “Це не передвіщає нічого хорошого для економіки Китаю, яка й без того має проблеми”, – зазначив експерт.
Він також висловив думку, що інтерес китайського лідера до мирного врегулювання війни РФ проти України насправді представляє з себе “цинічний піар-трюк”, який має створити враження, нібито Китай відповідальна світова сила, тоді як він продовжує поглиблювати партнерство з агресором.
Шуман припускає, що зустріч Путіна й Сі зробила можливість припинення бойових дій в нашій країні менш імовірною. Зараз два автократи використовують так званий мирний план Пекіна для формування “альтернативного наративу” щодо вини Сполучених Штатів Америки у початку та продовженні війни. Відчуваючи сильну підтримку китайського лідера, президент РФ навряд чи захоче піти на поступки Заходу.
Загалом же ставлення КНР до Росії демонструє зміну в її більш широкій зовнішній політиці, яка передбачає переорієнтацію на країни, що розвиваються, – “більш благодатний ґрунт для підтримки китайських інтересів”. США та їхні союзники тим часом відкидаються як беззаперечно ворожі.
“Там Китай може створити нерівні відносини, у яких буде домінувати політично й економічно, як з Росією. У планах Пекіна ці відносини стануть основою альтернативного світового порядку, зосередженого на Китаї та контрольованого Пекіном. Росія є ключем до цієї мрії”, – пояснив експерт Atlantic Council.
