Нинішнє зближення між Саудівською Аравією та Іраном може сприяти миру в Ємені. Багато залежить від серйозності задіяних акторів …
Згідно з повідомленнями ЗМІ, Саудівська Аравія та Іран під час переговорів за посередництва Китаю домовилися не лише відновити дипломатичні відносини, а й шукати політичне вирішення громадянської війни в Ємені, яка з 2014 року була дуже насильницькою. 230 000 людей стали жертвами нападів або руйнівних наслідків війни з 2015 року, а понад 25 із приблизно 31 мільйона жителів Ємену залежать від допомоги. Не лише економіка, а й системи охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення та ключові політичні інститути знаходяться в руїнах. Угода між Саудівською Аравією та Іраном вписується в регіональну тенденцію стабілізації авторитарного правління. У 2022 році відбулося різке зниження рівня збройного насильства в регіоні з одночасними тенденціями до нормалізації між різними ворожими учасниками.
Інтереси до деескалації
Класифікація війни в Ємені як просто війни через проксі-війну не відповідає глибині та складності ліній внутрішньоєменського конфлікту. Проте обидві держави зробили значний внесок в ескалацію та інтернаціоналізацію війни з 2015 року. Іран, з одного боку, вважається найважливішим партнером повстанців-хуситів, які контролюють густонаселену північ, включаючи столицю Сану, з 2014 року. Згідно з даними ООН, декілька одиниць зброї, призначеної для хуситів, яка була конфіскована в останні роки, наприклад, на кордоні з Оманом, дуже ймовірно, були виготовлені в Ірані або розповсюджені ним. Також є достовірні повідомлення про присутність іранських військових радників у країні. Хоча обидва досі заперечували військову співпрацю, Іранські чиновники на найвищому рівні неодноразово публічно підтримували та заохочували повстанців. В обмін на готовність Саудівської Аравії допомогти Ірану вийти з його нинішньої серйозно ізольованої ситуації через дипломатичний переворот 10 березня, можна сподіватися, що Іран визнає ембарго ООН на постачання зброї та, водночас, переконає повстанців більш серйозно брати участь у внутрішньоєменські переговори.
Саудівська Аравія, з іншого боку, очолює міжнародний військовий альянс, сформований у 2015 році, щоб скасувати попереднє усунення міжнародно визнаного уряду (IRG) повстанцями та їхніми союзниками. Лише авіаудари вбили майже 9000 мирних жителів і серйозно пошкодили або навіть знищили життєво важливу економічну та медичну інфраструктуру. Після восьми в основному невдалих років війни Ер-Ріяд прагне зберегти своє обличчя, частково через те, що асиметрична війна, яку ведуть хусити, включаючи безпілотні літальні апарати та ракетні атаки на цілі Саудівської Аравії та Еміратів, значно підвищує ціну втручання. У квітні минулого року очолювана Саудівською Аравією коаліція припинила авіаудари та послабила блокаду морського порту Ходейди та аеропорту Сани. Повідомлення про прямі переговори між Саудівською Аравією та хуситами, які могли б принаймні призвести до форми холодного миру.
Як і багато західних держав і прибережних держав Червоного моря, Китай також зацікавлений у подальшій деескалації конфлікту. Через протоку Баб-ель-Мандаб між Єменом і Джібуті в напрямку Азії щодня транспортуються мільйони барелів сирої нафти. Отже, Китай зацікавлений у припиненні війни або принаймні в отриманні досить надійних гарантій безпеки від найвпливовіших сторін конфлікту. У тіні сильної участі Китаю в Африканському Розі, який включає військову базу в Джібуті, зростаюча морська роль Китаю також виникає в Аденській затоці.
Попередній підхід ООН до переговорів за останній рік розвинув динаміку, що в першу чергу пішло на користь повстанцям, що може зашкодити стабільному мирному рішенню.
Найважливіші сторони конфлікту в Ємені, природно, по-різному відреагували на цю заяву. Хуси явно привітали це як підвищення безпеки для регіону та, підбадьорені їхніми двосторонніми переговорами з Саудівською Аравією, не висловили занепокоєння щодо майбутньої відсутності підтримки з боку Ірану. У таборі IRG, з іншого боку, існує невпевненість щодо того, чи можна досягти настільки необхідного успіху на внутрішньоєменських переговорах без підтримки Саудівської Аравії. У той же час зростає занепокоєння, що хуси, підбадьорені своїми дипломатичними успіхами та відсутністю надійного стримування, можуть знову розпочати військовий наступ.
Дійсно, попередній підхід ООН до переговорів, який зосереджувався на військовій деескалації, розвинув динаміку протягом останнього року, що в першу чергу пішло на користь повстанцям, що може бути шкідливим для стійкого мирного рішення. Перемир’я з квітня по жовтень 2022 року продовжувало приносити полегшення, особливо для населення в районах, контрольованих хуситами, через далекосяжні поступки їхніх опонентів. Продовження зрештою не вдалося через відсутність компромісу з боку хуситів, які замість зняття блокади міста Тайз, як було домовлено, провели військові паради з новими ракетами, безпілотниками та морськими мінами. Відтоді переговорна стратегія хуситів була спрямована на підвищення ціни деескалації. Вони вимагають не лише виплати зарплат державним службовцям у підконтрольних їм сферах. Крім того, вони націлені на важливу інфраструктуру видобутку та експорту нафти в офіційно контрольованих урядом районах, щоб послабити IRG, підкреслюючи при цьому свої претензії на отримані там доходи.
Повідомляється, що доходи лише від порту Ходейда за квітень-листопад 2022 року становлять понад 270 000 мільярдів єменських ріалів (приблизно півмільярда євро), які, незважаючи на домовленості про протилежне, не витрачаються на зарплати в державному секторі, деякі з яких вже не платили роками. У підконтрольних їм районах хуси ще більше посилили репресії проти свого правління без значної реакції з боку міжнародної спільноти. Свавільні арешти, катування, безпрецедентні обмеження на пересування жінок і дівчат, навчання школярів і вербування дітей-солдат – це деякі практики, які стоять на шляху до мирного та сталого розвитку в країні.
Нагальна потреба внутрішньоєменського миру
Стан політичних інститутів Ємену, основного ресурсу миру, жахливий. Парламентські вибори не відбувалися 20 років, а десятки депутатів і представників політичних партій зараз живуть у вигнанні в Єгипті, Саудівській Аравії, Туреччині, Йорданії та навіть Малайзії. В рамках існуючої антихуситської коаліції, об’єднаної президентом Рашидом Аль-Алімі, який також не має чіткого демократичного мандату, бачення майбутньої єменської держави сильно розходяться. До президентської керівної ради (PLC) із восьми членів, очолюваної Алімі, входять, окрім представників могутніх племен, партій чи ополчень, як партія Аль-Ісла, пов’язана з Братами-мусульманами, так і Південна перехідна рада, яка підтримується Сполученими Штатами Америки, прагне незалежності південного Ємену в його кордонах до 1990 року. Між останніми в минулому році навіть відбувалися жорстокі сутички.
Роки невиплати зарплати та пенсій підірвали державний сектор, і замість відновлення економіки процвітає воєнна економіка. Простір для єменського громадянського суспільства обмежений, і профспілки та засоби масової інформації не звільнені від цих тенденцій. Інституції з потенціалом для примирення, такі як система освіти, стикаються зі зростаючою політизацією та фрагментацією.
Європейські зацікавлені сторони повинні скористатися можливістю та посилити зусилля для тривалого, стійкого та справедливого миру на місцевому та національному рівнях, особливо в діалозі з сусідніми державами.
Соціальна, економічна та політична маргіналізація жінок залишається важким тягарем для миру в Ємені. У лютому 2015 року померла остання жінка-член парламенту, Орас Султан Наджі, а з грудня 2020 року жінки також не були представлені в уряді на міністерському рівні. У неофіційних форматах формування політики під час війни чи делегаціях на переговорах жінки поки що відіграють маргінальну роль. І керівництво повстанців, і PLC складаються виключно з чоловіків, багато з яких мають військову освіту. Навіть у Комісії з консультацій та примирення PLC серед понад 50 членів лише п’ять жінок. Навіть якщо жінкам вдається увійти до офіційного кола осіб, які приймають рішення, вирішальні, неформальні раунди переговорів залишаються винятковою сферою чоловіків.
Останні успіхи в переговорах, такі як прогрес в обміні полоненими та затриманими, дають привід для надії, хоча, враховуючи нинішню силу хуситів, не слід переоцінювати волю чи здатність Ірану чинити тиск на повстанців на далекосяжні поступки. Також не можна припускати, що сусідні з Єменом держави більше не використовуватимуть у своїх інтересах величезний вплив, який вони отримали завдяки війні. Зберігається суперництво за важливі геостратегічні морські шляхи, території та ресурси. Розрядка напруженості на регіональному рівні може створити новий простір і простір для переговорів, спрямованих далі, ніж розподіл влади відповідно до військової сили, і зосереджених на реконструкції політичних інститутів, які можуть пом’якшити або зміцнити ненасильницький баланс інтересів на національному рівні. рівень. Чиста стабілізація авторитарних напівдержавних структур, з якими учасники угоди 10 березня, ймовірно, могли б добре жити з огляду на їх внутрішню конституцію, не є доцільною та таїть у собі постійну небезпеку нової ескалації. Європейські зацікавлені сторони, зокрема, які, як і Німеччина, багато років займаються Єменом, повинні скористатися можливістю та посилити зусилля для тривалого, стійкого та справедливого миру на місцевому та національному рівнях, а особливо в діалозі з сусідніми державами.
Автор: Доктор Магдалена Кіршнер – очолює представництва Фрідріха Еберта в Йорданії та Ємені в Аммані. Раніше вона була представником FES в Афганістані.
Джерело: IPS–Journal, Німеччина
