Війна в Україні посилила стратегічну роль світових технологічних гігантів у політиці оборони та безпеки. НАТО та ЄС мають повчитися на цьому, намагаючись стримати майбутніх агресорів.
Технології формували війну протягом тисяч років. Однак війна Росії в Україні є, мабуть, першим конфліктом, у якому глобальні технологічні компанії відіграють таку пряму та центральну роль. Це тому, що багато доменів, які є критично важливими для забезпечення територіальної цілісності держави, зараз контролюються цими компаніями, зокрема кібербезпека, супутникові зображення, доступ до Інтернету та стеження за інформацією. Лідери країн НАТО та Європи мають навчитися досвіду України та переоцінити, як вони співпрацюють з технологічними компаніями, щоб запобігати майбутнім війнам і вести їх.
Роль технічних гігантів в Україні
Росія переслідує численні стратегічні цілі за допомогою гібридної війни, яка включає звичайні, нерегулярні, інформаційні та кіберелементи. Ці цілі варіюються від знищення критично важливих цифрових активів України до глобальних кампаній дезінформації. Також Кремль регулярно поєднує кібервійну з кінетичними операціями: наприклад, одночасний обстріл Запорізької АЕС і масштабна кібератака на її оператора – ДП «Енергоатом».
Протистояти такому виду війни було б неможливо без участі технологічних компаній. Microsoft і Amazon, наприклад, довели свою фундаментальну роль у допомозі державним і приватним суб’єктам України захистити їхні важливі програмні послуги. Вони зробили це, перемістивши свої приміщення на хмарні сервери, щоб гарантувати безперервність своєї діяльності та допомогти у виявленні та реагуванні на кібератаки. Крім того, Google допоміг Україні на кількох напрямках: він створив додаток для сповіщень про повітряні нальоти, щоб захистити громадян України від російського бомбардування, а також розширив своє безкоштовне програмне забезпечення для захисту від розповсюдженої відмови в обслуговуванні (DDoS) – Project Shield.– який використовується для захисту мереж України від кібератак.
Іншою зміною стала доступність розвідки з відкритим кодом через комерційні супутникові служби. За кілька тижнів до війни це допомогло незалежним джерелам перевірити заяви уряду США про концентрацію російських військ і загрозу вторгнення. Тоді, коли розгорталася атака, українські сили відстежували переміщення російських військ за допомогою Google Maps. Пізніше, коли це стало палкою з двома кінцями для України, оскільки розкривало позиції українських військ російським силам, Google вимкнув оновлення трафіку та функції концентрації, щоб запобігти викриттю українських операцій. Приватні супутникові компанії, такі як Maxar Technologies і Capella Space, також зробили свої знімкиу відкритому доступі через ЗМІ та платформи соціальних мереж. Це було особливо цінним у викритті військових злочинів Росії та боротьбі з дезінформацією через розповсюдження зображень руйнувань, спричинених російськими військами.
Технічні компанії також мають ключ до ефективної боротьби з дезінформацією. Наприклад, у кілька днів після вторгнення Meta створила центр спеціальних операцій для моніторингу та стримування дезінформації, що поширюється контрольованими Росією ЗМІ. Цифрові платформи, такі як Twitter, YouTube і Google, обмежили доступ до державних новин Russia Today (RT) і Sputnik в Європі, а в деяких випадках і в усьому світі, після санкцій ЄС. Однак Кремль частково обійшов цю заборону, продовжуючи поширювати дезінформацію через нові домени та дочірні компанії, такі як альтернативний YouTube Ruptly, що належить RT.
Нарешті, супутникове підключення до Інтернету було ключовим – хоча й суперечливим – питанням в Україні. Starlink Ілона Маска забезпечує український уряд і збройні сили інтернет-з’єднанням через свою низькоорбітальну супутникову службу та близько 5000 терміналів. Це дозволило українським військам і установам продовжувати працювати, незважаючи на знищення Росією телекомунікаційної інфраструктури. До жовтня 2022 року витрати Starlink сягнули приблизно 80 мільйонів доларів США, однак, яку частину цих витрат Starlink фактично покрила сама, залишається відкритим для обговорення. Після цього генеральний директор Tesla звернувся до Пентагону з вимогою взяти на себе всю фінансову відповідальність. Маск також вжив заходів щодо обмеження використання інтернет-сервісів Starlink за допомогою дронів, що деякі коментатори витлумачили як спробу захистити інтереси Tesla в Китаї та країнах, що не приєдналися. Це демонструє ризики зриву ефективної державно-приватної співпраці, особливо коли пріоритети компаній можуть розходитися з геополітичними інтересами держав.
Наступна війна
Технічні компанії пішли на війну добровільно та здебільшого за власні кошти. Цим вони підтвердили свою позицію як незалежних міжнародних гравців, чия лідерська здатність залежить від їхніх фінансових ресурсів, впливу та охоплення.
Встановлення успішного захисту від гібридних загроз буде неможливим без співпраці технологічних компаній
Це дає важливі уроки на майбутнє. Ще до війни Європейський Союз був напоготові щодо сірих зон, у яких технології використовують для ведення війни та розпалюють політичну нестабільність. У документі ЄС «Стратегічний компас 2022» гібридні стратегії, кібератаки та маніпулювання іноземною інформацією та втручання перераховані як загрози його власній безпеці. Проте встановлення успішного захисту від цих загроз буде неможливим без співпраці технологічних компаній.
У відповідь на цю нову реальність такі країни, як Ізраїль і Сполучені Штати, «змішали » інвестиції у військові та цивільні технології, щоб їхні продукти могли служити подвійним цілям. Також з’явилися багатосторонні спільні ініціативи щодо технологічних інновацій, наприклад, Фонд прискорення оборонних інновацій НАТО та Центр оборонних інновацій ЄС у рамках Європейського оборонного агентства. Але ці органи повинні тісніше співпрацювати з приватним сектором: тобто, щоб (успішно) боротися з гібридними війнами, держави повинні самі стати гібридними.
Технічні корпорації стали власниками та володарями найважливіших активів, необхідних суверенній державі для функціонування. Відсутність доступу до технологій може бути питанням життя чи смерті – як показав минулий рік в Україні. Завдання, яке стоїть перед громадськими діячами, полягає в тому, щоб створити взаємодію з технологічними компаніями, необхідну для протистояння світовому порядку, що погіршується. Тим часом корпорації повинні продовжувати розвивати свою геополітичну обізнаність, щоб вони могли допомогти відродити та підтримувати цей порядок.
АВТОРИ: Ірен Санчес Козар – офісний помічник, ECFR Madrid; Хосе Ігнасіо Торребланка – старший науковий співробітник ECFR Madrid
Джерело: ECFR (Європейська рада з міжнародних відносин).
Європейська рада з міжнародних відносин не займає колективних позицій. Публікації ECFR представляють лише погляди їх окремих авторів.
