Країна активно інвестує у виробництво, але не забуває і про науковий розвиток.
В останні роки китайські фірми стрімко переходять від збирання компонентів іноземного виробництва до випуску власних передових технологій. Поряд з домінуванням в галузі обладнання для відновлюваних джерел енергії, Китай в даний час знаходиться в авангарді й інших технологій, таких як штучний інтелект та квантові обчислення. І ці успіхи кидають виклик уявленню про те, що до промислового лідерства неминуче призводить лідерство у науці, пише Foreign Affairs.
Видання зазначає, що Китай використав свої знання про процеси, зокрема, здатність масштабувати цілі галузі, щоб перевершити Сполучені Штати у розвитку стратегічних технологій.
Для США та їхніх союзників перетворення Китаю на потужну технологічну державу може стати важливим уроком. На відміну від Заходу, Китай побудував свій технологічний сектор не на дослідженнях та передовій науці, а на менш помітному завданні покращення виробничих потужностей. Якщо Вашингтон серйозно налаштований конкурувати з Пекіном у галузі технологій, йому потрібно буде зосередитись не лише на новаторстві у науці. Він також повинен навчитися використовувати свою робочу силу так, як це робить Китай, щоб масштабувати інновації та створювати продукти краще та ефективніше.
Як зазначає видання, багато аналітиків скептично ставляться до технологічного лідерства Китаю. Він не може похвалитися великою кількістю відомих брендів. На відміну від Японії та Південної Кореї, Китай не зміг створити нові категорії цифрової електроніки та не може конкурувати з Європою та США у сфері автомобіле- чи авіабудування. Натомість китайські компанії сконцентрувалися на виробництві продуктів, які вони можуть продавати за нижчими цінами в країнах, що розвиваються. Відносна відсутність відомих китайських брендів зміцнила західне уявлення про Китай як завод, а не осередок інновацій.
Крім того, Китай відстає від Заходу у низці найважливіших технологій. Так, він має досягнення у сфері розробки чіпів, але у виробництві логічних мікросхем — процесорів, що використовуються у всіх цифрових продуктах, — китайські фірми відстають щонайменше на п’ять років від TSMC, тайванської компанії, яка є світовим лідером у галузі передових напівпровідників. Ще гірше, коли справа доходить до розробки спеціалізованих інструментів, необхідних для виготовлення чіпів. Багато в чому Китай залежить від імпорту з інших країн. Схожа ситуація й з областю авіабудування.
Але Китай досягнув швидкого прогресу у інших технологіях. Китайські компанії випередили європейських та японських колег у виробництві роботів-маніпуляторів, гідравлічних насосів та іншого обладнання. Крім того, країна тепер становить конкуренцію Японії, Південній Кореї та Тайваню в ланцюжку постачання електроніки. Китайські інтернет-компанії змагаються з американськими (наприклад, TikTok та Facebook). Китай лідирує у світі зі створення сучасної інфраструктури, включаючи надвисоковольтні лінії електропередач, високошвидкісні залізниці та мережі 5G. У 2019 році Китай став першою країною, яка здійснила посадку місяцехода на зворотному боці Місяця; через рік китайські вчені домоглися передачі квантово-шифрованого зв’язку через супутник. Це свідчить про те, що Китай спрямовує зусилля на вирішення більш складних завдань.
Одним із головних технологічних досягнень Китаю за останні роки стало виробництво обладнання для відновлюваних джерел енергії. На сьогоднішній день китайські фірми домінують майже у всіх сегментах ланцюжка – від переробки полікремнію, що використовується в сонячних елементах, до збирання сонячних панелей. Вони також удосконалили технологію. Китайські сонячні панелі не лише найдешевші на ринку; вони найефективніші. Зниження вартості сонячної енергії за останнє десятиліття було спричинене виробничими інноваціями в Китаї.
Як би там не було, технологічний прогрес Китаю коштував величезних грошей. Видання пише, що “Пекін зміцнив положення країни за рахунок фантастичної розтрати державних ресурсів”. І ці субсидії мають і зворотний ефект. Дослідження, опубліковане у грудні Національним бюро економічних досліджень США, показало, що Пекін погано обирає переможців, а отримувачі державних субсидій, як правило, мають нижче зростання продуктивності. На думку багатьох критиків, успіхи Китаю найчастіше стимулювалися крайнім протекціонізмом та повсюдною крадіжкою інтелектуальної власності.
Хоча всі ці твердження є правдивими, їх недостатньо для того, щоб пояснити стрімке зростання Китаю. Наприклад, крадіжка інтелектуальної власності цілком могла б сприяти розвитку деяких галузей. Але вона не пояснює появу Китаю в таких областях, як акумулятори, водень та штучний інтелект.
Найважливішим фактором у зростаючій технологічній галузі Китаю є його виробнича екосистема. За останні два десятиліття Китай створив неперевершений виробничий потенціал для наукомістких галузей, для якого характерні великий кадровий резерв, щільні кластери постачальників та широка державна підтримка.
Прикладом може бути сонячна енергетика. Осипаючи субсидіями всіх бажаючих, уряд підштовхнув до виходу на ринок занадто багато фірм. Але це також спровокувало більший підприємницький ризик, створивши галузь із жорсткою конкуренцією, у якій сильні витісняють слабких. У результаті китайські фірми сьогодні домінують у стратегічній галузі, від якої залежить решта світу.
