ДЛЯ ПОЛЬЩІ УКРАЇНСЬКІ ПРАЦІВНИКИ – ЦЕ ІСТОРИЧНИЙ ШАНС

З польської преси

Війна змусила більше 6 мільойнів громадян України виїхати за межі воєнних дій. Більшість з них опинилися в Польщі, Угорщині, Румунії, Словаччині, Німеччині. Першою країною, яка адекватно відреагувала на несподівані натовпи людей коло її кордону, – була Республіка Польща.

Перший прихисток, організаційну, матеріальну, психологічну допомогу українські громадяни отримали від польських і українських волонтерів. З 24 лютого – відкритого нападу росії на Україну – по травень 2022 року вся допомога забезпечувалась неурядовими організаціями, волонтерськими центрами, приватними особами. Невдовзі і держави розробили відповідні схеми допомоги біженцям. Оскільки таке складне пинання перебуває у компетенції внутрішнього законодавства кожної держави ЄС, остільки і підходи щодо їх розв’язання значно різняться.

Зазначене питання Європейська комісія не встигла уніфіковути. Як можна припустити, з-за фактору несподіваності і неготовності політиків ЄС приймати адекватні ріщення з неадекватних питань.

На сьогодні з національних бюджетів держав, що дали прихисток українським біженцям, також з фондів Євросоюзу надходять чималі кошти на їхнє облаштування за кордоном.

Питання надання допомоги українським біженцям також було винесене за межі уніфікованої політики Євросоюзу. Таку позицію можна зрозуміти, оскільки спрацював фактор несподіваності і шок від завданих російським агресором руйнацій. До зазначеного також додамо про нещодавні глибокі проблеми, яких зазнали країни внаслідок економічної кризи і нелегальної міграції в ЄС.

Водночас нагадаємо, що впроваджена міграційна політика Європейських економічних спільнот (ЄЕС), що була започаткована ще з 1960-х років, призвела до появи величезного неконтрольованого потоку біженців із усіх регіонів світу, переважно з колишніх колоній метрополій. Саме проблема міграції стала виріщальним каменем спотикання під час обговорення у 2004 р. проєкту Конституції ЄС. Заможні європейці не бажали платити збільшені суми податків «на безпритульних», бачити на своїх вулицях натовпи жебраків поліклініки лише для мусульман і такі ж школи.

Хоча серед мігрантського населення був і чималий відсоток європейських мігрантів: лише з Польщі у 2012–2020 рр. у пошуках «кращого життя» виїхало до заможних країн ЄС понад два мільйони осіб – переважно кваліфікованих робітників. Гострі на язик французи їх одразу «охрестили», як «польський сантехнік». На той час рівень безробіття у Польщі досяг небаченого рівня – 8,6%.

Причина трудової міграції поляків – у двічі-втричі вище заробітки за таку ж саму роботу. Водночас, польські ЗМІ повідомляли, що поляки і за кордоном не поспішали працювати за безцінь і жили в ЄС за рахунок компенсацій з безробіття. В Бюро зайнятості РП кілька років вільними офіційно лишались 200 тисяч вакантних місць праці.

У результаті війни приплив українських громадян змінив на краще ситуацію на польському ринку праці: на липень 2022 року працевлаштувались понад 209 тис. біженців з України із тих, що прибули до Польщі, хоча чимало осіб поїхали далі і розподілилися по інших країнах. Саме вони хвалять систему захисту мігрантів в Німеччині та Іспанії: одразу медичний облік, надання житла, вільний виїзд до інших країн ЄС без огляду на терміни перебування у країні в’їзду тощо.

За попередньою інформацією Польща може забезпечити роботою до 350 тисяч українських громадян. При тому, що серед прибулих превалюють жінки, 75% котрих мають вищу і середню спеціальну освіту.

Отже питання працевлаштування не складно розв’язати, оскільки Єврокомісія планує надавати й надалі на облаштування біженців з України відповідні кошти. Перший транш на допомогу дорівнював 152 млн євро, а другий за рішенням ЄК – вже 248 млн євро для 6 держав: Польщі, Румунії, Словенії, Угорщини, Словаччині і Чехії. Суми коштів розподілятимуться в залежності від кількості прибулих до зазначених країн.

Наразі Єврокомісія запропонувала переказати в рамках соціальних фондів гроші з програми REACT-EU – регіонального соціального фонду. Ідеться про використання невитрачених у 2014-2020 рр. країнами ЄС коштів з бюджету Європейського Союзу.

Нижче наводимо таблицю розподілення прибулих українських громадян у польських воєводствах.

Найбільша кількість зайняті в Мазовецькому воєводстві – 47 тис. осіб, що становить понад 20 відсотків всіх працюючих; у Вєлькопольському воєводсті зайнято 20,4 тис., а у Сілезьському – 22,2 тис. осіб з України тощо. Таке працевлаштування українських робітників пов’язане із високим попитом і потребами ринку праці в зазначених воєводствах, а також оперативністю місцевої влади у розв’язанні організаційних питань щодо облаштування і документування українських громадян.

До зазначеного додамо, що в результаті брекзіту мало хто з працюючих поляків повернеться до Польщі з Великої Британії, а це близько 150 тис. осіб. З огляду на нові британські вимоги, поляки скоріше за все осядуть в Норвегії, Ірландії, Швеції. Така ситуація створює додаткові робочі місця і надає можливість українцям в Польщі знайти роботу за фахом.

Робітники потрібні не тільки в Польщі. Міністерство праці Німеччини оприлюднило інформацію про те, що до 2030 року на німецькому ринку може бракувати 10 млн. осіб. Це означає мільйони місць праці, які необхідно заповнити. Враховуючи, що німецькі роботодавці можуть збільшити заробітну плату на 10-20% (а польські не зможуть їх наздогнати) і у двічі-тричі підняти зарплатню, то для Польщі українські працівники – це історичний шанс, оскільки вони заповнюють солідну прогалину, яка у майбутньому буде тільки посилюватися. Бо з Польщі люди їхатимуть на Захід, де платять втричі більше. Тобто попит на українського працівника, як доводять соціологічні опитування в РП, тільки зростатиме, оскільки українці старанні, компетентні, досвідчені, мудрі і працьовиті.

Отже, працьовиті українці знайдуть роботу у будь-якій країні, однак вони потрібні своїй державі для відновлення зруйнованого загарбниками. І незважаючи на те, що триває війна, більшість повертається. Так, якщо в Польщу на початку агресії прибуло майже 5 млн осіб, то на сьогодні нараховується приблизно півтора мільйона.

Підбиваючи підсумок, зазначимо наступне. Проблеми сьогодення, з якими зіткнулись європейці, значно змінили загальну демографічну картину Європи. На наших очах мільйони людей змушені кидати свої домівки і їхати світ за очі у пошуках іншого життя. І ніхто не в стані передбачити, коли цей людський вулик заспокоїться і дасть собі раду, оскільки війна триває і не скінчається потік біженців.

Людмила Чекаленко

Поделиться:

Залишити відповідь

Пов’язані записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.

Повернутись вверх