Чи Росія готувалася до вторгнення? Прості відповіді на складні питання

Протягом всього історичного періоду існування українських земель спочатку імперська Росія, пізніше радянська – нарощувала зусилля для повного поглинання України. Україна потрібна Росії, як політичне, економічне і духовне опертя. Українські сировинні ресурси, і у першу чергу уранові поклади, рідкоземельні метали, титан, марганець, золото, крейда, сіль, вугілля, газ, нафта, залізна руда тощо.

Вічно голодна Росія не може вижити без українських чорноземів, українського хліба, цукру, олії, м’яса, молока, птиці, фруктів і городини, та фактично всіх продуктів харчування.

Україна має  розвинуті трудові ресурси, кваліфіковану робочу силу, інтелектуальний і науковий потенціал, розвинутий військово-промисловий комплекс, соціальна інфраструктура тощо. До того ж Україна з її прадавньою історією, соборами й церквами, музейними колекціями, архітектурними пам’ятками, історичними раритетами; а також лісами, горами, морями, річками, санаторіями, центрами відпочинку, повітрям, геотермальними джерелами є привабливою креаційною державою.

Чому Росія «дозволила» Україні – тоді УРСР, набути членства в ООН?

Після Другої світової війни окремі республіки СРСР були потрібні Росії як геополітичний фактор – як  територія, так і сировинне джерело. Країни переможці у Другій світовій війні створили 1945 року Організацію Об‘єднаних Націй з метою збереження і захисту миру (за Статутом ООН). Після довгих дебатів  Сталіну вдалося залишити за союзом три місця: України, Білорусі і СРСР. Перші дві республіки – як найбільш постраждалі під час війни й окупації. Отже, Росії були потрібні голоси республік при розгляді  міжнародних питань в ООН, голосування в якій відбувається за принципом: одна держава – один голос. Щоби провідні країни визнали  такий варіант, Сталін навіть змінив конституції Союзу і республік, «повернувши» їм право міжнародних відносин, забране у 1922 році при створенні СРСР. Голоси республік були потрібні післявоєнній Росії в холодній війні з Заходом для проведення власних рішень через світову Організацію.

З якою метою було запроваджено українізацію України?

Міжвоєнний проєкт «українізації» України (1923-1932) – політика на повернення українськості українській республіці – на словах для відродження української культури, а на практиці виявився прикритим засобом пошуку наступних жертв – українських патріотів та їх поступове винищення, знищення українства загалом. Очистивши від української ідеї суспільство – через арешти, в’язниці, залякування тощо, московська влада залучає найвидатніших українців до «побудови комунізму».

Тим самим влада намагалася «перевиховати» українців і зробити з них  совєтський народ. Важко піддавалася народна маса тому будівництву: чинила і відкритий, і завуальований спротив. Провалювала ідею колгоспів, ідею народів-братів або «старшого брата».  Тих, хто чинив спротив, ізолювали і знищували. Ідеологічна машина виростила не одне покоління радянських людей – «хомо совєтікус», що формувалися на засадах жовтенят, піонерії, комсомолу і партії комуністів, для якої і вирощували всю цю ідеологічно підкуту молодь. За яскравими демонстраціями, червоними прапорами будівельників комунізму проглядали інші обличчя – людей-носіїв українськості, яких тоді і сьогодні рашисти називають націоналістами.

Як владі вдалося сформувати радянську людину без роду й племені?

Рядянська влада поступово російщила українців відповідними записами в документах: на російський лад в паспорти вписували імена і прізвища, а також російську національність. В освітянській сфері: вчилися на русском язике,  обов’язковими дисциплінами були «російська мова і література»,  «науковий комунізм» і «історія комуністичної партії радянського союзу – КПРС». Арештовували за вишиванки, виганяли з вишів, кидали за решітку з-за Шевченкового «Заповіту»…

Чому Росія стверджує, що Совєтський союз розвалила Україна?

Це – черговий російський фейк – неправда. Росія проголосила свою незалежність 12 червня 1990 року. Як заявив тодішній президент РФ Борис Єльцин – незалежність «від радянських республік, яких Росії набридло годувати»   

Водночас наша держава Україна заявила про свою незалежність16 липня 1990 року.

Жорстка внутрішня російська боротьба за кремлівське крісло початку 1990-х тимчасово обійшла українське питання стороною, хоча військовий контингент РФ стояв біля київських воріт. До того ж додалася і політика першого російського президента Бориса Єльцина, який у перші роки незалежності називав себе демократом, що тільки й піклується про добробут України. Одним із найвідоміших його афоризмів був такий: «Прокинувся вранці – подумай, що ти зробив для України».

І двох років не минуло з ухвалення документу про ліквідацію СРСР 8 грудня 1991 р., а російський парламент 1992 і 1993 роках приймає постанови про неправомірність появи української держави, про власність Росії на Крим і м. Севастополь.

Чому Крим є таким важливим для Росії?

Перша  причина полягає в тому, що   Крим – це геостратегічний об’єкт і тактичний плацдарм для контролювання не тільки Чорного і Азовського морів, а також і виходу на Середземномор’я. Розташування Криму надає можливість Росії розбудовувати військову інфраструктуру – військову базу з ядерною зброєю, центр космічного і радіозв’язку  тощо. Що одразу зробили рашисти – захопили нашу радіолокаційну станцію, станцію космічного зв’язку і велику Кримську обсерваторію – провідний центр астрономічної науки, де відслідковували і відкривали нові зірки тощо.

Водночас, є й вагоміша причина: обґрунтування російської ідеології і засадничої концепції історичного походження московії. Походження від Візантійської імперії – колиски Християнства.

Крим – останній клаптик візантійської величі – центру Християнства, центру світової цивілізації, культури і світових надбань. Історичні документи свідчать: сучасна росія не має власних історичних коренів слов’янства, оскільки почалася з угро-фінських племен і була започаткуванням перших поселень дітьми і онуками наших Київських князів. Державність московії почалася лише з 14-15 століття.

Де ж взяти їй було передісторію? В кого запозичити? От і придумали – підкорити українство, а Київську землю і історію України привласнити собі. Це роблять перші царі московії, закріплює цар петро1, посилює імператорка – ліквідаторка українського козацтва катерина 2… . 

Саме петро1 вкрав бібліотеки наших академій –  Острозької і Києво-Могилянської, забрав професорів, архіви, історичні раритети Київської держави. Забрав священиків і церковні першокниги. Заборонено під загрозою смерті українську мову, літературу, друкування книжок, заборонено Народ Український!

Історія Криму таким чином надала московії необхідні століття для формування її історичної тяглості – від величі Візантії до московії. Фактично, московія  загарбала нашу історію, наших світочів культури і наш цвіт Нації. Тих, хто чинив спротив, російська каральна машина знищувала і ліквідовувала цілими родами і сім‘ями, а їхні статки привласнювала.

Чи захищала себе Україна?

У 1992 і 1993 роках російський парламент прийняв відповідні документи про неправомірність передачі Криму у 1954 р. Україні, вимагав віддати Крим і місто Севастополь.  

Реагуючи на такі зухвалі зазіхання, Україна звернулася до Ради Безпеки ООН у пошуках міжнародного захисту власної суверенності і територіальної цілісності. Рада Безпеки ООН 26 липня 1993 р. активно підтримала Україну, осудила Росію за її дії .

Чому виникли проблеми зі спільним російським кордоном?

Кордон між Україною і Росією офіційно не встановлювався, оскільки, на переконання попередньої влади, кордони між частинами СРСР не були потрібними. Остаточно прийняти під охорону 2292 км кордону з Російською Федерацією вдалося лише в січні 1993 р. Статті щодо морського кордону з-за непримиренної позиції Росії, яка вимагала закрити акваторію Азовського моря для іноземних кораблів,  було вилучено з угоди про спільні кордони з Росією від  2003 року. При цьому обіцяно повернутися до цього питання поспіль. Зволікання України з вирішенням питання демаркації (позначення на місцевості) кордону відсували сам процес врегулювання на невизначений термін, що стало підґрунтям для різних необґрунтованих претензій з боку Росії.

Чому значна частина росіян підтримує свою владу у війні з Україною?

В Росії активно працює ідеологічна система виховання, інформаційна обробка населення і жорстка цензура; вилучені іноземні видання, закриті прозахідні теле- і радіоканали, переписані шкільні підручники з історії і географії. Росіян  виростили у переконанні їхньої зверхності над українцями у ролі «старшого брата» з «єдиної колиски трьох народів» – російського, українського й білоруського. Цій ідеї, на превеликий жаль, активно підігрують і деякі українські вчені, пропагуючи цю хибність в обов’язкових підручниках для студентства. Російські громадяни історично є прихильниками сильної влади, якій беззастережно довіряють свій захист і свій добробут.

У чому полягає сутність захисту «співвітчизників» РФ?

Парламент РФ наново намагався не тільки відродити СРСР, створений 1922 р., а й ліквідувати започатковану трьома державами Росією, Україною і Білоруссю  8 грудня 1991 року Співдружність незалежних держав (СНД). 14 вересня 1995 року РФ приймає «Стратегічний курс Російської Федерації щодо країн – учасниць СНД», затверджений указом російського президента. Цей документ проголосив інтереси Росії на пострадянському просторі загалом і, зокрема, через захист «співвітчизників», до яких російська пропаганда зараховує всіх російськомовних осіб і тих, хто сповідує «російську ідею». Весь простір СНД в документі оголошено «стратегічним інтересом Росії». Ці положення означали привласнення Росією права на втручання у внутрішні справи сусідніх держав для «захисту співвітчизників». Цю ідею рашисти і зараз використовують у війні проти України.

Як Росії вдалося нанести шкоду економіці України?

Відносини з Україною початку 1990-х було переведено на прагматичні рейки – Росія намагалася економічним шантажем примусити діяти за російським сценарієм («задушити» Україну). Росія одностороннє скорочувала товарообіг: втричі експорт прокату чорних металів у Росію, втричі — сталевих труб і вантажівок, у 20 разів — мінеральних добрив тощо. З 1 липня 2001 р. РФ перейшла на принцип вилучення ПДВ з товарів країни призначення, що спричинило різке подорожчання української продукції. Поступово Росія заволодіває українським ринком: привласнила нафтопереробні заводи, зокрема Лисичанський НПЗ та ін.

Розробки ВПК регулювались російськими інтересами. Росія через злочинні фінансові схеми заволоділа українською тактичною ядерною зброєю. Фактично все, що можна було «забрати» в Україні – було забрано через спільні проєкти і прямий шантаж, такі, наприклад, як проєкт «Дніпро» — використання модернізованої ракети СС-18 („Сатана”); виробництво двигунів АІ-222; виготовлення літаків Як-130; виготовлення літака АН-148 тощо. Захопила практично весь Чорноморський флот тощо.

Чим вирізнялася політика путіна?  

Політика ввп вирізнялася наступальним, жорстким практицизмом. Росією було взято курс на роздмухування громадянської війни, розчленування України шляхом утворення на нашій території «самопроголошених» республік. Посування України європейським курсом викликає активний спротив російських очільників. Путін називає членство України в НАТО «прямою загрозою» для своєї країни. Росія напряму втручається в  українські справи, розхитує стабільність через війну на Донбасі. Проросійськи налаштоване керівництво Німеччини, зокрема канцлер Ангела Меркель під час Бухарестського саміту Північноатлантичного Альянсу в квітні 2008 року блокують європейську можливість України, перекреслюють надання нам Плану дій щодо членства (ПДЧ). Росія враховує безпринципність Заходу і …нападає на Грузію.

Перша відверта агресія Росії проти України – спроба захопити острів Коса Тузла 2003 року  і постійний шантаж: от скинемо на вас ядерну бомбу й подивимося, хто в домі господар.

Як протистояла українська влада російському тискові?

Політика президентів України щодо РФ суттєво відрізнялася: за часів першого президента дотримувалася тенденції – «не геть від Москви, а поряд з Москвою» [10]; період Л. Кучми – вміння балансувати, пошук консенсусних рішень із поступовим посуванням України у напрямі ЄС і НАТО; етап В. Ющенка – успішний початок і наступне провалля, руйнівна політика Заходу щодо євроатлантичних намірів України, постійна напруга і загрозливі російські тенденції. Час президента Януковича – остаточна підготовка плацдарму для переходу України в цілковите підпорядкування або поглинання України. Президент, керований кремлем, провалив підписання Угоди про асоціацію України–ЄС 2013 р. на Вільнюському саміті Європейського Союзу.

Вибухнув Майдан. Президент розстрілює свій народ.

Плани московії  щодо мирного захоплення нашої держави рухнули.

Росія розпочала жорстоку війну.

Автор: Людмила Чекаленко

Поделиться:

Похожие записи

Начните вводить, то что вы ищите выше и нажмите кнопку Enter для поиска. Нажмите кнопку ESC для отмены.

Вернуться наверх