Настав час остаточно поховати міф не лише про сильну російську армію, а й про силу і могутність російських спецслужб, чим вони самі завжди так пихато гордилися і що на всі лади прославляли у книгах та кінофільмах.
Події останніх років, а надто нинішня неспровокована війна росії проти України наочно продемонстрували їхню неспроможність здобувати необхідну інформацію, неспотворено доности її до вищого керівництва своєї держави, чітко аналізувати й прогнозувати, впливати на розвиток подій. А головне – вони перестають бути тим вибудованим багатьма десятиліттями тотолітаризму нібито всесильним монстром, якого всі страшилися. Цей монстр активно деградує разом із його духовним покровителем, має невиліковні задавнені хвороби й поступово розкладається. І вже ніхто перед ним не тремтить. Понад те, за найліпшої нагоди органи безпеки багатьох країн світу із величезним задоволенням дають росіянам копняка.
Прикладів цьому чимало. Ось лише найгучніші.
У 2014 році в Чехії міністерство внутрішніх справ визнало агентів російської військової розвідки винними в двох вибухах на складі боєприпасів у Врбетіце. Їм не вдалося провести все настільки конспіративно, як хотіли, тож російський слід невдовзі проявився.
У 2016 році російські розвідники провалили операцію зі здійснення державного перевороту в Чорногорії. Мали намір скинути чинний уряд, який взяв курс на інтеграцію країни в НАТО і вихід з орбіти росії. При цьому росіяни прямолінійно і відверто самовпевнено діяли з території сусідньої Сербії.
У тому ж 2016 році американські спецслужби викрили мережу із 10 розвідників-нелегалів СВР росії, які під глибоким прикриттям упродовж багатьох років діяли на території США. Але, як з’ясувалося, не під дуже глибоким. Розслідування засвідчило, що в цій історії не обійшлося і без зради з боку кадрових російських розвідників, і елементарного непрофесіоналізму окремих нелегалів, які поводили себе на чужій території доволі примітивно.
У той самий період були викриті спроби грубого втручання російських спецслужб у вибори в США. І знову наразилися на дипломатичний скандал, санкції і видворення з країни одіозних шпигунів.
Ці грандіозні провали росіян, небачені досі, супроводжувалися не лише дипломатичними демаршами і гнівними засудженнями на міждержавному рівні. Із недолугих дій російських розвідників всі почали кепкувати й насміхатися. А це вже зовсім інший рівень оцінки роботи супротивної сторони, який межує з ганьбою.
Невдовзі, у 2018 році, об’єктами ще більших насмішок стали офіцери російської військової розвідки, які у Солсбері намагалися вбити отруйною речовиною “Новачок” колишнього колегу Сергія Скрипаля і які світовій громадськості запам’яталися під вигаданими прізвищами Петров і Боширов. На своє виправдання російським пропагандистським телеканалам вони нічого ліпшого не змогли придумати, окрім тези, що приїхали до Великої Британії, щоб помилуввтися шпилями старовинного собору у Солсбері.
У квітні 2018 року із Нідерландів депортували чотирьох росіян з дипломатическими паспортами, які намагалися зламати комп’ютери Організації із заборони хімічної зброї в Гаазі. Це відбувалося саме тоді, коли ця організація розслідувала застосування отруйної речовини “Новачок” у Солсбері. У одного із затриманих знашли при собі квитанцію на таксі в Шереметьєво від військової частини, пов’язаної з Головним управнінням Генштабу Збройних сил рф. Після повідомлення про цей відвертий прокол вдалося встановити паспортні дані ще 305 співробітників ГУ (колишнє ГРУ), автомобілі яких були приписані до тієї самої військової частини, яку звинувачували у найгучніших хакерських атаках. Це спричинило величезну кількість насмішок у ЗМІ.
Прикладів ще можна наводити чимало. Із останнього – розбірки всередині російських спецслужб, пов’язані з провалом військового вторгнення в Україну. Під роздачу потрапило керівництво 5 служби ФСБ, відповідальної за розвідувально-підривну діяльність в Україні. Йому інкримінують надання викривленої і неправдивої інформації про політичну ситуацію в нашій державі і розкрадання величезних коштів, виділених на агентурну і підривну роботу. Корупція вже давно стала притаманною російським спецслужбам. Це стосується і розкрадання коштів, призначених ватажкам бойовиків ОРДЛО, і багато чого іншого.
Водночас путін, як породження цієї системи, продовжує її підтримувати. Тим самим наближає свій безславний кінець. Адже самі спецслужби можуть виявитись його ахілесовою п’ятою. Їхні агресивні дії проти Заходу не лишаються непоміченими і вже призвели до зворотної політичної реакції в Європі і в усьому світі. Вони можуть стати могильником не лише для самого путіна, а й у цілому для путінської росії. Так як нині для цивілізованого світу абревіатури ЧК-ГПУ–НКВД-КГБ асоціюються з репресіями, терором, беззаконням, так нинішні СВР-ФСБ-ГУ набувають дедалі більшого негативного, темного, зловіщого відтінку. І чим далі, тим більше фахівці із безпекового середовища говорять про їхній занепад і втрату професіоналізму.
Хоча й недооцінювати кремлівські спецслужби і списувати їх з рахунку не можна.
Бо загнаний у кут звір завжди небезпечний.
Олександр Скрипник
