Україну та Туреччину розділяє Чорне море, яке століттями й тисячоліттями слугувало не бар’єром, а живим шляхом взаємодії. Українці та тюркські народи живуть пліч-о-пліч упродовж тисячоліть, переплітаючи свої долі, торговельні маршрути, військові союзи та культурні здобутки. Проте коли на початку 1990-х років зароджувалась сучасна незалежна Україна, офіційні дипломатичні інституції тільки починали розбудовуватися. У цей доленосний період саме народна дипломатія, рушійною силою якої стали особисті стосунки митців, інтелектуалів та щирих патріотів двох країн, виявилася тим міцним фундаментом, на якому постало сучасне стратегічне партнерство Києва й Анкари.

Ця стаття — розповідь про те, як щира любов до України та Туреччини, витікаючи з дружби та творчої енергії Народного художника України Рафаеля Масаутова та його соратників, випереджала офіційні дипломатичні протоколи та творила нову історію.

Тисячолітня сусідська доля

Історія взаємин між українським та тюркомовними народами виходить далеко за межі останніх трьох десятиліть. Від часів Київської Русі, Великого Князівства Литовського, Козаччини та Кримського Ханства відносини між двома берегами Чорного моря завжди відзначалися глибиною та інтенсивністю. Це були часи протистоянь, але водночас і час глибокого культурного обміну, торгівлі та спільних союзів.

Коли наприкінці XX століття Україна відновлювала свою незалежність, постала гостра потреба заново відкрити один одного суспільствам, які тривалий час були відокремлені залізною завісою. Офіційна дипломатія вимагає часу, регламентів та тривалих погоджень. Але мистецтво, культура та людське тепло не знають кордонів і бюрократичних затримок.

Культурний прорив до відкриття посольств

Офіційні дипломатичні представництва — Посольство України в Туреччині та Посольство Туреччини в Україні — розпочали свою роботу лише у 1993 році. Проте міждержавний діалог на найвищому культурному рівні вже вирував набагато раніше. І головним осередком цього руху стало Міжнародне товариство «Україна – Туреччина», засноване при раді Міжнародного товариства «Україна і світ».

На чолі цього руху стояв видатний український графік, живописець і громадський діяч — Рафаель Зейнурович Масаутов (Народний художник України). Поєднуючи в собі глибоку шану до української культури та коріння тюркомовного світу, він разом із сином Тимуром Масаутовим (професором Академії мистецтв Туреччини — Університету Мімара Сіна) та колом близьких друзів-однодумців узяв на себе місію зближення двох народів. 

Ще у 1991 році — у рік проголошення Незалежності України — Рафаель Масаутов у тісній співпраці з Міністерством культури Туреччини та за особистого сприяння видатного турецького державного й культурного діяча Намика Кемаля Зейбека реалізував безпрецедентний проєкт. У Туреччині було видано двомовне видання дастану «Шан Кизи Дестани» («Сказання про доньку Шана»). Ця подія стала справжнім святом і вагомим культурним здобутком для всього тюркомовного світу та важливим кроком у презентації українсько-тюркських історичних зв’язків. 

200 картин над Чорним морем.

Виставка 16 жовтня 1992 року стала справжнім тріумфом народної дипломатії. Уперше в історії сучасної України у Туреччині було організовано масштабну художню виставку українських митців — Рафаеля та Тимура Масаутових. 

Організаторами цього грандіозного заходу виступили Міжнародне товариство «Україна – Туреччина» та Міністерство культури Туреччини. Сьогодні важко уявити колосальний обсяг зусиль, яких вимагала ця подія в ті часи.

Необхідно було оформити складну документацію на 200 живописних і графічних полотен.

Забезпечити логістику та транспортування величезної колекціії літаком рейсом з Києва до Туреччини.  

Налагодити співпрацю на державному рівні в умовах, коли міжкраїнні інституційні зв’язки лише формувалися, а подзвонити до Туреччини було цілою історією впродовж дня, ця виставка не лише відкрила для турецького глядача високе українське образотворче мистецтво, але й продемонструвала, що між Україною та Туреччиною існує глибока духовно-мистецька спорідненість.

Історія показує, що великі міждержавні союзи дуже часто народжуються не у кабінетах чиновників, а в майстернях художників, за дружніми бесідами та завдяки спільним культурним проєктам.

Зусилля Рафаеля Масаутова, Тимура Масаутова, Намика Кемаля Зейбека та їхніх колег заклали той міцний фундамент, на якому в наступні десятиліття виросло стратегічне партнерство України та Турецької Республіки. Сучасний економічний, військово-технічний, туристичний та гуманітарний союз наших держав є прямим продовженням тих перших мостів, зведених щирим ентузіазмом друзів України та Туреччини.

Сьогодні, коли обидва народи продовжують жити пліч-о-пліч у Чорноморському регіоні, спадщина цієї народної дипломатії залишається яскравим прикладом того, як особиста любов до двох культур, відданість своїй справі та щира дружба здатні змінювати хід історії та єднати країни.

 Семен Мельниченко