Американський військовий контингент на європейському континенті вже понад вісім десятиліть залишається головним гарантом західної архітектури безпеки. Проте влітку 2026 року концепція Pax Americana в Європі проходить через чи не найрадикальнішу трансформацію з часів завершення Холодної війни.

Формально стартувавши в липні під егідою Пентагону, масштабний шестимісячний перегляд дислокації сил (Europe Posture Review) ставить європейським столицям жорсткий ультиматум: переходити до доктрини «НАТО 3.0», де основне завдання оборони лягає на саму Європу.

Від Рейну до Сувалок

Попри риторику про виведення сил, американська присутність залишається фундаментальною. На постійній основі в Європі дислокується близько 65–68 тис. активних військовослужбовців. Загальна ж чисельність разом із ротаційними бригадами, які було терміново розгорнуто після російського вторгнення в Україну 2022 року, коливається в діапазоні 80–100 тис. осіб.

Географія базування традиційно зберігає баланс на користь Західної Європи:

• Німеччина (≈ 36 тис.): Головний форпост і логістичний серцевий центр. Тут розташовані авіабаза Ramstein, штаб-квартира EUCOM у Штутгарті та полігони Графенвер. Сама лише Німеччина приймає понад половину постійних сил США.
• Італія (≈ 12,5 тис.): Південноєвропейський опорний пункт (бази Aviano та Vicenza).
• Велика Британія (≈ 10 тис.): Переважно ключові авіабази ВПС США.
• Іспанія (≈ 3,7 тис.): Морська база Rota, що забезпечує систему протиракетної оборони.
• Східний фланг (Польща, Румунія, Балтія): Переважно ротаційні сили стримування (Atlantic Resolve), чисельність яких залежить від конкретних навчань, сягаючи в Польщі кількох тисяч батальйонних груп.

Політика «НАТО 3.0» та симетричне скорочення

Адміністрація Дональда Трампа чітко дала зрозуміти, що пріоритети Вашингтона зміщуються. Сигнал про плани скоротити німецький контингент на 5 тисяч осіб та скасувати чергові ротації бронетанкових бригад сполошив союзників. Утім, чинний Конгрес установлює законодавчу «планку» у 76 тисяч військовослужбовців, забороняючи одностороннє хаотичне виведення військ без консультацій з Альянсом.

Поточна стратегія Пентагону полягає не стільки в ізоляціонізмі, скільки в жорсткому прагматизмі. Вашингтон прагне звільнити високотехнологічні ресурси — від розвідувальних дронів до систем ППО — для потенційного стримування в Індо-Тихоокеанському регіоні. Європейцям натомість пропонують купувати американську зброю та самостійно закривати безпеку у звичайній обороні.

Поки Берлін та Париж стурбовані потенційним вакуумом безпеки, країни Східної Європи — насамперед Польща та Румунія — готові за власні кошти розбудовувати інфраструктуру, аби пересунути американські бази з Заходу ближче до кордонів на Сході, страхуючи таким чином Україну.

Europe Posture Review — це не просто аудиторська перевірка казарм і складів. Це фінальний сигнал про те, що доба «безкоштовної безпеки» для Європи остаточно завершилася. Свою американську парасольку Вашингтон згортати повністю не збирається — ядерне стримування та ключові штаби залишаться. Проте піхота, танки та передові рубежі оборони відтепер мають стати турботою самих європейців. 

Тому,не тільки Німеччина інвестує мільярди у новий далекобійний арсенал. Левову частку вкладають у особливо потужну зброю.

Петер Славічек