Марина Куріщакова, художниця, що походить з України та нині мешкає і працює в Празі, формує власний впізнаваний пласт сучасного європейського мистецтва, у якому абстракція стає мовою внутрішніх станів людини. Її творчість — це не про зображення реальності, а про її емоційну анатомію, де кожен колір, кожен жест і нашарування фарби несуть у собі досвід переживання, трансформації та переосмислення.
Раніше про мисткиню вже говорили у професійному середовищі як про авторку успішного виставкового проєкту в Парламенті Чеської Республіки, де вона представила серію архітектурних робіт, присвячених річниці вступу Чехії до Європейського Союзу. Тоді її роботи стали частиною офіційного культурного діалогу між історією, простором і сучасною європейською ідентичністю, підкреслюючи її здатність працювати з великими символічними контекстами.
Сьогодні художниця робить крок у зовсім інший, глибоко особистий вимір. Вона повертається до витоків власного творчого пошуку і презентує нову колекцію абстрактного живопису під назвою “Anatomy of Feelings”. Це серія робіт, у якій мисткиня досліджує не зовнішні структури, а внутрішню архітектуру людських емоцій.
Особливого значення цій серії надає той факт, що Марина є сертифікованим психологом, і тому її художня практика виходить за межі візуального мистецтва, перетворюючись на глибоке дослідження психоемоційних процесів. Вона працює з темою трансформацій так само точно, як з кольором і композицією — через розуміння механізмів внутрішніх змін, криз і відновлення.
У серії “Anatomy of Feelings” художниця вибудовує складну емоційну траєкторію: від стану повного хаосу та внутрішнього розпаду — через кризу, сумніви, напружені усвідомлення і переоцінку досвіду — до моменту прийняття нових рішень і поступового переходу до ясності, гармонії та відчуття внутрішнього щастя. Кожне полотно стає фіксацією окремого етапу цього шляху, своєрідним психологічним зрізом, переведеним у мову абстракції.
Живопис у цій серії не ілюструє емоції буквально, а ніби «проживає» їх на полотні. Густі нашарування фарби, контрастні колірні поля, імпульсивні лінії та ритмічні розриви формують візуальний еквівалент внутрішнього досвіду людини, яка проходить через трансформацію. Це мистецтво не про пояснення, а про відчуття, не про відповідь, а про процес.
Повернення Марини до абстракції виглядає як природне коло розвитку — від структурності архітектурних форм до максимально вільної мови емоцій. У цьому переході немає випадковості: навпаки, він підкреслює глибину її авторського методу, де мистецтво і психологія переплітаються в єдину систему спостереження за людиною.
Вернісаж “Anatomy of Feelings” обіцяє стати не просто мистецькою подією, а простором внутрішнього діалогу, де глядач зустрічається з власними емоціями через візуальні коди абстракції. Це запрошення до тихого, але глибокого переживання того, як хаос перетворюється на усвідомленість, а внутрішній розпад — на нову цілісність.
