Аналітична стаття-розслідування

Аналіз відкритого протоколу голосування до Ради громадського контролю НАБУ виявив масове повторення однакових бюлетенів, аномальну концентрацію підтримки окремих груп кандидатів, різкий сплеск активності наприкінці голосування та інші статистичні особливості, які потребують незалежної перевірки.

РОЗДІЛ 1. РГК НАБУ: орган, який має контролювати антикорупціонерів

Рада громадського контролю при НАБУ є одним із ключових механізмів громадського контролю за діяльністю Національного антикорупційного бюро України.

Саме РГК має представляти інтереси суспільства, забезпечувати прозорість роботи НАБУ, делегувати представників до конкурсних та дисциплінарних комісій, а також бути додатковим запобіжником від зловживань усередині антикорупційної системи.

Тому будь-які вибори до РГК мають відповідати найвищим стандартам прозорості та довіри. Адже фактично громадськість обирає тих, хто надалі контролюватиме один із найважливіших антикорупційних органів держави.

10 червня 2026 року відбулося чергове онлайн-голосування за новий склад РГК НАБУ.

Після оприлюднення протоколу голосування було проведено незалежний аналіз відкритих даних з метою виявлення статистичних закономірностей та можливих аномалій.

РОЗДІЛ 2. Рекордне голосування: 45 245 бюлетенів за один день

Згідно з оприлюдненим протоколом, участь у голосуванні взяли 45 245 виборців.

Це один із найбільших показників участі за всю історію формування Ради громадського контролю НАБУ.

На перший погляд така активність може свідчити про високий рівень зацікавленості громадян антикорупційною тематикою.

Проте великий масив даних дозволяє провести більш детальний аналіз та побачити закономірності, які не помітні при поверхневому ознайомленні з результатами.

Графік №1 – Погодинна активність голосування

РОЗДІЛ 3. Хто переміг

За результатами голосування до нового складу Ради громадського контролю НАБУ увійшли 15 кандидатів. Саме вони протягом наступного скликання представлятимуть громадськість у взаємодії з Національним антикорупційним бюро України та братимуть участь у здійсненні громадського контролю за його діяльністю.

Загалом кандидати, які увійшли до прохідної зони, отримали 289 963 голоси, що становить майже 73% усіх голосів, відданих за кандидатів під час виборів. Середній результат одного переможця склав 19 331 голос, а результати всіх членів майбутньої РГК перебувають у досить вузькому діапазоні — від 17 274 до 21 808 голосів.

Особливо показовим є те, що більшість кандидатів із прохідної зони продемонстрували дуже схожі результати. Перша п’ятірка переможців набрала від 20 до майже 22 тисяч голосів, а різниця між окремими сусідніми позиціями в рейтингу становила лише десятки або кілька сотень голосів. Це свідчить про надзвичайно високу щільність результатів усередині групи лідерів.

На перший погляд така картина може свідчити про високу популярність окремих кандидатів та ефективність їхніх виборчих кампаній. Однак подальший аналіз показує, що підтримка концентрувалася не лише навколо конкретних осіб. Значна частина голосів була зосереджена навколо окремих груп кандидатів та громадських організацій, представники яких одночасно опинилися серед переможців.

Саме тому для розуміння результатів виборів важливо аналізувати не лише персональний рейтинг кандидатів, а й структуру голосування загалом: які організації отримали найбільше представництво, наскільки часто виборці підтримували однакові набори кандидатів та чи існували ознаки координованої мобілізації прихильників.

Відповіді на ці питання дозволяють краще зрозуміти, чи були результати наслідком виключно індивідуальної підтримки окремих кандидатів, чи вирішальну роль відіграли більш масштабні організаційні механізми мобілізації виборців.

Графік №2 – Повний рейтинг усіх 44 кандидатів

На цьому етапі результати виглядають як переконлива перемога групи кандидатів із дуже високим рівнем підтримки. Однак подальший аналіз структури бюлетенів, розподілу голосів між організаціями, часової динаміки голосування та концентрації голосів у мережевих кластерах показує, що за цими цифрами можуть стояти значно складніші процеси, ніж звичайна індивідуальна підтримка окремих кандидатів.

РОЗДІЛ 4. Шість організацій, які фактично сформували нову РГК

Аналіз складу переможців показує, що нова Рада громадського контролю сформована переважно представниками лише шести громадських організацій.

До ТОП-15 увійшли:

– ГО «Антикорупційна Сокира» — 3 кандидати;

– ГО «Центр суспільного контролю» — 3 кандидати;

– ГО «Українське правниче товариство» — 3 кандидати;

– ГО «Інститут рівних прав» — 2 кандидати;

– ГО «Д7 Фаундейшн» — 2 кандидати;

– ГО «Незалежна антикорупційна комісія» — 2 кандидати.

Графік №3 – Розподіл переможців за організаціями

РОЗДІЛ 5. Одні й ті самі переможці: випадковість чи система?

Графік №4 – ГАР МОУ та РГК НАБУ

Під час аналізу результатів виборів до РГК НАБУ було виявлено закономірність, яка виходить далеко за межі одного голосування.

Порівняння складу новообраної Ради громадського контролю НАБУ 2026 року, складу РГК НАБУ 2024 року та Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України різних скликань показало, що в усіх випадках серед переможців регулярно з’являються представники одного й того самого кола громадських організацій.

Ключовий факт

Лише чотири організації:

• ГО «Антикорупційна Сокира»;
• ГО «Українське правниче товариство»;
• ГО «Центр суспільного контролю»;
• ГО «Незалежна антикорупційна комісія»;

отримали:

• 11 із 15 місць (73,3%) у РГК НАБУ 2026;
• 12 із 15 місць (80%) у Громадській антикорупційній раді при Міністерстві оборони 2025;
• більшість місць у складі РГК НАБУ 2024 року.

Фактично понад три чверті складу двох різних громадських рад держави сформовані одним і тим самим організаційним середовищем.

Сам по собі цей факт не є порушенням. Цілком можливо, що саме ці організації є найбільш активними, професійними та здатними ефективно мобілізувати своїх прихильників. Проте для будь-якої системи громадського контролю важливим є інше питання: чи залишається вона конкурентною, якщо незалежно від року проведення виборів, державного органу та складу кандидатів перемогу знову отримують представники одного й того самого середовища?

Особливо показовим є те, що йдеться не про другорядні дорадчі структури. РГК НАБУ здійснює громадський контроль за діяльністю головного антикорупційного правоохоронного органу країни. Громадська антикорупційна рада при Міністерстві оборони здійснює громадський контроль у сфері оборонних закупівель та діяльності одного з найбільших розпорядників бюджетних коштів держави. Таким чином представники одного й того самого організаційного середовища отримують значний вплив одразу на кілька напрямків громадського контролю над державними інституціями.

Ще більшої ваги ця обставина набуває у поєднанні з іншими результатами аналізу виборів до РГК НАБУ. Під час дослідження було встановлено, що майже 15 тисяч бюлетенів містили один і той самий набір кандидатів, 66,9% голосів припали лише на десять найпоширеніших шаблонів бюлетенів, між прохідною та непрохідною частиною рейтингу утворився розрив майже у 7 тисяч голосів, а значна частина голосів концентрувалася у великих IP-кластерах та надходила в останні години голосування.

Жоден із цих факторів окремо не доводить наявності порушень. Проте в сукупності вони формують картину надзвичайно високого рівня організаційної мобілізації навколо одного й того самого середовища громадських організацій.

Саме тут виникає головне питання цього розслідування.

Чи є така концентрація результатом виняткової ефективності цих організацій та їхньої реальної підтримки серед громадян?

Чи ми спостерігаємо формування стійкої системи, яка незалежно від тематики конкурсу та державного органу відтворює одне й те саме коло переможців?

Для суспільства це питання має принципове значення. Справжній громадський контроль передбачає конкуренцію ідей, підходів та громадських ініціатив. Якщо ж система починає регулярно відтворювати одних і тих самих переможців, виникає ризик того, що громадський контроль поступово перетворюється з відкритого конкурентного середовища на механізм представництва обмеженого кола найбільш організованих структур.

Іншими словами, проблема полягає не в тому, що перемагають конкретні організації. Проблема може полягати в тому, якщо механізм виборів починає системно забезпечувати перевагу одним і тим самим організаційним мережам незалежно від того, хто ще бере участь у конкурсі.

Прихильники такої системи можуть заперечити, що успіх цих організацій пояснюється їхньою високою впізнаваністю, розгалуженими мережами прихильників та багаторічною активністю у сфері громадського контролю.

Саме тому суспільство має право вимагати максимальної прозорості таких голосувань, незалежного технічного аудиту та відкритої відповіді на питання: чи забезпечує нинішня система рівні можливості для всіх громадських ініціатив, чи ми спостерігаємо поступове формування замкненого кола постійних переможців у сфері громадського контролю над державою.

РОЗДІЛ 6. Феномен однакових бюлетенів

Найцікавішим результатом аналізу стало масове повторення практично однакових бюлетенів.

У протоколі багаторазово зустрічається одна й та сама комбінація кандидатів:
1, 2, 3, 6, 7, 14, 23, 26, 30, 32, 37, 40, 42, 43, 44.

Примітно, що саме ці кандидати згодом опинилися серед лідерів голосування.

Графік №5 – Найпопулярніші шаблони бюлетенів

РОЗДІЛ 7. Майже сім тисяч голосів прірви

15 місце: Юлія Гаврилюк — 17 274 голоси.

16 місце: Олена Полянська — 10 318 голосів.

Різниця становить 6 956 голосів.

Графік №6 – 15 місце проти 16 місця

Розрив між 15-м та 16-м місцем у 6 956 голосів виглядає нетипово великим для конкурентних виборів, де всі кандидати перебувають в одному інформаційному полі та голосування триває лише один день. Фактично останній прохідний кандидат — Юлія Гаврилюк (17 274 голоси) — отримала на 67,4% більше голосів, ніж перший непрохідний кандидат — Олена Полянська (10 318 голосів). Для порівняння: всередині самої прохідної групи різниця між сусідніми місцями зазвичай становить сотні голосів, інколи одну-дві тисячі. Натомість після 15-го місця відбувається різкий обрив результатів, ніби між двома різними лігами кандидатів. Сам по собі такий розрив не є доказом порушень, однак він свідчить про існування дуже потужного фактора, який відокремив групу переможців від усіх інших учасників перегонів.

Додатково цей факт виглядає особливо цікавим у поєднанні з іншими результатами аналізу протоколу: масовим використанням однакових шаблонів бюлетенів, концентрацією голосів навколо обмеженого кола організацій, а також різким зростанням активності в останні години голосування. Якщо голосування було переважно індивідуальним і незалежним, розподіл результатів зазвичай є більш плавним. Коли ж формується чітка межа між «прохідною» та «непрохідною» групою кандидатів, це може свідчити про високий рівень централізованої мобілізації виборців навколо заздалегідь сформованих списків. Саме тому цей розрив потребує окремого аналізу незалежними аудиторами: важливо з’ясувати, чи є він наслідком природної підтримки виборців, чи результатом координованих кампаній із просування певних груп кандидатів.

РОЗДІЛ 8. IP-кластери та концентрація голосів

Окрему увагу під час аналізу привернула концентрація голосів у найбільших IP-кластерах. Виявлено, що лише 20 найбільших кластерів забезпечили 17 712 бюлетенів, або 39,1% усіх голосів, а три найбільші кластери акумулювали 5 817 бюлетенів (12,9% від загальної кількості голосів). Така концентрація сама по собі не є доказом порушень, однак є одним із ключових показників, які традиційно перевіряються під час аудиту електронних голосувань.

Подібна картина може мати цілком природні пояснення. Великі групи користувачів нерідко працюють через спільні зовнішні IP-адреси, тому значна кількість бюлетенів із одного кластера не означає, що голосували одні й ті самі люди. Водночас настільки помітна концентрація голосів потребує додаткового аналізу, особливо якщо вона поєднується з іншими статистичними особливостями голосування.

Тим більше, що аналіз протоколу також виявив масове повторення однакових шаблонів бюлетенів, різкий розрив між прохідними та непрохідними кандидатами та значний сплеск активності наприкінці голосування. Окремо кожен із цих факторів може мати природне пояснення, але їхня одночасна наявність є достатньою підставою для проведення незалежного технічного аудиту системи голосування.

Така концентрація голосів може пояснюватися:

• мобільними операторами та технологією NAT; 
• великими інтернет-провайдерами; 
• корпоративними мережами підприємств або установ; 
• VPN та проксі-сервісами; 
• організованою мобілізацією виборців окремими групами підтримки; 
• іншими особливостями мережевої інфраструктури. 

Саме тому незалежний аудит має встановити природу найбільших IP-кластерів та перевірити, чи не пов’язані вони зі статистичними аномаліями, виявленими в інших частинах протоколу голосування.

Графік №7 – ТОП-20 IP-кластерів

РОЗДІЛ 9. Ознаки координованої мобілізації

Жоден із виявлених фактів сам по собі не є доказом накрутки або втручання в результати голосування. Однак під час аналізу протоколу привертає увагу не окрема ознака, а їхня одночасна поява в межах одного голосування.

Зазвичай у масових онлайн-виборах незалежні виборці голосують по-різному: підтримують різні набори кандидатів, голосують у різний час та формують відносно плавний розподіл результатів. У даному випадку спостерігається інша картина. Значна частина бюлетенів містить однакові набори кандидатів, результати переможців концентруються навколо обмеженого кола організацій, а між прохідною та непрохідною частиною рейтингу утворюється розрив майже у 7 тисяч голосів. Додатково майже кожен третій бюлетень був поданий протягом останніх трьох годин голосування, а значна частка голосів сконцентрована в обмеженій кількості IP-кластерів.

Окремо кожен із цих факторів може мати природне пояснення. Проте коли вони проявляються одночасно, виникає логічне питання: чи дійсно результати стали наслідком незалежного волевиявлення десятків тисяч громадян, чи значна частина голосування була результатом масштабної організаційної мобілізації виборців?

На це питання звертають увагу такі факти:

• майже 15 тисяч бюлетенів містили один і той самий набір кандидатів; 
• 66,9% усіх голосів припали лише на десять найпопулярніших шаблонів бюлетенів; 
• шість організацій фактично сформували більшість нового складу РГК; 
• між останнім прохідним та першим непрохідним кандидатом утворився розрив у 6 956 голосів; 
• понад 33% усіх бюлетенів були подані лише за останні три години голосування; 
• 39,1% голосів сконцентровані лише у двадцяти найбільших IP-кластерах. 

Саме тому ключове питання цього дослідження полягає не в тому, чи були порушення, а в тому, чи може така кількість статистичних збігів виникнути природним шляхом одночасно. Відповідь на це питання може дати лише незалежний технічний аудит системи голосування, журналів авторизації та повної технічної інфраструктури виборів.

РОЗДІЛ 10. Що має перевірити незалежний аудит

Проведений аналіз базується виключно на оприлюдненому протоколі голосування. Протокол дозволяє виявляти статистичні закономірності, але не дає можливості встановити їх причини. Саме тому остаточні висновки можуть бути зроблені лише після незалежного технічного аудиту системи голосування та перевірки журналів її роботи.

На нашу думку, аудит повинен не просто перевірити працездатність системи, а надати суспільству чіткі відповіді на низку принципових питань.

1. Чи відповідає кількість авторизованих виборців кількості зафіксованих бюлетенів?

Аудит має підтвердити, що кожному врахованому бюлетеню відповідає реальна та успішна авторизація виборця, а також що відсутні технічні записи без відповідного бюлетеня або бюлетені без відповідної авторизації.

2. Чи існували повторні голосування або повторні авторизації з одних і тих самих пристроїв?

Необхідно встановити, чи використовувалися одні й ті самі технічні пристрої, браузери, відбитки пристроїв (fingerprints) або інші ідентифікатори для багаторазового проходження процедури голосування.

3. Яка природа найбільших IP-кластерів?

Аудит має встановити, кому належать найбільші мережеві сегменти, з яких надійшла значна частина голосів:

— мобільним операторам;

— інтернет-провайдерам;

— корпоративним мережам;

— дата-центрам;

— VPN або проксі-сервісам.

Суспільство має отримати відповідь, чи є така концентрація голосів природною.

4. Чи були виявлені часові аномалії під час голосування?

Потрібно перевірити, чи не спостерігалися короткі періоди надзвичайно інтенсивного голосування, які суттєво відрізняються від звичайної поведінки виборців протягом дня.

5. Чи пов’язані найбільші IP-кластери з найбільш популярними шаблонами бюлетенів?

Саме це питання є одним із ключових. Аудит повинен встановити, чи не спостерігається статистично значущий зв’язок між великими мережевими кластерами та масовим використанням однакових наборів кандидатів.

6. Чи відбувалося масове голосування з корпоративних або організаційних мереж?

Необхідно перевірити, чи не забезпечили окремі мережі непропорційно високий внесок у результати окремих кандидатів або груп кандидатів.

7. Чи вплинули останні години голосування на формування остаточного результату?

Аудит має окремо проаналізувати період найбільшої активності та встановити, чи відрізнялися структура бюлетенів, джерела голосів та мережеві характеристики від середніх показників за день.

8. Чи були зафіксовані будь-які технічні збої, помилки або нестандартні сценарії роботи системи?

Потрібно перевірити журнали помилок, журнали безпеки, спроби несанкціонованого доступу, а також будь-які події, які могли вплинути на результати голосування.

Найголовніше питання, на яке має відповісти незалежний аудит:

Чи підтверджують технічні журнали системи, що виявлені статистичні аномалії є наслідком природної активності виборців, чи вони свідчать про наявність координованих кампаній мобілізації, здатних вплинути на підсумковий результат виборів до РГК НАБУ?

Прозорість не боїться перевірки

Оприлюднення повного протоколу голосування є важливим кроком до забезпечення відкритості та підзвітності процесу формування Ради громадського контролю НАБУ. Саме наявність відкритих даних дала можливість провести незалежний аналіз результатів, застосовуючи методи статистичного аналізу, OSINT-дослідження та базові підходи до аудиту електронних систем голосування.

Проведений аналіз не ставив за мету довести наявність порушень або поставити під сумнів результати виборів. Його завданням було виявлення закономірностей, аномалій та статистичних особливостей, які можуть потребувати додаткового пояснення. У ході дослідження було виявлено низку факторів, що привертають увагу: масове повторення однакових шаблонів бюлетенів, висока концентрація голосів навколо окремих груп кандидатів, значний розрив між прохідною та непрохідною частинами рейтингу, а також концентрація значної частини голосів у невеликій кількості IP-кластерів. Жодна з цих ознак окремо не є доказом порушень. Проте їхня сукупність формує підстави для проведення незалежної технічної перевірки.

Саме тому ключовим наступним кроком має стати повноцінний аудит системи голосування із залученням незалежних експертів у сфері кібербезпеки, аналізу даних та електронних виборчих систем. Такий аудит повинен надати суспільству чіткі відповіді на питання, які неможливо перевірити лише за оприлюдненим протоколом.

Окремої уваги заслуговує питання доступності голосування для військовослужбовців, які виконують бойові завдання та не завжди мають можливість пройти авторизацію або взяти участь у голосуванні в стандартний спосіб. З огляду на розвиток державних цифрових сервісів, під час організації наступних виборів до РГК НАБУ доцільно розглянути можливість використання додаткових механізмів підтвердження особи не лише через BankID, а й через сервіси «Армія+» та «Резерв+». Це дозволило б розширити участь громадян у голосуванні, забезпечивши можливість реалізації права голосу для військовослужбовців, які перебувають на службі, у тому числі в районах ведення бойових дій. Такий підхід не лише підвищив би інклюзивність виборчого процесу, а й сприяв би більш широкому представництву активної частини українського суспільства під час формування органів громадського контролю.

Якщо результати голосування повністю відповідають реальному волевиявленню громадян, незалежний аудит лише підтвердить їхню легітимність та суттєво посилить довіру до нового складу РГК НАБУ. Якщо ж аудит виявить технічні недоліки, ризики або вразливості, їхнє своєчасне усунення дозволить зробити наступні вибори більш захищеними, прозорими та стійкими до будь-яких форм зовнішнього впливу.

Як антикорупційний активіст, кандидат до РГК НАБУ та дослідник відкритих даних, я переконаний: довіра до виборчого процесу ґрунтується не на заявах про його чесність, а на можливості незалежно перевірити кожен його етап. У демократичному суспільстві перевірка не є проявом недовіри. Навпаки — вона є необхідною умовою підзвітності та найкращим доказом того, що результати були сформовані чесно, прозоро та без стороннього впливу.

Прозорість не повинна боятися перевірки. Саме перевірка є найсильнішим аргументом на користь чесності будь-якого виборчого процесу.

Вячеслав Панасюк, Executive DBA з міжнародних відносин, MBA