Спеціально для «Міжнародного Кур’єра». Ігор Арбатов, керівник Future Development Agency.

Після повномасштабного вторгнення Росії міжнародна дискусія про безпеку переважно зосереджувалася на ракетах, безпілотниках, кібератаках та ударах по критичній інфраструктурі. Проте доповідь Atlantic Council «Promote the Antidote: Reducing the Risk from Toxins» переконливо показує, що сучасна загроза значно ширша й включає малопомітний, але стратегічно небезпечний вимір — токсини. Йдеться про біологічно походні отруйні речовини, які не передаються від людини до людини, однак можуть бути смертельними навіть у мікроскопічних дозах і залишаються складними для своєчасного виявлення. 

Ця тема вже давно вийшла за межі суто наукової або медичної проблематики. У доповіді наведено приклад використання Росією нейротоксину епібатидину для вбивства Олексія Навального, що демонструє: токсини можуть бути інструментом державного терору, прихованих операцій та політичного усунення. Для України та Європи це означає, що токсинові загрози слід розглядати не як екзотичний ризик, а як частину сучасної архітектури гібридної війни, де межі між військовими, біологічними, інформаційними та кримінальними методами дедалі більше стираються. 

Автори доповіді звертають увагу на кілька особливостей токсинів, які роблять їх привабливими для держав-агресорів і терористичних мереж. По-перше, багато таких речовин походять із бактерій, грибів, рослин або морських організмів і можуть бути відносно доступними. По-друге, симптоми отруєнь часто імітують звичайні захворювання — грип, інсульт, гастроентерологічні чи неврологічні розлади, що ускладнює ранню діагностику. По-третє, розвиток біотехнологій та штучного інтелекту створює умови для модифікації відомих токсинів або проєктування нових сполук, здатних обходити існуючі системи тестування. 

Продовольчі ризики

Окремий вимір цієї проблеми стосується продовольчої безпеки. Доповідь підкреслює, що глобальні харчові ланцюги залишаються вразливими як до природної контамінації мікотоксинами, так і до навмисного зараження токсичними речовинами. Для України, яка є одним із ключових аграрних експортерів Європи, це має подвійне значення: з одного боку, аграрний сектор є критичним для національної економіки; з іншого — будь-яка токсинова контамінація української продукції матиме міжнародні наслідки для торгівлі, довіри до постачань і продовольчої стабільності в регіоні. Саме тому інтеграція токсинових ризиків у системи контролю харчових продуктів, лабораторний моніторинг і прикордонний нагляд повинна стати спільним завданням України та ЄС. 

Медицина і криміналістика

Не менш важливою є токсинова форензіка ( (від англ. forensic) — встановлення джерела походження речовини за профілем домішок, супутніми молекулами чи іншими хімічними сигнатурами. Автори доповіді наголошують, що системи охорони здоров’я часто виявляються неготовими до токсинових інцидентів саме через неспецифічність симптомів і відсутність належної підготовки медиків. Водночас сучасна токсинова форензіка дає змогу ідентифікувати походження речовини за домішками, супутніми сполуками та іншими хімічними сигнатурами, що має критичне значення для атрибуції й кримінального переслідування. Для України та Європи це означає необхідність створення мережі референс-лабораторій, спільних баз даних сигнатур токсинів і протоколів взаємодії між медичними установами, правоохоронцями та спецслужбами. 

Однак у сучасній війні цього вже недостатньо. Сьогодні вирішальним стає не лише вміння розслідувати атаку після її здійснення, а здатність побачити підготовку до неї на ранньому етапі. Саме тут відкривається новий напрямок, який потребує серйозної уваги з боку України та європейських партнерів: інтеграція біоіндикаторів токсинів і патогенів у системи радіоелектронної боротьби та радіоаналітичного моніторингу. 

РЕБ і біоіндикатори

Український досвід останніх років показав, що радіоелектронна боротьба давно перестала бути лише засобом придушення сигналу. Вона перетворюється на розгалужену сенсорну екосистему, яка поєднує розвідку, управління, виявлення, аналіз та оперативне реагування. Наступним логічним кроком має стати підключення до цієї архітектури біосенсорів, здатних розпізнавати специфічні токсини, антигени, патоген-асоційовані маркери чи інші сигнали біологічної небезпеки. 

Йдеться не про те, що класичний радіоаналіз сам по собі «діагностує» патоген, як це робить ПЛР чи лабораторний токсикологічний тест. Радше мова про створення єдиної мережі, в якій біоіндикатори збирають первинні дані, а засоби радіоелектронного моніторингу забезпечують їх миттєву передачу, просторову прив’язку, зіставлення з іншими джерелами та включення в загальну картину бойової або кризової обстановки. У такій моделі стає можливим раннє попередження про спроби застосування токсинів чи патогенів проти військових підрозділів, об’єктів критичної інфраструктури, водних систем, складів, логістичних центрів або продовольчих ланцюгів. 

Практична цінність цієї інтеграції полягає в тому, що вона дозволяє поєднувати електромагнітну й біологічну картину загрози. Наприклад, підозрілі біосигнали можуть накладатися на дані про маршрути безпілотників, активність диверсійних груп, аномалії в роботі інфраструктури чи сигнали з периметрових систем охорони. У підсумку засоби РЕБ мають еволюціонувати від вузької функції придушення до елементу інтегрованої радіо-біоаналітичної системи безпеки, де раннє виявлення не менш важливе, ніж безпосереднє нейтралізування загрози. 

Цей сюжет набуває додаткової ваги на тлі ширших російських біотехнологічних амбіцій. За даними міжнародних і українських медіа, Росія просуває державну ініціативу «New Health Preservation Technologies» вартістю десяткимільярдів доларів, спрямовану на подовження життя та сповільнення старіння. Серед пріоритетів програми називають біодрук живих тканин, ксенотрансплантацію — зокрема вирощування людських органів у спеціально виведених мінісвинях, — а також дослідження, пов’язані з впливом екстремально низьких температур, генетичними підходами та регенеративною медициною. 

За повідомленнями ключову роль у формуванні цього напряму відіграють Марія Воронцова, донька Володимира Путіна, та пов’язане з Кремлем науково-політичне коло навколо Михайла Ковальчука. Формально програма подається як медико-технологічний прорив, однак у контексті авторитарної держави та війни проти України будь-яка масштабна інфраструктура в галузі біодруку, ксенотрансплантації, генної терапії чи кріотехнологій має розглядатися і як потенційна dual-use база, тобто така, що може бути використана не лише в цивільних, а й у військових, розвідувальних або репресивних цілях. 

Право і політика

Саме тому Україні та Європі варто аналізувати російські біотехнологічні проєкти не лише з позицій науки чи медицини, а й через призму безпеки. Поєднання токсинових ризиків, слабких місць міжнародного контролю, нових біоінженерних платформ і можливостей прихованого застосування створює небезпечне середовище, у якому традиційний поділ на «цивільні» та «військові» дослідження дедалі частіше втрачає чіткість. 

Відповідь на ці виклики має бути комплексною. Україні потрібно оновлювати стратегію національної безпеки, законодавство про біобезпеку, кримінальне переслідування незаконного обігу токсинів, а також інвестувати в лабораторії, підготовку кадрів і системи раннього виявлення. Європейському Союзу необхідно глибше інтегрувати токсинову й біосенсорну тематику в політику захисту критичної інфраструктури, продовольчої безпеки, громадського здоров’я та оборонних інновацій. На міжнародному рівні потрібне посилення механізмів верифікації в межах Конвенції про біологічну та токсинову зброю та оновлення підходів у рамках Конвенції про хімічну зброю, яка сьогодні охоплює лише обмежений перелік токсичних агентів. 

У ХХІ столітті безпека більше не зводиться до танків, літаків чи навіть коду. Вона дедалі більше залежить від здатності держав бачити слабкі, приховані сигнали загрози — у даних, у біологічних маркерах, у продовольчих ланцюгах, у наукових програмах противника. Для України ця тема є не лише питанням захисту від нових форм російської агресії, а й можливістю сформувати разом із європейськими партнерами нову модель стійкості, в якій біобезпека, форензіка, сенсорні технології та радіоаналітичний моніторинг працюють як єдина система попередження й реагування.