Восьмий саміт Європейського політичного співтовариства зібрав майже 50 лідерів у Вірменії. За лаштунками — торговельна війна з Трампом, зростання інфляції в Єврозоні та доля кредиту для Києва. Аналітики застерігають: Європа знову ризикує програти через власну нерішучість.

Михайло Мірошниченко

Коли вісімдесят світових лідерів збираються в одному місці — це рідко буває лише про порядок денний. Єреванський саміт Європейського політичного співтовариства, який у травні 2026 року вперше відбувся на пострадянській землі, став не просто черговим форумом. Європа намагається зберегти єдність в умовах американського тиску, інфляційних штормів і незавершеної війни на своїх кордонах.

Серед найважливіших новин передсамітного дня — оголошення Лондона про наміри долучитися до кредитної програми ЄС для України на 90 мільярдів євро. Прем’єр-міністр Кір Стармер підтвердив переговори щодо британського внеску, відкрито демонструючи курс на зближення з континентальними союзниками. Для Києва це сигнал принципової ваги, що підтверджує нові ресурси.

Відсутність Мерца

Перший саміт ЄПС без канцлера Німеччини — формально через «інші зобов’язання» Фрідріха Мерца — породив хвилю коментарів. Берлін був представлений Францією, самим Макроном, що є прийнятною, але промовистою дипломатичною практикою. Лідери Франції та Німеччини традиційно можуть представляти один одного на самітах ЄС. Проте символічне послання залишається болючим, коли Берлін уникає особистої присутності, Брюссель і Київ це помічають.

Насправді відсутність Мерца відображає глибше явище. Після виборів CDU опинилася під тиском внутрішньої перебудови, а нова урядова коаліція ще не виробила консолідованого зовнішньополітичного курсу. Для України це означає певну невизначеність, бо Берлін залишається ключовим донором, але ступінь стратегічної рішучості нового уряду поки що не протестований у найскладніших умовах.

Примара Трампа над Єреваном

Реальним тлом саміту стали не дипломатичні церемонії, а трансатлантична торговельна напруга. Адміністрація Трампа оголосила про підвищення тарифів на імпорт автомобілів з ЄС — крок, який відразу загострив і без того роздратовані стосунки між Вашингтоном і Брюсселем. ЄС недвозначно натякнув на контрзаходи, якщо США продовжать тиск.

Марсель Фратчер, президент Німецького інституту економічних досліджень (DIW), відверто заявив: «Трамп сприймає поступки Європи як прояв слабкості. Щоразу, коли ЄС відступає без відповіді, адміністрація США отримує підтвердження, що тиск спрацьовує. Це замкнене коло зниження авторитету, яке можна розірвати лише демонстрацією реальної готовності захищати власні інтереси».

Для України ця динаміка є критично важливою. Чим більше Вашингтон послаблює трансатлантичну солідарність — вимагаючи від союзників більшої відповідальності за власну оборону, критикуючи відмову від участі у військовій операції проти Ірану — тим гостріше постає питання, як Захід будує стратегічну безпеку.

Інфляція і процентні ставки

Паралельно з геополітичними дискусіями фінансові ринки Єврозони надсилали власні тривожні сигнали. Попри те, що ЄЦБ залишив депозитну ставку незмінною на рівні 2,0%, ринкові ставки вже почали повзти вгору. Дохідність десятирічних державних облігацій Німеччини досягла 3,13% — найвищого показника з 2011 року.

Згідно з опитуванням самого ЄЦБ, споживачі в Єврозоні прогнозують інфляцію на рівні 4% протягом наступних дванадцяти місяців — вдвічі більше за цільовий показник центробанку. Нова хвиля цінового тиску пов’язана насамперед з енергетичними тарифами на тлі розширення воєнних конфліктів на Близькому Сході.

 Зростання ринкових ставок у Єврозоні означає дорожче запозичення, більший тиск на бюджети союзних країн і потенційне скорочення «фіскального простору» для підтримки України. Кожен відсоток зростання дохідності облігацій — це мільярди євро додаткових витрат для урядів, що мусять балансувати між підтримкою України та власними соціальними зобов’язаннями. І це потрібно враховувати при плануванні зовнішньої політики України.

Кредит на 90 мільярдів і британський внесок

На тлі цих турбулентностей особливої ваги набуває рішення Великої Британії долучитися до кредитної програми ЄС для України. Кір Стармер використав саміт у Єревані для сигналу про принциповий стратегічний вибір.Лондон після Brexit обирає прагматичне зближення з Брюсселем саме там, де це найбільш потрібно — у питанні підтримки України.

Доречно згадати і Звернення Його Величності Короля до Спільного засідання Конгресу США, де важливим акцентом промови стала непохитна солідарність з Україною. Король висловився на підтримку захисту демократичних цінностей та суверенітету, що було сприйнято як чіткий сигнал міжнародній спільноті. Його слова підкреслили роль Британії та країн Співдружності як ключових союзників України у боротьбі за свободу, додаючи моральної ваги політичним рішенням.

Механізм кредиту на 90 мільярдів євро, забезпеченого активами Росії, є одним із найамбітніших фінансових інструментів, які колективний Захід будь-коли застосовував. Британська участь не лише збільшує ресурсну базу, але й посилює юридичну і політичну легітимність всієї схеми. Крім того, це свідчить, що попри внутрішній тиск і складні переговори про «перезавантаження» відносин із ЄС, питання підтримки України залишається для Лондона поза партійними дискусіями.

Прогноз для України

Аналіз подій навколо Єреванського саміту дозволяє окреслити декілька сценаріїв розвитку ситуації для України у найближчі 12–18 місяців.

Позитивний сценарій передбачає, що консолідація европейських союзників — підкріплена британським внеском у кредит, збереженням підтримки Парижа і Берліна — дозволить Україні отримати не лише фінансові ресурси, але й посилений дипломатичний тиск на Москву. Якщо ЄЦБ стримає інфляційну спіраль без різкого підвищення ставок, бюджетний простір союзників залишиться достатньо широким.

Саміт у Єревані — не просто дипломатичний форум. Це лакмус, чи здатна Європа зберегти стратегічну єдність.

© Міжнародний кур’єр, 2026. Матеріал підготовлено на основі відкритих джерел та матеріалів саміту ЄПС у Єревані.