Минулого тижня Трамп зробив низку кроків, які наочно продемонстрували всім, хто сумнівався, яку роль США відіграють у НАТО і в українському конфлікті. Сполучені Штати, як і раніше, впевнено домінують у західному світі, їхня роль і міць непорівнянна з можливостями об’єднаної Європи. Хто б і як не надував щоки, подальший розвиток подій визначать дії Трампа, оскільки саме він Сполучені Штати очолює.
Коли вам потрібно зрозуміти, що робитиме людина, наділена владою – з’ясуйте її пріоритети. Пріоритети звичайної людини можуть перетасовуватися досить часто, пріоритети президента великої країни набагато стійкіші, тому що пов’язані з об’єктивно наявними проблемами та викликами. Які ж пріоритети у президента Трампа?
На мій погляд, їх два: проміжні вибори в Конгрес восени 2026 року і Китай. Вибори – 2026 року я поставив на перше місце, тому що це найбільша розвилка в багатьох долях – і людських, і світу загалом. І в долі самого Трампа, його сім’ї та його політичного проєкту, це теж вирішальна розвилка. Вигравши вибори – 2026, Трамп не тільки розв’яже собі руки на решту терміну, а й забезпечить обрання Венса – на два строки поспіль, що по суті гарантує незворотність перетворень MAGA і спокійну старість їхньому автору. Ціна цього питання для нього настільки висока, що все інше перед нею вторинне. Навіть Китай, не кажучи вже про Україну з ЄС і Росію, і навіть Близький Схід з улюбленим і обридлим усім Нетаньху. Усі вони в найближчі 20 місяців будуть важливі для Трампа рівно настільки, наскільки це буде вигідно для електоральної кон’юнктури осені – 2026.
Вирішення китайського питання не менш важливе для Трампа і США, а почесне друге місце посідає лише тому, що планова розвилка в цій темі – імовірно, через військовий конфлікт в АТР – настане лише 2027 року, тобто після історичних виборів. Саме до цього терміну, за оцінками американських військових аналітиків, у китайців будуть повністю готові три авіаносні угруповання, і китайський військовий флот за сукупною потужністю перевершить військовий флот США. Це бентежить факт і Трампу потрібно щось із цим робити. США – морська держава, яку омивають два океани, і ось вони дізнаються, що в одному з них вони скоро будуть не зовсім господарі. Наявність такої загрози для них абсолютно неприйнятна, тому конфлікт із Китаєм цілком здатний перерости у війну, не менш інтенсивну, ніж український конфлікт. У березні 2028 р. добіжить кінця третій термін перебування Сі Цзіньпіна на посаді голови КНР і цілком імовірно, що 2027 рік – це ще й дата розв’язання тайванського питання, що підвищує ймовірність військового сценарію. Американці прекрасно розуміють (це не секрет і для інших), що два конфлікти високої інтенсивності одночасно їхні збройні сили не потягнуть. Тому днями влада США повідомила своїх союзників про те, що припиняє участь у плануванні майбутніх військових навчань НАТО в Європі. Рішення не стосується навчань, які будуть проведені у 2025 році – вони відбудуться. Тобто очевидно, що це рішення не пов’язане з прагненням натиснути на європейських політиків – просто у військових планах США європейський ТВД втратив пріоритет, поступившись місцем внутрішнім проблемам і підготовці до конфлікту в АТР. Білий дім хоче скоротити військові витрати в Європі, не так навіть витрати, як поставки «заліза» – саме воно в дефіциті, і його не надрукуєш, як долар.
Отже, питання: виходити з українського конфлікту чи ні, перед Трампом не стоїть узагалі, воно вже вирішене. США вийдуть із нього, зараз це лише питання термінів і динаміки. Імовірно, вийдуть не на всі 100%, але подальшу підтримку союзників здійснюватимуть у міру сил і засобів, і лише у власних інтересах. А головний інтерес США тут у тому, що б не допустити великої війни в Європі, поки вони будуть зайняті своїми справами. Найкраще цій меті послужить мир, тому Трамп і домагається його з такою завзятістю, до несамовитості.
Крім того, завершення українського конфлікту було однією з його передвиборчих обіцянок, і якщо її не вдасться виконати повністю (виборців більше цікавив не сам мир, а припинення витрат на війну), потрібно хоча б продемонструвати реальні зусилля в цій справі та позначити винного в провалі мирних ініціатив. Власне, саме цим Трамп зараз і зайнятий. Ось його вчорашня пряма мова (коментує переговори):
1. Путін не хотів починати конфлікт в Україні. Я говорив про це з Володимиром. Я довго говорив із ним про це. Але він нізащо не хотів туди входити. Цей конфлікт не повинен був початися. 2. Так, я йому вірю. Я йому вірю. Я думаю, у нас усе добре з Росією. Але просто зараз вони бомблять Україну як прокляті. А Україна… мені, чесно кажучи, дедалі складніше мати справу з Україною. І в них немає карт. Як ви знаєте, ми зустрічаємося в Саудівській Аравії – десь наступного тижня, на початку. І я вважаю, що з погляду отримання остаточного врегулювання, можливо, буде легше мати справу з Росією, що не дивно, тому що в них усі карти. 3. Без моєї участі мирне врегулювання конфлікту в Україні не мало б жодного шансу. На відміну від мене, європейські країни поняття не мають, як завершити конфлікт в Україні. Я не знаю, чи хоче Україна врегулювання конфлікту. Якщо Україна не хоче врегулювати конфлікт, ми йдемо звідти. Подальша підтримка України залежатиме від її готовності до мирних переговорів.
Досить коротко і ясно. І нехай вас не бентежать численні реверанси в бік Путіна. Трамп, по-перше, прекрасно розуміє, від кого саме залежить мир у Європі, а по-друге, йому дуже важливий довірчий контакт із Путіним напередодні конфлікту з Китаєм. Це пов’язано не тільки з бажанням уникнути повноцінного втягування Росії в цей конфлікт на боці Китаю, а й із гострою потребою регулярно зондувати китайську позицію в ході ескалації конфлікту. Це вкрай важливо, коли сторони хочуть уникнути крайнощів, і зрозуміло, що жоден Стармер із Макроном у цій справі Путіну не конкуренти. Заїжджена ними теза про те, що продовження військових дій на українському ТВД зіб’є сили Росії і не дасть змоги Путіну підтримати Китай, на Трампа навряд чи справить враження – адже Китаю не знадобиться ні російська піхота, ні танки. Якщо Китаю знадобиться військова допомога від Росії, йтиметься про якісь дії Тихоокеанського і, можливо, Північного флотів, які практично не беруть участі в СВО, і про постачання новітніх систем озброєнь, виробництво яких росіяни швидко нарощують, а в Китаю достатньо коштів, щоб просто їх купити.
З усього викладеного випливає три висновки.
По-перше, заради досягнення міцного миру на сході Європи, Трамп готовий зайти досить далеко. Головна перешкода для нього зараз зовсім не Зеленський, а європейські союзники Демпартії США. Саме їх він буде ламати об коліно. Інакше просто не вийде, тому що умови миру, з якими вони мають погодитися, будуть виписані під Росію. Настільки, наскільки Путін проявить скромність.
По-друге, Трампу необхідні конструктивні відносини з Путіним для того, щоб вирулити китайську кризу без значних втрат. І альтернативи Путіну у нього немає. Традиційні європейські союзники США в цій справі марні, а інших у них просто немає, не обзавелися. Та й китайці мало з ким готові спілкуватися настільки довірливо, як із Путіним.
По-третє, якщо домогтися миру не вдасться, Трамп виведе США з українського конфлікту за досить жорстким сценарієм. Йому начхати на те, що витимуть демократи в Штатах і європейці – вони його вороги і голосувати все одно будуть не за нього. Він не стане грати в гру «і нашим, і вашим», у такій ситуації просто безглуздо діяти напівзаходами. Бажаючи зберегти ефективну комунікацію з Путіним, Трамп, напевно, постарається не дратувати його на дрібниці, а отже, краник прикрутять туго.
Треба так само розуміти, що в спробах досягти мирної угоди Трамп часовими рамками не обмежений, але в питанні виходу з конфлікту ці рамки існують.
Продовження військової допомоги Україні потребуватиме бюджетних асигнувань, крайній термін ухвалення рішення щодо них – вересень цього року. Проміжні вибори до Конгресу США відбудуться в листопаді 2026 року, а це значить, що не пізніше початку наступної весни трампісти повинні мати чітко опрацьований порядок денний з українського питання, з яким вони «підуть у маси». Тягнути з такою важливою справою до останнього Трамп не стане, тож виглядає так, що крайній термін для досягнення результату на переговорному треку – це середина грудня. Хоча, ймовірно, все закінчиться раніше.
Вадим Дніпро