Кремль занепокоєний зростанням напруженості в Дагестані через ознаки сепаратизму. За даними джерел, близьких до керівництва Національної гвардії Росії, ісламізація є однією з загроз у Дагестані, яка турбує Адміністрацію президента Росії. Муфтій республіки Ахмед Абдуллаєв, який раніше вважався поміркованим релігійним лідером, за повідомленнями, став центральною фігурою у зростаючій ісламізації з 2017 року. Він прагне домінувати не лише в релігійному, а й у суспільно-політичному житті Дагестану, пропонуючи запровадити шаріат як правову систему і перетворити республіку на ісламську державу. Прихильники муфтія займають багато ключових посад у місцевій владі, що викликає серйозне занепокоєння у федеральної влади.
Ахмед Абдуллаєв – видатна постать у Дагестані, відома своїм лідерством у мусульманській громаді суфіїв регіону. Як голова Духовного управління мусульман Дагестану (ДУМД), він відіграє вирішальну роль у релігійній та соціальній динаміці республіки.
Потенційні ризики і загрози, пов’язані з діяльністю Абдуллаєва
Міжконфесійна напруженість: Релігійний ландшафт Дагестану характеризується співіснуванням суфійських і салафітських громад. Зв’язок Абдуллаєва з суфізмом і його лідерська позиція можуть загострити існуючу напруженість між цими групами. Історичне суперництво іноді призводило до конфліктів через релігійні практики та лідерство в мечетях, що потенційно дестабілізувало регіон.
Екстремістські наміри:
Лідери традиційних ісламських інституцій, такі як Абдуллаєв, можуть стати мішенню для екстремістських угруповань, які виступають проти їхніх інтерпретацій ісламу. Такі загрози не лише наражають на небезпеку окремих осіб, але й створюють ширші ризики для безпеки, оскільки напади на релігійних лідерів можуть підбурювати до подальшого насильства і заворушень.
Політичні маніпуляції:
Російський уряд іноді використовує релігійних діячів для просування своїх політичних цілей на Північному Кавказі. Відомість Абдуллаєва може зробити його вразливим до політичного тиску, що потенційно може привести до узгодження релігійних інституцій з державними цілями. Це може відштовхнути певні верстви населення, що призведе до зниження довіри як до релігійних, так і до державних органів.
Міжетнічні відносини:
Дагестан є домом для численних етнічних груп, кожна з яких має свої культурні та релігійні особливості. Дії та політика Абдуллаєва в рамках САМД можуть ненавмисно надати перевагу одним групам над іншими, що призведе до загострення міжетнічних відносин і сприятиме соціальній фрагментації.
Зовнішні впливи:
Зовнішні актори, включаючи іноземні релігійні організації або уряди, можуть намагатися впливати на релігійну сферу Дагестану. Лідерська позиція Абдуллаєва робить його центром таких спроб, які можуть привнести іноземні ідеологічні елементи в місцевий контекст, що потенційно може порушити релігійну гармонію в регіоні.
Таким чином, хоча лідерство Ахмеда Абдуллаєва в суфійській громаді Дагестану є духовним наставником для багатьох, воно також перетинається з різними соціально-політичними факторами. Подолання цих викликів вимагає збалансованого підходу для підтримки регіональної стабільності та сприяння мирному співіснуванню між різними громадами Дагестану.
Ахмед Абдуллаєв, як муфтій Дагестану, займає важливе місце в релігійній ієрархії республіки. Хоча його роль в основному зосереджена на духовному лідерстві, у відкритому доступі є обмежена інформація про конкретні політичні фігури в органах влади Дагестану, які тісно пов’язані з ним. Однак варто зазначити, що релігійні лідери на Північному Кавказі, включно з муфтієм Абдуллаєвим, часто взаємодіють з політичною владою для вирішення регіональних проблем. Наприклад, у спільному посланні муфтій Абдуллаєв разом з іншими видатними релігійними діячами, такими як шейх-уль-іслам Аллахшукюр Пашазаде і муфтій Ісмаїл Бердиєв, висловив підтримку президенту Азербайджану Ільхаму Алієву, підкресливши спільні зусилля релігійних і політичних лідерів у регіоні.
Враховуючи переплетення релігійної та політичної сфер у Дагестані, вплив муфтія Абдуллаєва, ймовірно, поширюється і на політичні кола. Однак, за відсутності конкретних публічних записів або розкриття інформації, визначення конкретних політиків, тісно пов’язаних з ним, залишається складним завданням.
Інфраструктура в Дагестані перебуває в поганому стані, часто трапляються перебої з електро-, водо- і газопостачанням, а також випадки отруєння забрудненою водою. Першопричиною цих проблем є широко розповсюджена корупція на регіональному рівні.
Щоб запобігти зростанню сепаратистських настроїв і знизити соціальну напругу, Кремль планує здійснити кадрові зміни, відсторонивши від влади прихильників муфтія і призначивши на ключові посади ветеранів. Також розглядається можливість заборонити носіння релігійного одягу в навчальних закладах.
Ці заходи спрямовані на стримування подальшої ісламізації та посилення контролю Москви над регіоном, запобігання потенційному соціальному вибуху і збереження територіальної цілісності країни.
Дагестан, республіка на Північному Кавказі Росії, має складний політичний ландшафт, що характеризується етнічним розмаїттям, економічними проблемами і питаннями безпеки.
Структура управління
Законодавчим органом Дагестану є Народні збори, що складаються з 72 депутатів, які обираються на чотирирічний термін. Вищим органом виконавчої влади є Державна рада, до складу якої входять представники чотирнадцяти етнічних груп, що відображає різноманітність населення республіки. Ця структура має на меті збалансувати владу між різними громадами.
Виклики у сфері безпеки
Історично Дагестан зазнав нестабільності через екстремістське насильство та діяльність повстанців. У 1999 році Ісламська міжнародна миротворча бригада вторглася в Дагестан, що призвело до конфліктів, які спричинили військове втручання Росії. Зовсім недавно, у червні 2024 року, підтримуваний Кремлем глава Дагестану наказав перевірити політичну еліту на предмет виявлення потенційних зв’язків з радикальним ісламом, після нападу, що призвів до загибелі 21 людини.
Крім того, у жовтні 2024 року в аеропорту Махачкали відбулися антисемітські заворушення, що призвели до поранень і арештів.
Економічні та соціальні проблеми
Дагестан стикається зі значними економічними проблемами, включаючи один з найвищих рівнів безробіття в Росії. Ці економічні труднощі сприяли соціальним заворушенням, таким як протести проти військової мобілізації у 2022 році, коли жителі висловили невдоволення федеральною політикою.
Останні події
У жовтні 2024 року лідер Чечні Рамзан Кадиров звинуватив законодавців із сусідніх регіонів, зокрема Дагестану, у підготовці його вбивства, погрожуючи традиційною чеченською кровною помстою, якщо вони не доведуть свою невинуватість.
Крім того, у вересні 2024 року дагестанські чиновники закликали до посилення заходів проти незаконного майнінгу криптовалют, який спричинив відключення електроенергії та пошкодження інфраструктури.
Таким чином, на політичну ситуацію в Дагестані впливають зусилля, спрямовані на підтримку міжнаціональної злагоди, протидію загрозам безпеці та подолання економічних труднощів. Взаємодія цих факторів продовжує визначати стабільність і розвиток республіки.
Ризик радикальної ісламізації в Дагестані існує, але на нього впливає комплекс внутрішніх і зовнішніх факторів. Дагестан історично стикався з викликами, пов’язаними з радикалізацією, з ісламістськими повстаннями та екстремістською діяльністю, що виникли після чеченських воєн і під час підйому «Імарату Кавказ», джихадистського угруповання, яке прагнуло створити ісламську державу на Північному Кавказі. Однак масштабні контртерористичні операції Росії та акцент на просуванні традиційного ісламу (зокрема, суфізму) допомогли тимчасово пом’якшити ці загрози.
Сучасні фактори ризику радикалізації
Економічні труднощі:
Високий рівень безробіття та бідності створює сприятливий ґрунт для радикальних ідеологій, особливо серед безправної молоді.
Релігійна напруженість:
Суперництво між мусульманами-суфіями (підтримуваними владою) і салафітськими громадами може створювати соціальні тертя. Спроби придушити салафізм іноді призводять до зворотної реакції та радикалізації.
Політичні репресії:
Жорстка тактика сил безпеки і відчуття несправедливості можуть підштовхнути маргіналізовані групи до екстремізму.
Вплив війни в Україні:
Участь Росії в Україні в поєднанні з військовою мобілізацією, що зачіпає дагестанців, викликала протести. Це невдоволення може бути використано екстремістськими групами для отримання підтримки.
Іноземні держави зацікавлені в радикалізації Дагестану
Туреччина:
Хоча Туреччина офіційно сповідує поміркований іслам, деякі турецькі НУО та релігійні рухи (наприклад, рухи Нурджу і Ґюлена) історично прагнули мати вплив на Кавказі. Однак нинішня позиція турецького уряду в цілому збігається з позицією Росії щодо запобігання радикалізації.
Держави Близького Сходу:
Деякі країни Перської затоки, зокрема Саудівська Аравія, в минулому фінансували салафітські групи і мечеті, просуваючи консервативну інтерпретацію ісламу. Цей вплив останнім часом зменшився завдяки поліпшенню російсько-саудівських відносин.
Міжнародні джихадистські мережі:
Такі угруповання, як ІДІЛ і Аль-Каїда, виявляють зацікавленість у вербуванні бойовиків з Дагестану та інших північнокавказьких регіонів. Хоча їхні можливості зменшилися, потенціал для підпільних операцій залишається.
Загальна оцінка
Хоча ситуація в Дагестані складна, російський уряд зберігає сильний контроль над регіоном за допомогою заходів безпеки і релігійного нагляду. Радикалізація залишається керованою загрозою, але економічний розвиток, справедливе управління та повага до релігійного розмаїття мають вирішальне значення для запобігання закріпленню екстремістських ідеологій.
У 2022 році в Дагестані відбулися одні з найінтенсивніших протестів у Росії проти військової мобілізації у зв’язку з конфліктом в Україні. Республіка з високим рівнем безробіття та економічними проблемами непропорційно сильно постраждала від призову. Багато дагестанців вважали, що бідніші регіони та етнічні меншини несуть основний тягар мобілізації, що призвело до гніву та опору. Відеозаписи протестів і сутичок з поліцією стали вірусними, підкреслюючи невдоволення.
Втрати серед дагестанських солдатів
За повідомленнями, Дагестан зазнав значних втрат в Україні, що ще більше підживлює невдоволення. Враховуючи згуртованість дагестанських громад, втрати сильно вдарили по місцевому населенню, що призвело до трауру і сумнівів щодо мети конфлікту.
3. Економічні наслідки
Війна підірвала російську економіку, і Дагестан, який і без того є одним з найбідніших регіонів Росії, відчув на собі цей тиск. Економічні труднощі можуть збільшити ризик радикалізації, оскільки безробітна і розчарована молодь стає вразливою до екстремістських впливів.
4. Зростання антивоєнних настроїв
Війна також поляризувала політичну і релігійну динаміку в регіоні. Деякі релігійні лідери в Дагестані висловлюють обережну критику війни, тоді як інші приєднуються до державного наративу. Цей розкол може створити сприятливий ґрунт для інакомислення і, можливо, радикалізації, якщо ним не керувати обережно.
5. Потенціал для радикалізації
Існують побоювання, що невдоволення, спричинене мобілізацією та економічною боротьбою, може бути використане екстремістськими групами. Радикальні ісламістські групи історично використовували соціальні та політичні заворушення на Північному Кавказі, і ситуація в Україні може створити для них таку можливість.
6. Навантаження на служби безпеки
Оскільки Росія зосереджує свої військові та безпекові ресурси на Україні, це може призвести до зниження здатності підтримувати стабільність у таких регіонах, як Дагестан. Потенційний вакуум безпеки може підбадьорити злочинні угруповання та екстремістів.
7. Зовнішній вплив
Зовнішні гравці, зокрема джихадистські угруповання, можуть скористатися ситуацією, що склалася. Крім того, західні санкції і геополітична напруженість можуть опосередковано вплинути на Дагестан, оскільки фокус Росії зміщується на більш широкі стратегічні виклики.
Загалом, хоча Дагестан не перебуває на межі кризи, війна в Україні створила новий тиск, який, за відсутності належного управління, може призвести до більшої нестабільності в регіоні.
– Вплив Абдуллаєва серед мусульман-суфіїв у Дагестані відіграє стабілізуючу роль, оскільки суфізм традиційно розглядається як противага більш радикальним салафітським групам. Його різке усунення може дестабілізувати релігійний ландшафт.
Місцевий опір:
Дагестан має історію опору зовнішньому контролю, і жорсткі дії проти шанованого релігійного лідера можуть спровокувати протести або заворушення.
Ризик радикалізації:
Дискредитація Абдуллаєва може створити вакуум влади в релігійній громаді, яким можуть скористатися екстремістські групи.
Якщо вплив Абдуллаєва почне конфліктувати з інтересами Кремля, особливо якщо він кине виклик політичному статус-кво або проявить ознаки незалежної влади, Москва, ймовірно, буде діяти. Однак Кремль, ймовірно, віддасть перевагу його кооптації або поступовому зменшенню його впливу, а не різким діям, які можуть спровокувати нестабільність.
Хоча ризик широкомасштабного конфлікту в Дагестані, подібного до чеченських воєн 1990-х років, існує, його ймовірність відносно низька. Однак певні фактори можуть сприяти нестабільності. Спробуємо розібратися в ситуації:
Фактори, що знижують ймовірність конфлікту на кшталт чеченського
Сильний федеральний контроль: Кремль зберігає потужну силову присутність у Дагестані. Федеральні сили, включаючи Росгвардію і ФСБ, добре розгорнуті, що зменшує ймовірність того, що збройні повстанці наберуть обертів.
Кооптація місцевих еліт: На відміну від Чечні 1990-х років, де сепаратизм стимулювався сильним місцевим керівництвом, дагестанські еліти більш тісно пов’язані з Москвою. Призначення регіональних лідерів жорстко контролюється Кремлем.
Економічні стимули:
Росія інвестувала значні кошти в інфраструктурні та економічні проекти в Дагестані, що слугує як стабілізуючою силою, так і засобом збереження лояльності регіональних лідерів.
Зусилля з протидії радикалізації:
Кремль просуває традиційний суфійський іслам як противагу салафітським і джихадистським рухам, зменшуючи ідеологічний простір для радикалізації.
Уроки Чечні:
Москва адаптувала свої стратегії, щоб уникнути повторення помилок чеченських воєн, використовуючи поєднання сили, економічних стимулів і політичних маніпуляцій.
Фактори ризику, що можуть призвести до нестабільності
Економічні труднощі та соціальна напруженість:
Високий рівень безробіття, бідності та корупції створюють сприятливий ґрунт для невдоволення, яким можуть скористатися екстремістські групи.
Релігійна та етнічна напруженість:
Дагестан є більш етнічно різноманітним, ніж Чечня, з десятками етнічних груп. Суперечки між цими групами або між суфійськими і салафітськими громадами можуть призвести до заворушень.
Вплив війни в Україні:
Невдоволення військовою мобілізацією, непропорційні втрати серед дагестанських солдатів та економічна скрута можуть спровокувати протести та антиурядові настрої.
Зовнішні впливи:
Радикальні ісламістські групи та потенційно іноземні актори можуть побачити можливість дестабілізувати Дагестан, оскільки Росія заклопотана Україною.
Місцева боротьба за владу:
Якщо відбудеться значна зміна політичної влади або різкий крок проти впливових фігур, таких як муфтій Ахмед Абдуллаєв, це може призвести до нестабільності.
Ключова відмінність від Чечні
На відміну від чеченського конфлікту, в основі якого лежали сильні націоналістичні та сепаратистські прагнення, в Дагестані відсутній єдиний сепаратистський рух. Натомість, нестабільність у Дагестані, швидше за все, проявиться у вигляді локального насильства, екстремістської діяльності або фрагментарних повстанських дій, а не повномасштабної війни.
Хоча широкомасштабний конфлікт, подібний до чеченського в 1990-х роках, малоймовірний, Дагестан залишається нестабільним регіоном. Найбільш вірогідним сценарієм є спорадичні заворушення або конфлікт низької інтенсивності, а не широка сепаратистська війна. Кремль, швидше за все, використовуватиме поєднання сили і політичного маневрування для підтримки стабільності, уникаючи жорсткої тактики, яка може призвести до зворотних наслідків.
lansinginstitute