Незважаючи на те, що країни регіону досягли значного прогресу в забезпеченні загального доступу до енергії, 60 мільйонів людей в регіоні все ще живуть без надійного електропостачання. Подолання цього енергетичного розриву потребуватиме узгоджених зусиль урядів, фінансових установ, що фінансують розвиток, благодійних організацій та приватного сектору.
РІО-де-ЖАНЕЙРО/НЬЮ-ЙОРК – Листопадова Конференція Організації Об’єднаних Націй з питань зміни клімату (COP29) в Баку, яку прозвали “Фінансовою конференцією”, залишила багатьох глибоко розчарованими – і небезпідставно. Хоча обіцянка мобілізувати 300 мільярдів доларів США на фінансування кліматичних заходів до 2035 року є гарним початком, це далеко не все, що потрібно для прискорення розвитку низьковуглецевих енергетичних систем в країнах з низьким і середнім рівнем доходу.
Покращення доступу до відновлюваних джерел енергії є особливо нагальним у Латинській Америці та Карибському басейні (ЛАК), де 60 мільйонів людей живуть без надійного електропостачання, а 16 мільйонів не мають навіть базового доступу до електроенергії. Цей енергетичний розрив підкреслює необхідність пошуку сталих та інклюзивних рішень.
Прискорення глобального енергетичного переходу залежить від прискорення економічного та соціального розвитку. Один із способів досягти цього – інтегрувати сучасну, сталу енергетику в кожну галузь, громаду та домогосподарство в регіоні, забезпечуючи широке використання переваг довгострокового розвитку.
Безумовно, країни Латинської Америки та Карибського басейну досягли значних успіхів у забезпеченні всезагального доступу до енергії: 60% їхньої енергії виробляється з відновлюваних джерел, а понад 98% населення регіону підключено до електромереж.
Але прогрес сповільнився до повзучості. З 2010 року темпи електрифікації зросли лише на три відсоткові пункти, що є чіткою ознакою того, що традиційних підходів недостатньо для подолання розривів у доступі.
Візьміть хоча б Гаїті, де лише 47% населення має доступ до електроенергії, а громади у багатьох віддалених районах покладаються на дорогі та забруднюючі довкілля генератори, що працюють на викопному паливі. Аналогічно, величезні території в таких країнах, як Гватемала і Болівія, все ще не мають надійної енергетичної інфраструктури. Це має серйозні наслідки для економічного розвитку, оскільки надійна електроенергія необхідна для постачання чистої води, покращення охорони здоров’я та освіти, а також для розвитку малого бізнесу.
Незважаючи на зусилля урядів і приватного сектору, досягнення загального доступу до енергії залишається дорогим і технічно складним завданням, особливо для країн, які найбільше потерпають від зміни клімату. Ці виклики ускладнюються високими фінансовими витратами, політичною та регуляторною нестабільністю, а також обмеженим внутрішнім кредитним потенціалом, що перешкоджає інвестиціям в енергетику в усьому регіоні.
Щоб вирішити цю складну проблему, політики повинні прийняти нову стратегію, яка зосереджується на поліпшенні координації між зацікавленими сторонами, підвищенні ефективності та наданні можливості країнам і громадам з низьким рівнем доходу взяти на себе ініціативу. Випробування і масштабування нових технологій та впровадження фінансових механізмів, які спрямовують збільшені ресурси, також є життєво важливими для ефективних багатогалузевих державних програм.
Коаліція універсального доступу, започаткована на конференції “Енергія Амазонки” в Белемі, Бразилія, після листопадового саміту G20, є яскравим прикладом такого підходу. Об’єднуючи уряди, приватні компанії, багатосторонні організації, фінансові установи розвитку та групи громадянського суспільства, UAC прагне мобілізувати ресурси, стимулювати інновації та виступати за універсальний доступ до енергії.
Сприяючи співпраці між зацікавленими сторонами, УАК прагне просувати інноваційні технологічні рішення. Наприклад, розподілена відновлювана енергетика, така як міні-мережі та сонячні домашні системи, є швидшою та економічно ефективнішою альтернативою традиційному розширенню електромереж у віддалених регіонах з низькою щільністю населення. Глобальний енергетичний альянс “Люди і планета” у партнерстві зі Світовим банком та Міжамериканським банком розвитку також інвестує в mesh-мережі – децентралізовані мережі, призначені для постачання надійної електроенергії в райони з недостатнім рівнем обслуговування.
Зусилля країн Латинської Америки та Карибського басейну мають сприяти досягненню ширшої мети – активізації глобальних зусиль, спрямованих на досягнення Цілі сталого розвитку ООН №7, яка передбачає забезпечення загального доступу до чистої, доступної енергії до 2030 року. Цільові урядові програми в Бразилії, такі як “Енергія Амазонії” та “Світло для всіх” (Luz para Todos), демонструють, як багатосторонні підходи можуть сприяти реалізації справедливих ініціатив під керівництвом громад.
Напередодні Конференції ООН з питань зміни клімату (COP30), що відбудеться цього року в Белені, політики повинні переоцінити ефективність глобальної відповіді на екзистенціальну загрозу зміни клімату та вжити сміливих і рішучих заходів. Використовуючи колективну силу урядів, громадянського суспільства та приватного сектору, ми можемо розкрити величезний потенціал відновлюваної енергетики країн Латинської Америки та Карибського басейну, перетворивши регіон на взірець сталого розвитку.
Але успіх не можна вимірювати лише в мегаватах. Енергетичні рішення повинні активно залучати місцеві та корінні громади і забезпечувати їхню значущу роль у плануванні та прийнятті рішень. Справедливий енергетичний перехід – це більше, ніж моральний імператив, це єдиний спосіб досягти глобальних кліматичних цілей, підвищити стійкість до зміни клімату та забезпечити справедливе зростання.
Автори:
Тьяго Барраль – секретар з питань енергетичного переходу та планування в Міністерстві гірничодобувної промисловості та енергетики Бразилії.
Вучонг Ум працює в PS з 2024 року 2 коментарі Вучонг Ум – генеральний директор Глобального енергетичного альянсу для людей і планети.
Джерело: PS, США