Москва відмовляється від тривалого супротиву Центральноазійській залізниці, яку підтримує Китай, погоджуючись на зміну маршруту трубопроводу «Сила Сибіру-2».

Росія пішла на два великі компроміси з Китаєм, давши Пекіну зелене світло на будівництво залізниці в сусідній Центральній Азії і прийнявши пропозицію Китаю змінити маршрут газопроводу «Сила Сибіру-2», щоб він проходив через Казахстан замість Монголії.

За останні кілька місяців падіння світових цін на енергоносії завдало удару по експортних доходах Росії. У грудні ціни на нафту впали приблизно до 70 доларів США за барель, що на 18% нижче цьогорічного піку у 87 доларів США у квітні, через зниження попиту в Китаї та очікування ОПЕК щодо збільшення видобутку.

Таке зниження цін відбувається на тлі того, що члени «Великої сімки», Європейський Союз та Австралія встановили ліміт ціни на російську нафту, що постачається морем, на рівні 60 доларів за барель, що призвело до зменшення притоку іноземної валюти в Росію і, як наслідок, до падіння курсу російської валюти – рубля.

Рубль знизився на 17% до 108 за долар США у 2024 році. З початку війни в Україні поточна вартість рубля знизилася на 34%.

27 грудня Чжен Шаньцзе, спеціальний представник президента Китаю Сі Цзіньпіна і директор Національної комісії з розвитку і реформ, взяв участь у церемонії запуску залізничного проєкту Китай-Киргизстан-Узбекистан (ККУ) в Джалал-Абаді, Киргизстан.

На церемонії був присутній президент Киргизстану Садир Джапаров, а Сі і президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв надіслали вітальні листи.

Китайське видання Global Times, що належить Комуністичній партії Китаю, заявило, що початок довгоочікуваного проєкту зв’язку, який планувався понад 20 років, стане новою віхою у співпраці між Китаєм і Центральною Азією. За його словами, після завершення проєкт може відкрити новий євразійський коридор, що з’єднає Китай, Центральну Азію і навіть Європу.

За даними Китайської залізниці, офіційний початок будівництва запланований на липень 2025 року, а період будівництва – на шість років.

Залізниця буде починатися з Каші в китайському Сіньцзяні, проходитиме через киргизький перевал Торугарт і Джалал-Абад і закінчуватиметься в узбецькому місті Андижан на сході країни. Китай і Узбекистан будуватимуть ділянки на своїх територіях, а ККУ Залізниці, спільне підприємство, створене урядами трьох країн, будуватиме киргизьку ділянку.

Вперше проєкт був запропонований у 1990-х роках. Китай, Киргизстан і Узбекистан підписали меморандум про взаєморозуміння щодо нього в 1997 році, але з тих пір не було ніякого прогресу.

«Чому залізниця ККУ була відкладена на 27 років? Основна причина криється в Росії», – пише в одній зі своїх статей Лі Шуйонг, письменник з провінції Хенань.

«Під час холодної війни вся Центральна Азія була територією Радянського Союзу. Після розпаду Радянського Союзу Росія все ще контролювала Центральну Азію».

Лі каже, що Росія багато років не погоджувалася з проєктом залізниці ККУ, оскільки хотіла монополізувати транспортування природних ресурсів Центральної Азії, таких як казахстанська нафта і бавовна з Узбекистану, до Європи. За його словами, це не лише питання транзитних зборів, але й контролю Москви над зовнішньою торгівлею регіону.

«Як тільки залізниця ККУ буде відкрита, вся зовнішня торгівля Центральної Азії більше не буде монополізована Росією. Китай також може обійти Росію і дістатися до Європи через Іран, Туреччину і Грецію, – сказав він. – Але чому Росія зараз дає йому зелене світло?»

За його словами, з початком війни в Україні в Росії спостерігається зростання бюджетного дефіциту та інфляції, і вона намагається збільшити експорт енергоносіїв до Китаю, щоб компенсувати це.

«Чому Китай повинен імпортувати більше російської нафти і газу? Росія повинна ділитися з Китаєм своїми перевагами в Центральній Азії, – сказав Лі. – Ось чому 27-річна перешкода, пов’язана із залізницею ККУ, тепер усунута».

Коментатор з провінції Цзянсі заявив, що Киргизстан і Узбекистан будуватимуть свої залізниці за російською стандартною шириною колії (1524 мм), а не за китайською (1435 мм), оскільки вони не мають достатньо коштів для зміни своїх існуючих систем.

За його словами, Китай не наполягає на тому, щоб ці дві країни Центральної Азії перейшли на його стандарт, оскільки такий крок може засмутити Росію.

«Сила Сибіру-2»

Ще один компроміс Росії з Китаєм, досягнутий президентом Володимиром Путіним, стосується нещодавньої домовленості про будівництво «Сили Сибіру-2» через Казахстан, а не через Монголію, як того хотів Пекін.

Будівництво газопроводу з Росії до Китаю через територію Казахстану триває, заявив віце-прем’єр-міністр Росії Олександр Новак в інтерв’ю телеканалу «Росія-24» 25 грудня.

«Це проєкт будівництва газопровідної інфраструктури потужністю 45 мільярдів кубометрів на рік, з яких 10 мільярдів кубометрів – для газифікації північно-східних регіонів Казахстану, а 35 мільярдів кубометрів – для експорту в Китай», – сказав він.

«Наразі триває підготовка техніко-економічного обґрунтування та переговори».

Останні коментарі Новака підтвердили, що Москва відмовилася від плану будівництва «Сили Сибіру-2» через Монголію.

Ши Цзяньюе, письменник з Шаньсі і військовий оглядач Asia Pacific Daily, заявив у статті, що Монголія не тільки втратить сотні мільйонів доларів США транзитних зборів через зміну маршруту, але й шанс залучити інвестиції в інфраструктуру і зміцнити дипломатичні зв’язки з Росією. Ши сказав, що Монголія повинна звинувачувати себе за прийняття «стратегії третього сусіда» або «багатовекторної зовнішньої політики».

У липні 2022 року прем’єр-міністр Монголії Оюун-Ердене Лувсаннамсрай заявив, що техніко-економічне обґрунтування проєкту «Сила Сибіру-2», який має на меті з’єднати сибірські газові родовища з Китаєм через Монголію, завершено і що будівництво розпочнеться у 2024 році.

Однак Пекін виступив проти цього плану, оскільки не бажає, щоб його енергопостачання проходило через Монголію, яка, на його думку, має тенденцію політично схилятися до США.

У травні цього року Даурен Абаєв, посол Казахстану в Росії, заявив російському інформаційному агентству ТАСС, що Казахстан планує транзитувати близько 35 млрд кубометрів російського газу до Китаю щорічно.

Насправді, цей маршрут вже розглядався кілька років тому, але Росія відмовилася від нього, оскільки російська ділянка в горбистій місцевості призвела б до підвищення вартості будівництва.

Джерело — Asia Times