З точки зору економічної сили, демографічних тенденцій і, так, політичної стійкості, США залишаються попереду Китаю та Європи.
Наступний рік буде непростим для зовнішньої політики США. Президент Дональд Трамп зіткнеться з виром криз, від погіршення ситуації в Україні до розвитку іранської ядерної програми. Вашингтону протистоїть вісь євразійських автократій, які сповнені рішучості підірвати американський світовий порядок. Пророцтва про приреченість є легіоном; навіть Трамп іноді стверджував, що найкращі дні Америки залишилися в минулому.
Насправді, у багатьох відношеннях Америка залишається висхідною силою – що має бути джерелом впевненості у подоланні майбутніх небезпек.
Розглянемо економічну владу, яка є джерелом усіх інших форм впливу. Менш ніж покоління тому економіка США була приблизно такого ж розміру, як і європейська. Сьогодні вона випереджає економіку Європейського Союзу приблизно на третину.
Зовсім недавно майже всі вважали, що Китай незабаром випередить США як найбільша економіка світу. Але ця точка перетину відсувається все далі в майбутнє завдяки потужному американському зростанню та поглибленню китайської стагнації. Звичайно, Китай заявляє про 5% зростання цього року – але ви були б дурнем, якби повірили в це, враховуючи, що деякі державні службовці залишаються без зарплати, а багато міст дедалі глибше занурюються в борги. За останні півстоліття загальний розрив між економіками США та Китаю – якщо вимірювати за валовим внутрішнім продуктом – збільшувався.
Американська економіка все ще лідирує у світі – за останні півтора десятиліття ВВП США відірвався від показників двох своїх найбільших конкурентів.
Якщо вийти за рамки ВВП, то картина стане ще яскравішою. За останні десятиліття продуктивність праці в США зростала швидше, ніж у будь-якій іншій розвиненій країні. На американські фірми припадає більше половини світового прибутку у високотехнологічних секторах, порівняно з 5% для китайських фірм. Американські інвестиції в дослідження і розробки, життєдайну силу майбутніх інновацій, лідирують у світі. Китай є сильнішим економічним суперником, ніж коли-небудь був Радянський Союз. Але США мають всі шанси залишитися найбагатшою і найдинамічнішою економікою світу ще довгий час.
Частково це пояснюється тим, що США також мають краще демографічне майбутнє, ніж будь-яка інша велика держава. Демографічна ситуація в Росії, яка і без того була нестабільною, стала ще гіршою через загибель або втечу багатьох молодих чоловіків під час війни в Україні. Китай, тим часом, прямує до демографічної катастрофи через довгий хвіст своєї політики однієї дитини: До 2100 року населення країни, ймовірно, становитиме менше половини від нинішньої чисельності. Задовго до цього кількість робочої сили в Китаї різко скоротиться, а кількість населення похилого віку різко зросте – явище, яке лише підірве його економічне процвітання, соціальну стабільність і глобальну могутність.
Слід визнати, що демократичний світ має власні демографічні проблеми: Перспективи Японії, Південної Кореї та більшої частини Західної Європи є похмурими. Але у світі, де населення скорочується, США є здоровим виключенням: Завдяки пристойному рівню народжуваності та високому рівню імміграції, за прогнозами, їхнє населення не досягне піку ще півстоліття.
Існують також американські альянси. Протягом десятиліть американські безпекові пакти – особливо Організація Північноатлантичного договору та її набір переважно двосторонніх альянсів у Тихоокеанському регіоні – були її найпотужнішою геополітичною зброєю. Вони забезпечують глобальний вплив і присутність США. Вони збільшують силу Америки, роблячи її лідером неперевершеної спільноти вільного світу. Таким чином, суперники Америки прагнуть послабити ці альянси – але натомість ці партнерства стають все більшими і сильнішими.
Вторгнення російського президента Владіміра Путіна в Україну підштовхнуло Швецію та Фінляндію до вступу в НАТО. Як під час першого терміну Трампа, так і за президентства Джо Байдена, США заохочували тісніші зв’язки між Ізраїлем та його арабськими сусідами, поступово створюючи міцнішу регіональну коаліцію проти Ірану. В Азії зростаюча кількість тристоронніх і чотиристоронніх домовленостей перетворює американську систему альянсів на краще інтегровану мережу безпеки. Тим часом Америка розбудовує відносини за межами регіональних кордонів: AUKUS об’єднує Австралію, Велику Британію та США в амбітний оборонно-технологічний пакт.
Нарешті, не варто скидати з рахунків переваги демократичної політичної системи. Так, Америка страждає від дисфункції та поляризації. Вона щойно обрала президента, чия відданість демократичним процедурам викликає сумніви. Але ця система все ще є джерелом легітимності і стійкості; її система стримувань і противаг перешкоджає як поганим, так і хорошим ідеям. Якщо вже на те пішло, то геополітичні вигоди, які вона надає, виглядають більшими, ніж могли б бути ще кілька років тому.
Економічна стагнація в Китаї посилюється рішучістю президента Сі Цзіньпіна посилити залізну хватку політичної системи. Війна Путіна в Україні показує, як персоналізовані автократії схильні до жахливих стратегічних помилок. Приголомшливий крах режиму Башара Асада в Сирії є ще одним доказом того, що жорстокі диктатури часто крихкі в своїй основі. Американська демократія має проблеми, але вона все ще краще пристосована до довгострокового успіху, ніж будь-яка інша модель.
Це не повинно бути полліанським. Довгострокова перевага не врятує США, якщо вони не підготуються до можливого найближчого військового конфлікту з Китаєм. Америка може сама собі нашкодити, запровадивши драконівські обмеження на імміграцію, розірвавши свої альянси або відмовившись від демократичних традицій. Але наразі США зберігають – і багато в чому нарощують – глобальну силу, яка знадобиться їм у небезпечні часи, що настануть попереду.
Автор: Хел Брендс – колумніст Bloomberg Opinion та почесний професор Школи перспективних міжнародних досліджень імені Генрі Кіссінджера при Університеті Джонса Гопкінса.
Джерело: Bloomberg, США