Хоча багато коментаторів правильно описали останні події в Сирії як стратегічну поразку Володимира Путіна, це не робить їх перемогою для українців або їхніх європейських друзів. Потреба в європейському переозброєнні стане неминучою після вступу на посаду новообраного президента США Дональда Трампа.
БЕРЛІН – Обрання Дональда Трампа 47-м президентом Сполучених Штатів, безсумнівно, наповнило президента Росії Володимира Путіна надією. Трамп давно висловлював своє захоплення Путіним, і він дав усі підстави вважати, що припинить політику президента Джо Байдена щодо надання значної матеріальної підтримки Україні (зброя, розвідка, фінансування) в її захисті від російської агресії.
Обрання Дональда Трампа 47-м президентом США, безсумнівно, сповнило надією президента Росії Владіміра Путіна. Трамп давно висловлював своє захоплення Путіним і дав усі підстави вважати, що він припинить політику президента Джо Байдена щодо надання суттєвої матеріальної підтримки Україні (зброя, розвідка, фінансування) в її захисті від російської агресії.
Більше того, обраний Трампом віце-президент Джей Д. Венс поділяє його думку, заявляючи, що “американський народ не потерпить ще однієї нескінченної війни, і я також не потерплю”. Оскільки республіканці отримали контроль над обома палатами Конгресу і проводять драконівські скорочення будь-яких витрат, які пов’язані з пріоритетами демократів, підтримка України з боку США незабаром буде припинена. Що б не говорили собі європейці, вони не зможуть компенсувати втрату американської фінансової та військової допомоги Україні. Вони не мають для цього ні бажання, ні можливостей. І хоча багато хто описує останні події в Сирії як поразку Путіна, це не робить їх перемогою для українців і Європи. Безумовно, з падінням Башара Асада Путін втратив ключового союзника. Після падіння режиму Асада Росія виводить свої війська зі своїх військово-повітряних і військово-морських баз на сирійському узбережжі Середземного моря, а це означає, що вона втрачає важливі канали постачання сил, які вона розгорнула в різних африканських країнах. Для лідера, який плекає глобальні владні амбіції, це знаменує собою серйозну невдачу.
Стратегічна втрата Путіна у Східному Середземномор’ї може бути лише частково пом’якшена “угодою” з Трампом. Наприклад, нова американська адміністрація може піти на велику угоду, в якій Росія підтримає американо-ізраїльські зусилля із закриття ядерної програми Ірану в обмін на часткову перемогу в Україні, яка збереже обличчя. Або ж прихід Трампа до Білого дому може означати зелене світло для Ізраїлю для нанесення ударів по іранських ядерних об’єктах. Такий сценарій був би катастрофічним для мрій Путіна про глобальний вплив, оскільки він докорінно змінив би роль Росії на Близькому Сході та на світовій арені. Підтвердився б зневажливий опис колишнього президента США Барака Обами про Росію як про “регіональну державу”, а не велику державу. Росія все ще матиме потужного партнера в особі Китаю, але власна оцінка Китаєм важливості свого північного сусіда значно знизиться.
Але інша можливість полягає в тому, що Трамп просто перекинеться на бік Путіна, змусивши українців до переговорів про припинення вогню і територіальні поступки без будь-яких ефективних західних гарантій безпеки. Такий гротескний результат ще більше змінить європейську архітектуру безпеки. НАТО все ще існуватиме, але його актуальність буде під великим сумнівом, доки Трамп перебуває на посаді президента. Відтепер європейська безпека залежатиме від безпеки України. Її майбутнє процвітання і стабільність будуть пов’язані з крихким перемир’ям, яке нічого не зробить для протидії постійній загрозі російської гібридної війни.
Іншими словами, з точки зору Європи, ідея миру Трампа і Венса не матиме нічого спільного з ідеєю миру. Європа продовжить стикатися з серйозними ризиками для своєї безпеки і внутрішньої згуртованості, тільки тепер вона буде протистояти їм наодинці. Що робитиме Путін з відстрочкою, яку дасть йому призупинення бойових дій? Що означатиме для Європи, якщо ситуація в Сирії погіршиться і спричинить чергову кризу біженців зразка 2015 року?
Зіткнувшись з такою великою невизначеністю, європейці не мають іншого вибору, окрім як продовжувати інвестувати значні кошти в переозброєння і безпеку, навіть якщо такі витрати стають все складнішими в умовах слабкого зростання і нової торговельної війни.
Автор: Йошка Фішер, міністр закордонних справ Німеччини та віце-канцлер з 1998 по 2005 рік, майже 20 років був лідером німецької Партії зелених.
Джерело: PS, США